розкласти конфлікт на складові, що дозволить знайти елементи збігу оцінок чи перспективної мети. Спочатку згода досягається лише у найбільш загальних чи навіть зовсім часткових мо-ментах, що не є принциповими та болючими для учас-ників конфлікту, а потім поширюється на інші питання;
3) переведення конфлікту з емоційного на інтелектуальний рівень — виявляється у забороні нетактовних нападок, об-раз, погроз із метою подолання надмірного збудження сторін та регулювання їх взаємовідносин. Це має здійсню-ватися спокійним голосом, без упередженості: підкреслю-ється незначність приводу, через який виник конфлікт, та необхідність його вирішення, робиться спроба переклю-чити увагу учасників на інші аспекти діяльності, не пов'я-зані з предметом загострення стосунків між ними;
4) трансформація мотивів конфронтації (протиборства) у мотиви пошуку згоди — здійснюється за допомогою роз'яснення небажаних наслідків конфлікту для його учас-ників та оточення (родичів, близьких, колективу тощо), аморальності боротьби заради задоволення власних егоїс-тичних інтересів. Зміна позиції та пошук згоди не є про-явом слабкості, поразки, це нормальний шлях регулюван-ня взаємостосунків між людьми.
Конкретними засобами вирішення конфлікту можуть бути:
1) вирішення проблеми, що стала причиною його виникнення;
2) компроміс, що базується на взаємних розумних поступках;
3) поступове згладжування протиріч;
4) відсторонення конфліктуючих від безпосереднього спілку-вання на певний час, повне припинення стосунків між ними.
Якщо йдеться про втручання працівників правоохорон-них органів у сімейно-побутовий конфлікт, доцільна така по-слідовність дій:
1) роз'єднати конфліктуючих, ізолювати їх один від одного;
2) вислухати конфліктуючих поодиниці, щоб дати їм змогу виговоритися, знизити емоційну напруженість, а самому зробити попередні висновки. Слід пам'ятати, що одержа-на таким чином інформація надто експресивна та досить упереджена;
3) з'ясувати думку свідків та інших зацікавлених осіб, зібрати додаткову інформацію про особливості особистості кон-фліктуючих, мотивацію їх поведінки та причини виник-нення конфлікту;
4) прийняти попереднє рішення про можливі шляхи вирі-шення конфлікту, пам'ятаючи при цьому, що не буває аб-солютно правої та винуватої сторони;
5) вислухати конфліктуючих уже в присутності один одного, скоректувати їх висловлювання та оголосити своє рішення;
6) організувати спостереження за конфліктуючими протягом певного часу. Це необхідно, бо "їх поведінка у вашій при-сутності відрізняються від звичайної побутової, а негатив-ні емоції та почуття інерційні і можуть зберігатися протя-гом тривалого часу. Особливу увагу слід приділити при цьому конфліктуючій стороні, яка більш неправа, і після стороннього втручання відчуває значний дискомфорт.
Не менш важливим є питання про попередження конфлік-тів. Попередити конфлікт — означає завчасно збагнути мож-ливість його виникнення та усунути причину. Для цього пот-рібно пам'ятати, що людина, як правило, конфліктує в суб'єк-тивно значимій для себе ситуації, з якої не бачить іншого виходу. Щоб запобігти цьому, спробуйте зрозуміти, чому да-на ситуація така важлива для вашого партнера, чому вона вик-ликає такі переживання.
Причина не завжди «в сьогоднішньому», конфлікт може бути відстроченим у часі. Людину образили, повелися з нею несправедливо, але вона чомусь не змогла належним чином (у власному розумінні) відповісти; напруженість у стосунках поступово накопичується, і врешті-решт конфлікт спалахує з незначного, зовні неадекватного приводу, причому супереч-ка, яка виникла у сфері ділових стосунків, може трансформу-ватись на особисті відносини і навпаки. Метою стає бороть-ба сама по собі, психологічний зміст якої — довести свою ви-щість над суперником.
Існують досить прості, але ефективні правила поведінки, щоб не провокувати конфлікт:—
при поганому настрої чи в момент роздратування обмеж-те спілкування;—
якщо відчуваєте, що зустріч із людиною чи ситуація можуть викликати у вас роздратування, завчасно підготуйтесь до такого контакту;—
керуйтеся здоровим глуздом і завжди обирайте розумну лінію поведінки;—
ваші слова та дії мають бути правомірними і зрозумілими для оточуючих;—
не прагніть принизити співбесідника, бо в цьому випадку дуже велика ймовірність отримати зворотну реакцію;—
не наполягайте на тому, чого людина безсумнівно не мо-же виконати.
Найбільш типова форма ексцесів, що сигналізують про конфлікт, — взаємна лайка, яка сама себе живить: різке слово викликає грубість у відповідь, докір — стимулює відповідну реакцію, але вже на іншому рівні, більш експресивно. Щоб не втягнутись у конфліктну ситуацію, будьте підкреслено спокій-ні: тримайтесь упевнено, говоріть стримано і владно, уникай-те багатослів'я, дивіться співбесіднику в очі. Витримка не при-нижує вашого авторитету, а надто емоційна реакція — є де-монстрацією слабкості та невпевненості у своїй правоті.
Таким чином, конфлікт — складне психологічне явище, що може мати багато різновидів залежно від причин виникнення, кількості і складу учасників, форми вияву, результатів та ін. Ко-жен конфлікт розвивається і має певну послідовність стадій. Під час конфлікту його учасники займають різні (часто — про-тилежні) позиції, по-різному усвідомлюють та переживають си-туацію, що виникла. Для попередження і вирішення конфліктів доцільно дотримуватись певної послідовності психологічно оптимальних дій з урахуванням конкретної ситуації.
Література
1. Баев О. Я. Конфликтные ситуации на предварительном следст-вии. — Воронеж, 1984.
2. Бандурка A M., Друзь В. А Конфликтология. — Харьков, 1997.
3. Водолазский Б. Ф., Гутерман M. П. Конфликты и стрессы. — Омск, 1986.
4. Ішмуратов К. І. Конфлікт і згода. — К., 1996.
5. Лупьян Я. А Барьеры обвинения, конфликты, стрес. — Минск, 1986.
6. Скотт Д. Г. Конфликты: пути их преодоления. — К, 1991.
7. Юридическая конфликтология. — M., 1995.