Одним з можливих підходів до вивчення даної проблеми є нозоцентричний (від патології до норми), відповідно до якого спочатку визначаються границі сексуальної патології, а всі статеві прояви, що не відносяться до неї вважаються різними варіантами норми. Поняття норми – середня величина, виведена з частотних характеристик тих чи інших сексуальних проявів. [12]

При цьому нормальним вважається те, що найчастіше зустрічається, а до ненормального відносять все те, що зустрічається порівняно рідко, причому ступінь ненормальності відповідає ступеню рідкості тих чи інших сексуальних проявів.

Друге поняття норми в медико-психологічному аспекті не зв'язано ні з критерієм цінності, ні ступенем частоти. Під поняттям "нормальне" мають на увазі все здорове, необхідне для гарного фізичного і психічного самопочуття, гарної соціальної адаптації.

Виділяють партнерську й індивідуальну сексуальну норму. К.Імелинський наводить такі критеріїв партнерської норми:

Відповідно до цих критеріїв до партнерської норми можуть бути віднесені усі форми сексуальної активності, сексуального поводження і сексуальних дій, що мають місце між двома зрілими особистостями різної статі, приймаються ними обома і спрямовані на обопільну насолоду, що не шкодить їх здоров'ю і не порушує норм суспільства.

Перераховані вище критерії партнерської норми досить умовні. Разом з тим, вони дозволяють цілком адекватно оцінити відносини між сексуальними партнерами з погляду оптимальності їхньої відповідності один одному в інтимній сфері. Розглядати границі сексуальної норми і патології можна з позиції значення статевої сфери для людини в самому широкому її розумінні. До такого підходу до сексуальної норми відноситься потенційна здатність виконувати всі 3 основні функції сексуальності: біологічну (запліднення), психологічну (насолода, задоволення) і соціальну (реалізація потреби в міжособистісних контактах). Утруднення чи неможливість реалізації людиною кожної з цих функцій будуть визначати виразність у нього відхилень від норми убік сексуальної патології.

Клінічне розуміння сексуальної норми охоплює широке коло сексуальних дій і форм поводження, що умовно можна підрозділити на три категорії норми: "оптимальну, прийняту і терпиму". [1, с.171]

До оптимальної норми варто віднести сексуальні дії і форми поводження, що, завдяки своїм особливостям найбільш бажані з індивідуальної і соціальної точок зору.

До прийнятної (визнаної) нормі відносяться такі сексуальні дії і форми поводження, що, хоча і не є оптимальними, але не обмежують індивідуального розвитку людини і не заважають йому налагоджувати тісні міжособистісні контакти.

До терпимої норми варто віднести такі сексуальні дії і таке поводження, оцінка яких може бути різної з погляду норми чи патології і залежить від особистісного, ситуаційного і партнерського контексту. Сюди відносяться такі форми поводження, що обмежують можливості гармонічного підбору сексуального партнера і встановлення з ним тісних зв'язків. Однак ці обмеження не мають абсолютно патологічного характеру, оскільки відповідний сексуальний вибір може забезпечити гармонійне статеве життя в партнерської пари.

Ми вважаємо, що всі наведені вище критерії сексуальної норми взаємно доповнюють один одного, однак не виділяють границі повної сексуальної норми, що, крім основної потреби в розрядці сексуальної напруги, містить у собі задоволення потреби в позасексуальних контактах з коханою людиною.

Таким чином, сексуальні відносини тим більш наближаються до норми, чим сильніше вони зміцнюють зв'язок партнерів. Усе це свідчить про відносність поняття сексуальної норми і про необхідність розглядати її з урахуванням функціонування партнерської пари, причому не тільки в сексуальній сфері.

2.3. СЕКСУАЛЬНА ПАТОЛОГІЯ.

Порушення психосексуальних орієнтацій являють собою перекручування спрямованості статевого потягу і форм його реалізації, що відомі за назвою статеві перекручення (сексуальні перверсії, парафілії). Їх можна вважати істинними тільки тоді, коли перекручений статевий потяг витісняє і заміщує нормальне статеве життя.

Сексуальні девіації торкаються вибірково спрямованості лібідо. Для них характерна незвичність вибору. Але незвичність – поняття досить умовне. Соціологічний термін “девіація” має більш вузький зміст, визначає поведінку, яка порушує будь-які соціальні або культурні норми, викликаючи насторожене або вороже відношення до оточуючих. Ще сильніший цей негативний оціночний зміст в понятті “статеве перекручення”, яке припускає, що така поведінка не тільки незвична, але й хвороблива, що порушує не тільки соціальні норми, але й закони природи. Нарешті, психологічно ненормально не тільки те, що дивно (погляд з боку), але й те, що спричиняє самій людині незручності та робить його неповноцінним.

Існує ряд теорій виникнення перверсій: генетична, ендокринна, нейроендокринна, конвенціональна (умовно рефлекторна), психоаналітична й ін. Кожна з них пояснює перекручування спрямованості статевого потягу порушеннями визначеного етапу психосексуального розвитку. Розподіл парафілій на уроджені і придбані чисто умовне, оскільки психосексуальні орієнтації формуються в процесі постнатального онтогенезу і визначаються тісними взаємовідносинами соціально-психологічних факторів і патологічно зміненого ґрунту, що нерідко деформується в пренатальному періоді.

Для розуміння даних девіацій ми пропонуємо хоча б дуже стисло ознайомитися з видами порушень психосексуального розвитку.

2.3.1. ВИДИ ПОРУШЕНЬ ПСИХОСЕКСУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Транссексуалізм – порушення статевої самосвідомості (аутоідентифікация,) виявляються різними варіантами транссексуалізму – стійке усвідомлення своєї відносності до протилежної статі, незважаючи на правильне (відповідно генетичній статі) формування гонад, урогенитального тракту і вторинних статевих ознак.[10]

Транссексуальні особистості удягаються відповідно до психічного відчуття своєї статевої приналежності, що не відповідає соматичній статі, і виявляють прагнення до зміни структури свого тіла.

Трансвестизм – порушення стереотипу статеворольової поведінки – (от лат. “транс” – через та “вести-ре” одягатись) отримання сексуальної насолоди та задоволення від перевдягання в одяг протилежної статі. Зустрічається майже завжди тільки у чоловіків. На відміну від транссексуалів, які відхиляють свою громадянську стать, трансвестити звичайно не мають на рахунок цього