Активізує діяльність людини постановка перспективи, що створює настрій радісного чекання, сприяє напрузі всіх сил для досягнення поставленої цілі. Постановка перспективи важлива як для розвитку окремої людини, так і для колективу. Серед методів стимулювання велике місце займає змагання.

До методів стимулювання ставляться також заохочення і покарання як допоміжні методи виховання.

Заохочення - такий педагогічний вплив на людину (або колектив), коли вихователь (або колектив) виражає позитивну оцінку вчинків, поведінки окремого учня (або колективу). Підставою для заохочення варто вважати виконання вимог колективу. Заохочення показує, що колектив, у якому живе і працює людина, їм задоволений. Отже, колектив може закріпити навички правильної поведінки і викорінити негативні. Заохочення допомагає людині удосконалюватися, дає йому як би орієнтир у поведінці і вчинках.

Покарання. Його педагогічний зміст складається в тому, щоб уселити людині, що колектив (або вихователь) не задоволений його поведінкою, відношенням його до справи, його вчинкам. Покарання також коректує поведінку людини, дасть йому зрозуміти, де й у чому він помилився, викликає в учнів нервове переживання, почуття сорому. Цей стан людини викликає потребу змінити свою поведінку, не повторювати подібних помилок.

Покарання варто застосовувати тільки тоді, коли воно погодиться із суспільною думкою колективу. Коли вихователь не впевнений, що покарання буде правильно прийнято колективом і їм підтримано, карати не можна, якщо ця обставина не враховується, може трапитися, що покарання не призведе до зміни поведінки учня.

Молодший школяр особливо потребує коригування вчинків і дій. Це коригування може проводитися шляхом схвалення або осудження безпосередньо на уроці або при виконанні суспільного доручення. Характер схвалення й осудження може бути різний і залежить від індивідуальних особливостей людини і педагогічної ситуації.

Методи самовиховання. Процес виховання людини можна вважати ефективним тоді, коли в нього з'явиться потреба в самовихованні - у свідомій, планомірній роботі над собою. Ця робота спрямована на формування таких властивостей особистості, що відповідають вимогам суспільства й особистої програмі розвитку.

Самовиховання виникає тоді, коли людина підготовлена до нього, коли вона починає усвідомлювати себе особистістю, замислюватися над своїм майбутнім, виявляти відому самостійність у практичному житті. Найбільше сприятливі умови для самовиховання створюються в колективі, коли людина навчиться коректувати свою поведінку з його вимогами.

Самовиховання може здійснюватися в різноманітних сферах розвитку - морального, фізичного, емоційно-вольового, естетичного й інтелектуального. Зміст і спрямованість самовиховання залежать від ряду обставин: від особливостей життєвого складу, від ідеалів людини, від усвідомлення тих об'єктивних і суб'єктивних труднощів, із якими вона зштовхується.

До самовиховання людини спонукають як зовнішні впливи (ідеологічні і моральні вимоги суспільства, вимоги колективу й окремої особистості), так і внутрішні (матеріальні і духовні потреби, інтереси людини). Процесу самовиховання сприяють змагання, прагнення бути кращим, критика і самокритика, приклад авторитетної людини.

Елементи самовиховання виникають вже в дошкільника: він вчиться правильно говорити, додержується правил гігієни. У молодшого школяра цих елементів стає більше. У цьому віці дитина займається загартовуванням свого організму, фізичним самовихованням, працює над виправленням свого почерку, навчається стримуватися і т.д. Більш усвідомлено займатися самовихованням починають підлітки і старші школярі. Людина займається самовихованням протягом усього свого життя, досягає на кожному його етапі певні поставлені перед собою цілі і задачі.

Підводячи результати, варто підкреслити, що схарактеризовані вище загальні методи виховання не вичерпують усього багатства засобів педагогічного впливу на людину. Педагогічна наука і практика, відповідаючи на запити життя, шукають і знаходять шляхи досконалості виховного процесу. При цьому жодне, навіть самий досконалий засіб не може дати гарних результатів, якщо не враховувати індивідуальних особливостей людини, його віку, рівня вихованості, конкретної обстановки, якщо його застосовувати обособлено від усієї системи впливу, на людину навколишнім середовищем.

Успіх виховання залежить від того, наскільки педагогічно доцільно вчитель застосовує той або інший засіб, метод або прийом впливу на учнів, наскільки цей засіб включений у систему виховання даного колективу, наскільки застосовувані засоби і методи виховання відповідають поставленим задачам і цілям виховання.

Розділ ІІІ

Завдання

У військовій частині стався випадок. В кінці робочого дня завідуючий складом взяв списаний брезент і викинув його за огорожу. Коло складу чергував молодий солдат. Вночі знявся вітер і солдат побачив, як через огорожу хтось лізе. Він злякався і відкрив вогонь. Коли підбіг офіцер з нарядом, вони побачили, що черговий вдивляється в брезент на огорожі і кричить “Стій! Буду стріляти!”.

В чому полягає суть поведінки молодого солдата? Як запобігти страху?

Суть поведінки молодого солдата складається в не виконанні статуту караульної служби, як-то у порушенні порядку попередження перед початком відкриття стрілянини. Причиною може служити недосвідченість молодого солдата, розгубленість у сформованій ситуації, не готовність до прийняття дій відповідно до статуту. Дані причини поведінки могли виникнути внаслідок не належної підготовленості солдата до ведення караульної служби, психологічної не врівноваженості, фізичної втоми, страхом.

Для запобігання страху молодих солдат у подібних ситуаціях необхідно після теоретичного вивчення статуту караульної служби провести практичні заняття по закріпленню отриманих знань. У ході навчання застосовувати наочні приладдя, плакати, науково-популярні і документальні фільми, розбирати найбільше стандартні помилки при веденні караульної служби з наданням документальних прикладів у виді плакатів і фотографій. Потрібно зміцнювати моральний дух молодих солдат, а також перед вступом на перші чергування вимагати повторювати їх отримані