“Лібідо, зовсім аналогічно голоду, називається сила, в якій виражається потяг, у даному випадку сексуальний, як у голоді виражається потяг до їжі”.[8, с. 199]

Лібідо – з початку визначало психічну енергію, що міститься в основі всіх сексуальний проявів індивіда, використовувалось як синонім до поняття “сексуальний потяг” *. Лібідо розглядається як домінуючий мотив людської поведінки, що проявляється в соціально прийнятній формі, завдячуючи сублімації **, витісненню *** та ін. видам психічного захисту.

Згідно Фрейда З. певна частина лібідо в результаті вибору об’єкту спрямовується на цей об’єкт (об’єкт-лібідо) а інша – на власне “Я” (Я-лібідо).[3]

Людина народжується з визначеним фізіологічним сексуальним потенціалом, що формується вже в рамках життєвого досвіду; у цілому ж сексуальність обумовлена інтегрованою взаємодією біологічних, психічних і соціокультурних факторів.

Сексуальність має велике значення в міжособистісних відносинах. Філогенетична еволюція, завдяки розвитку мови і культури, обумовила істотні відмінності сексуальності людини від сексуальності тварин. Однак вони й досі зберігають загальні біологічні риси, що лежать в основі двох функцій – репродуктивної і комунікативний.

Сексуальна поведінка радикально змінюється в залежності від свого змісту, від того, які саме потреби вона задовольняє. Коли інтимна близькість виступає засобом прокреації, дітородіння, тоді людині важливий не стільки процес, чуттєва насолода скільки його кінцевий результат, народження дитини. Еротичні міркування відіграють незначну роль, проте дуже важливі соціальні та природні якості партнера.

Більш складний вид відносин, коли статева близькість виступає засобом комунікації, як момент психологічної особистісної інтимності, виходу з самітності, злиття двох у єдине ціле. Комунікативна сексуальність передбачає найвищий ступінь індивідуальної вибірності.

Саме це тип відносин, самий складний вид, звичайно, мається на увазі, коли говорять про статеву любов [2]

При цьому, ми вважаємо, що внутрішній ідеальний образ сексуального партнера відіграє дуже важливу роль. Але ідеальний образ індивіда майже ніколи не збігається з його реальним сексуальним партнером. У ідеальному образі завжди є елементи, або їх поєднання, що майже не зустрічаються або взагалі не існують у реальності. Повна відмінність внутрішнього ідеального образу від реального сексуального партнера може призвести до дисгармонійних відносин. Повна ж неможливість його втілення у реальність може призвести до взагалі не можливого розвитку нормальних гармонійних сексуальних відносин, через що може розвинутися той чи інший компонент потягу, що формується на одному з етапів психосексуального розвитку, розглянути який ми вважаємо за необхідне для подальшого психологічного дослідження.

1.2. ПСИХОСЕКСУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК

Загальноприйнятий погляд містить досить визначені уявлення про природу та особливості статевого потягу. У дитинстві його начебто немає, він з’являється приблизно до періоду та в зв’язку з процесами дозрівання, у період змужнілості, виражається проявами непереборної привабливості, яку одна стать виказує на іншу, та мета його в статевому з’єднанні або в таких діях, які знаходяться на шляху до нього.

Але в нас є підстави бачити в цих даних невірне відображення дійсності; якщо придивитися до них ближче, вони виявляються повними помилок та неточностей і тому ми схиляємося до думки, що формування сексуальності являє собою процес, що починається ще в ембріональному періоді онтогенезу і що закінчується статевою зрілістю.

Одна з передумов психоаналітичної теорії полягає в тому, що людина народжується з визначеною кількістю лібідо, що потім проходить у своєму розвитку декілька стадій, іменованих як психосексуальні стадії розвитку. *

Уже з перших днів життя дитини соціально-психологічні фактори впливають на його психосексуальний розвиток – статева диференціація **, статеворольове поводження ***, сексуальну орієнтацію ****.

Фрейдом буда запропонована гіпотеза про стадії психосексуального розвитку: оральну, анальну, фалічну, латентну та генітальну. Тому у сучасній сексології виділяють кілька етапів формування і прояву сексуальності (табл.1).

При розгляді цих стадій треба враховувати ще декілька факторів, впроваджених Фрейдом.

Фрустрація. У випадку фрустрації психосексуальні потреби дитини припиняються батьками або вихователями, тому не знаходять оптимального задоволення.

Табл. 1. Стадії психосексуального розвитку по Фрейду [7, с. 119]

Стадія | Віковий період | Зона зосередження лібідо | Задачі та досвід, що відповідають даному рівню розвитку

Оральна | 0-18 міс. | Рот (ссання, кусання, жування) | Відвикання (від груді). Віддалення себе від материнського тіла.

Анальна | 1,5-3 роки | Анус (утримання або виштовхування фекалій) | Привчання до туалету (самоконтроль)

Фалічна | 3-6 років | Статеві органи (мастурбація) | Ідентифікація з дорослими тієї ж статі, які виступають в ролі образу для наслідування

Латентна | 6-12 років | Відсутня (сексуальна бездіяльність) | Розширення соціальних контактів з однолітками

Генітальна | пубертат (статеве дозрівання) | Статеві органи (здатність до гетеро-сексуальних відносин) | Встановлення інтимних відносин або закоханість; витіснення свого трудового внеску у суспільство

Надмірна турботливість. При цьому дитина не має можливості сама управляти своїми внутрішніми функціями.

У будь-якому випадку відбувається скупчення лібідо, що в зрілі роки може привести до “залишкового” поводження, пов'язаного з тією стадією, на яку прийшлася фрустрація або регресія.

Також важливими поняттями в психоаналітичній теорії є регресія і фіксація. Регресія, тобто повернення в найбільш ранню стадію і прояв дитячого поводження, характерного для цього періоду. Хоча регресію вважають особливим випадком фіксації – затримкою або припиненням розвитку на визначеній стадії. Послідовники Фрейда вважають, що регресія і фіксація взаємодоповнюють один одного. [7]

Оральна стадія триває від народження приблизно до 18-місячного віку. У цей період дитина цілком залежить від батьків, і область рота пов'язана з зосередженням приємних відчуттів і задоволенням біологічних потреб. На думку Фрейда, рот залишається важливою ерогенною зоною протягом усього життя людини. Оральна стадія закінчується, коли припиняється годування груддю.

Фрейд