людина з невизначеним соціальним статусом зазнає труднощів у спілкуванні, відчуває самотність, ідентифі-куючи себе з певною соціальною групою, ми сприймаємо її права, обов'язки, привілеї. Виникає відчуття «Ми» (моя група) на відміну від «Вони» (їх група), причому в міжгруповому спілкуванні «Ми» частіше переоцінюються, а «Вони» — недо-оцінюються.
Із зазначеного можна зробити важливий висновок: наше розуміння людей завжди певною мірою неточне та упередже-не, бо якщо «Ми» не дає хоча б маленької переваги, то потер-пає самооцінка. Ця тенденція виявляється як в оцінках, уяв-леннях, судженнях, так і в зовнішній поведінці, причому вона посилюється в умовах змагання, особливо з невизначеними критеріями. При оцінці результатів більш упередженими ви-являються ті, що програють чи мають нижчий статус. Отже, в умовах соціальної несправедливості різко зменшується віро-гідність неупереджених оцінок, терпимості та взаєморозумін-ня між людьми, що належать до різних груп, причому психо-логічно найбільше страждають ті, що не мають ніяких благ та привілеїв.
3. Стереотипізація — розуміння іншої людини шляхом віднесення її до певної соціальної групи та автоматичного пе-ренесення на неї типових для даної групи характеристик. Термін запропонований американським журналістом О. Ліп-маном для визначення штампів та кліше («фіксованих карти-нок у голові») в людському спілкуванні.
Існує багато визначень стереотипів. Найбільш коротке з них — «усі вони такі». При цьому не має значення, хто це кон-кретно та які вони насправді: усі професори неуважні, усі анг-лійці — стримані, усі жінки — непостійні. Приклади можна продовжувати. Характерно, що при цьому всі знають — на-справді це не так, об'єднувати всіх одним штампом — велике спрощення і огрубления дійсності. Але стереотипи все ж існу-ють, бо вони виконують свою функцію — просто й швидко категоризувати індивіда.
Грубість, схематизм, ворожість по суті своїй не притаман-ні стереотипізації, а виникають як наслідок соціальних умов. Стереотипи необхідні для психологічної регуляції міжособистісної взаємодії, без них людина «потонула» б у хаосі інформації, що надходить.
Література
1. Брикман Р, Кершнер Р. Гений общения: пособие по психологиче-ской самозащите. — С.-Пб., 1997.
2. Дерябо С^ЯсвинВ. Гроссмейстер общения. — М., 1997.
3. Кабрин В. И. Транскоммуникация и личностное развитие. — Томск, 1992.
4. Рюкле X. Ваше тайное оружие в общении. Мимика, жест, движе-ние. — М.,1996.
5. Хохелъ С. Целостное восприятие личности и методы определения ее типа. — К., 1992.