строгим та вимогливим, з іншої – привітним та ввічливим. Він повинен цінити час відвідувача, цікавитись його проблемами. Інспектор не повинен переоцінювати значення своєї діяльності, влади, своєї посади. В любому випадку не повинно бути вражди. Це потрібно для того, щоб в потрібний момент проявити безпристрастність, щоб інтереси справи по збору податків не вступили в протиріччя з особистим інтересами податкового інспектора та платника податків.
З позиції податкової адміністрації погляд на гарного податкового інспектора такий:
любить свою роботу;
знає податкове законодавство;
привертає до себе увагу;
терплячий, дружелюбний,пунктуальний;
відданий своїй справі;
вміло експлуатує техніку;
може замінити колегу по роботі;
має глибокі професійні знання;
ініціативний,чесний, скромний,одягнений зі смакрм;
об”єктивний, тактичний, надійний.
Кожен податковий інспектор повинен мати авторитет, який складається з двох частин: авторитет посади та авторитет особистості. Безумовно, авторитет посади податкового інспектора вище його авторитету особистості.
В характері податкового інспектора необхідно виділити силу і врівновженість . Сила –це показник працездатності, яку податковий інспектор повинен зберігати на протязі всього робочого дня.
3. Психологія поведінки інспектора податкової служби.
Взаємодія інспектора з відвідувачами починається з встановлення контакту. Важливе значення має емоційна реакція. Вона повинна бути позитивною:
словами, жестами,увагою. Уміння професійно ввійти в контакт складає основу успіху розмови і є цінною якістю інспектора в очах платника податків. Неможливо платнику надати найменшу можливість сумніватися в тому, що говорить податковий інспектор. Для підтримки бесіди краще всього задавати питання, вони запевняють відвідувача, що інспектор з поняттям відноситься до його проблем.
Інспектор – це центральна ланка в податковій інспекції. Його особисті якості, теоретична підготовка,майстерність, вірність законам – все це обумовлює процес виконання податкового законодавства.
Психологія інспектора характеризується:
прагненням до психологічного комфорту, до глибокої задоволеності своєю роботою;
його авторитетом серед відвідувачів та інших податкових інспекторів, який проявляється в манері спілкування, в рішенні проблемних та конфліктних ситуацій.
Цей авторитет пов*язаний з процесом психологічного наслідування, коли інші інспектори, молоді, малодосвідчені, починають наслідувати, а це приводить до формування активної податкової позиції, а в перспективі – податкової команди. Такому інспектору притаманні професіоналізм, правдивість,самостійність, скромність, рішучість, чуйність.
Доводи інспектора будуть ефективні тільки тоді, коли він сам впевнений у справедливості закону, коли мова інспектора містить конкретні дані, якщо інспектор у розмові проявляє скромність. Для того, щоб ефективно зформувати у платника бажання виконувати закони, необхидно враховувати вік, стать, характер, тимчасовий стан психіки. Для того, щоб ефективно керувати розмовою з платником, необхідно застосовувати такі способи досягнення цілей:
розробляти шляхи досягнення успіхів в сплаті податків;
вияснити умови розвитку представника платника податків як особистості та спеціаліста;
підчеркнути компетентність особистості платника податків;
об*єктивно оцінювати результати.
Ефективно діючий податковий інспектор не повинен починати спілкування з недоліків, тому що в такому випадку платник податків буде захищатися. Необхідно встановити психологічний контакт і одночасно розповісти, наскільки важливо, з державних та соціальних позицій, своєчасно сплачувати податки. Платнику необхідно дати зрозуміти, що він є головною діючою особою.
Реалізовуючи всі ці кроки в спілкуванні з платниками, податковий інспектор одержує можливість повністю володіти ініціативою, яка незмінно створить всі передумови для одержання позитивного результату. Цей позитивний результат в подальшому націлить платника податків на винайдення додаткових резервів для того, щоброзрахуватися з бюджетом та державними цільовими фондами.
4. Психологія поведінки податкового інспектора в
конфліктних ситуаціях.
4.1. Класифікація конфліктів.
Що таке конфлікт? Конфлікт – це невід’ємна особливість всякого процесу соціального розвитку. Для всіх видів конфліктів характерним є: наявність не менше двох сторін, які контактують між собою; несумісність цінностей і намірів сторін; протиставлення діянь одної сторони іншій і навпаки; поведінка, направлена на ліквідацію планів і руйнування намірів іншої сторони, щоб придбати, здобути щось за рахунок неї; застосування сили і примусу з метою вплинути на поведінку іншої сторони в бажаному напрямку; наявність емоційної напруги в стосунках між партнерами.
Як і безліч інших понять, у конфлікту є безліч тлумачень і визначень. Одним з них є таке: конфлікт – це відсутність згоди між двома або більше сторонами, що можуть бути конкретними особами або групами осіб. Кожна сторона робить все, щоб була прийнята ії точка зору або мета, і заважає іншій стороні робить теж саме.
Коли люди думають про конфлікт, вони найчастіше асоціюють його з агресією, загрозами, суперечками, ворожістю, війною тощо. Як результат існує думка, що конфлікт- явище завжди небажане, що його необхідно уникати, якщо є така можливість та що його треба негайно розв’язати, як тільки він виникає.
Сучасна точка зору полягає у тому, що навіть в установах з ефективним управлінням деякі конфлікти не тільки можливі, але і бажані. Звичайно конфлікт не завжди має позитивний характер. В деяких випадках він може заважати задоволенню потреб окремої особистості і досягненню мети організації в цілому. Наприклад, людина, що на засіданні сперечається тільки тому, що не може не сперечатися, певно знизить ступінь задоволення потреби в приналежності і повазі і, можливо, зменшить спроможність групи приймати ефективні рішення. Члени групи можуть прийняти точку зору сперечальника тільки для того, щоб уникнути конфлікту і всіх зв’язаних з неприємностей навіть не будучи впевненими, що роблять вірно. Але в багатьох випадках конфлікт допомагає виявити різноманітність точок зору, дає додаткову інформацію, допомагає виявити більшу кількість альтернатив або проблем тощо. Це робить процес прийняття рішень групою більш ефективним, а також дає людям можливість висловити свої думки і завдяки цьому задовольнити особисті потреби в повазі і злагоді. Це також може призвести до більш