Пристрасть - ще один вид складних, якісно своєрідних і емоційних станів, що зустрічаються тільки в працівників ДПС. Пристрасть являє собою сплав емоцій, мотивів і почуттів, сконцентрованих навколо визначеного виду діяльності або предмета. Об'єктом пристрасті може стати людина. С.Л. Рубінштейн писав, що «пристрасть завжди виражається в зосередженості, зібраності помислів і сил, їхньої спрямованості на єдину ціль... Пристрасть означає порив, захоплення, орієнтацію всіх устремлінь і сил особистості в єдиному напрямку, зосередження їх на єдиній цілі».

Ми описали основні види якісно своєрідних емоційних процесів і станів, що виконують різноманітну роль у регуляції діяльності і спілкування працівників ДПС з навколишніми людьми. Кожний з описаних видів емоцій усередині себе має підвиди, а вони, у свою чергу, можуть оцінюватися по різних параметрах - наприклад, по таким: інтенсивності, тривалості, глибині, усвідомленості, походженню, умовам виникнення і зникнення, впливу на організм, динаміці розвитку, спрямованості (на себе, на інших, на світ, на минуле, дійсне або майбутнє), по засобі їхній вираження в зовнішньому поводженні (експресії) і по нейро-фізіологічної основі.

Альтернативні теорії емоції

Крім якісного опису і відповідної класифікації емоційних станів, поданої вище, в історії психологічних досліджень починалися також об'єднання по загальних ознаках у більш компактну систему. Одна з таких спроб належить В.Вундту. «Всю систему почуттів, - писав він, - можна визначити як різноманіття трьох вимірів, у котрому кожний вимір має два протилежних напрямки, що виключають один одного».

У системі координат, що задається цими трьома вимірами, можна розташувати і по відповідних параметрах характеризувати усі відомі емоційні процеси і стани. Випливає, проте, визнати, що тим самим їхня якісна специфіка, докладно подана вище, тобто дійсне психологічне утримання, багато в чому втрачається.

У своїх міркуваннях про емоції В.Вундт не обмежився тільки спробою їхньої класифікації відповідно до приведеної схеми, але ще запропонував деякі гіпотетичні емоції й особистість

Емоції, якими б різними вони ні здавалися, невіддільні від особистості. «Те, що радує працівників ДПС, що його цікавить, валить у зневіру, хвилює, що рекомендується йому кумедним, найбільше характеризує його сутність, його характер, індивідуальність».

С.Л.Рубинштейн вважав, що в емоційних проявах особистості можна виділити трьох сфери; її органічне життя, її інтереси матеріального порядку і її духовні, моральні потреби. Він позначив їх відповідно як органічну (афективно-емоційну) чутливість, предметні почуття й узагальнені світоглядні почуття. До афективно-емоційної чутливості ставляться, на його думку, елементарні задоволення і невдоволення, переважно пов'язані з задоволенням органічних потреб. Предметні почуття пов'язані з володінням визначеними предметами і заняттями окремими видами діяльності. Ці почуття відповідно їхнім предметам підрозділяються на матеріальні, інтелектуальні і естетичні. Вони виявляються в замилуванні одними предметами, людьми і видами діяльності й у відразі до інших. Світоглядні почуття пов'язані з мораллю і відношеннями працівників ДПС до світу, людям, соціальним подіям, моральним категоріям і цінностям.

Емоції працівників ДПС насамперед пов'язані з його потребами. Вони відбивають стан, процес і результат задоволення потреби. Цю думку неодноразово підкреслювали практично усе без винятку дослідники емоцій, незалежно від того, яких теорій вони притримувалися. По емоціях, вважали вони, можна точно судити про те, що в даний момент часу хвилює працівників ДПС, тобто про те, які потреби й інтереси є для нього актуальними.

Люди як особистості в емоційному плані відрізняються друг від друга по багатьма параметрах: емоційної збуджуваності, тривалості й усталеності виникаючих у них емоційних переживань, домінуванню позитивних (стениче-ских) або негативних (астенічних) емоцій. Але найбільше емоційна сфера розвитих особистостей різниться по силі і глибині почуттів, а також по їхньому утриманню і предметної спрямованості. Ця обставина, зокрема, використовується психологами при конструюванні тестів, призначених для вивчення особистості. По характері емоцій, що у працівників ДПС викликають подані в тестах ситуації і предмети, події і люди, судять про їхній особистій якості.

Експериментальним шляхом було встановлено, що на виникаючі емоції великий вплив роблять не тільки супровідні їхні вегетативні реакції, але і вселяння - пристрастна, суб'єктивна інтерпретація ймовірних наслідків Впливу на емоції даного стимулу. Через психологічний настрой, когнітивній чинник виявилося можливим у широких межах маніпулювати емоційними станами людей. Це лежить в основі різноманітних систем психотерапевтичних впливів, що поширилися в нашій країні за останні роки (на жаль, більшість із них науково не обґрунтовані і з медичної точки зору не перевірені).

Питання про зв'язок емоцій і мотивації (емоційних переживань і системи актуальних потреб працівників ДПС) рекомендується не таким простим, яким може показатися на перший погляд. З одного боку, найпростіші види емоційних переживань навряд чи володіють для працівників ДПС вираженою мотивуючою силою. Вони або безпосередньо не впливають на поводження, не роблять його цілеспрямованим, або зовсім його дезорганізують (афекти і стреси). З іншого боку, такі емоції, як почуття, настрої, пристрасті, мотивують поводження, не тільки активізуючи його, але направляючи і підтримуючи. Емоція, виражена в почутті, бажанні, потягу або пристрасті, безсумнівно містить у собі спонукування до діяльності.

Другий істотний момент, пов'язаний із особистим аспектом емоцій, полягає в тому, що сама система і динаміка типових емоцій характеризує працівників ДПС як особистість. Особливе значення для такої характеристики має опис почуттів, типових для працівників ДПС. Почуття одночасно