Спроби зв'язати ці зміни зі специфічними емоціями починалися неодноразово і були спрямовані на те, щоб довести, що комплекси органічних змін, що супроводжують різноманітні суб'єктивно пережиті емоційні стани, різноманітні. Проте чітко встановити, які із суб'єктивно даних нам як неоднакові емоційні переживання, якими органічними змінами супроводжуються, так і не вдалося.

Ця обставина є істотним для розуміння життєвої ролі емоцій. Воно говорить про те, що наші суб'єктивні переживання не є безпосереднім, прямим відбитком власних органічних процесів. З особливостями пережитих нами емоційних станів пов'язані, мабуть, не стільки супровідні їхні органічні зміни, скільки виникаючі при цьому відчуття.

Проте визначена залежність між специфікою емоційних відчуттів і органічних реакцій усе ж є. Вона виражається у виді такої, що одержав експериментальне підтвердження зв'язку: чим ближче до центральної нервової системи розташована джерело органічних змін, пов'язаних з емоціями, і чим менше в ньому дошкульних нервових закінчень, тим слабше виникаюче при цьому Суб’єктивне емоційне переживання. Крім того, штучне зниження органічної чутливості призводить до ослаблення сили емоційних переживань.

Основні емоційні стани, що відчуває людина, діляться на власне емоції, почуття й афекти. Емоції і почуття передбачають процес, спрямований на Задоволення потреби, мають ідеаторний характер і находяться як би на початку його. Емоції можуть викликатися як реальними, так і уявлюваними ситуаціями. Вони, як і почуття, сприймаються людиною в якості його власних внутрішніх переживань, передаються іншим людям, співчуваються.

Емоції щодо слабко виявляються в зовнішньому поводженні, іноді ззовні взагалі непомітні для сторонньої особи якщо людина вміє добре приховувати свої почуття. Вони, супроводжуючи той або інший акт поведінки, навіть не завжди усівдомлюючи, хоча всяке поводження, як ми з'ясували, пов'язані з емоціями, оскільки спрямовано на задоволення потреби. Емоційний досвід працівників ДПС звичайно набагато ширше, чим досвід його індивідуальних переживань. Почуття працівників ДПС, навпроти, зовнішньо дуже помітні.

2. Емоції і почуття

Емоції і почуття - особисті утворення. Вони характеризують працівників ДПС соціально-психологічно. Підкреслюючи власне особисті значення емоційних процесів, В.К. Вілюнас пише: «Емоційна подія може викликати формування нових емоційних відношень до різноманітних обставин... Предметом любові-ненависті стає усе, що пізнається суб'єктом як причина задоволення-невдоволення».

Емоції звичайно випливають за актуалізацією мотиву і до раціональної оцінки адекватності йому діяльності суб'єкта. Вони є безпосередній відбиток, переживання сформованих відношень, а не їхня рефлексія. Емоції спроможні передбачати ситуації і події, що реально ще не наступили, і виникають у зв'язку з уявленнями про пережитий раніше або уявлюваних ситуаціях.

Почуття ж носять предметний характер, зв'язуються з уявленням або ідеєю про деякий об'єкт. Інша особливість почуттів складається в тому, що вони удосконалюються і, розвиваючись, Утворять ряд рівнів, починаючи від безпосередніх почуттів і закінчуючи вищими почуттями, що ставляться до духовних цінностей і ідеалів.

Почуття носять історичний характер. Вони різноманітні в різних народів і можуть по-різному виражатися в різні історичні епохи в людей, що належать до тим самим націй і культур.

У індивідуальному розвитку працівників ДПС почуття грають важливу соціалізуючу роль. Вони виступають як значимий чинник у формуванні особистості, особливо її мотиваційної сфери. На базі позитивних емоційних переживань типу почуттів з'являються і закріплюються потреби й інтереси працівників ДПС.

Почуття - продукт культурно-історичного розвитку працівників ДПС. Вони пов'язані з визначеними предметами, видами діяльності і людьми, що оточують працівників ДПС.

Почуття виконують у житті і діяльності працівників ДПС, у його спілкуванні з навколишніми людьми мотивуючу роль. У відношенні навколишнього його світу людина ринеться діяти так, щоб підкріпити і підсилити свої позитивні почуття. Вони в нього завжди пов'язані з роботою свідомості, можуть довільно регулюватися.

Афекти - це особо виражені емоційні стани, супроводжувані видимими змінами в поводженні працівників ДПС, що їх відчуває. Афект не передує поводженню, а як би зрушений на його кінець. Це реакція, що виникає в результаті вже зробленої дії або вчинку і виражає собою його суб'єктивне емоційне фарбування з погляду того, у якому ступені в результаті вчинення даного учинку вдалося досягти поставленої цілі, задовольнити його потребу, що стимулювала.

Афекти сприяють формуванню в сприйнятті так називаних афективних комплексів, що виражають собою цілісність - сприйняття визначених ситуацій. Розвиток афекту підпорядковується такому закону: чим більш сильним є вихідний мотиваційний стимул поводження і чим більше зусиль прийшлося затратити на те, щоб його реалізувати, чим раніше результат, отриманий у результаті всього цього, тим афект, що сильніше виникає. На відміну від емоцій і почуттів афекти протікають бурхливо, швидко, супроводжуються різко выраженны-1И органічними змінами і руховими реакціями.

Афекти, як правило, перешкоджають нормальної організації поводження, його розумності. Вони спроможні лишати сильні і стійкі сліди в довгостроковій пам'яті. На відміну від афектів робота емоцій і почуттів пов'язана по перевазі з короткочасною й оперативною пам'яттю. Емоційна напруженість, що накопичується в результаті виникнення аффектогенних ситуацій, може підсумовуватися і рано або пізно, якщо їй Вчасно не дати виходу, призвести до сильної і бурхливої емоційної розрядки, що, знімаючи напругу, часто спричиняє за собою відчуття втоми, пригніченості, депресії.

Одним із найбільше поширених у наші дні видів афектів є стрес. Він являє собою стан надмірно сильної і тривалої психологічної напруги який виникає в працівників ДПС, коли його нервова система одержує емоційне перевантаження. Стрес