процес вираження емоцій. Коли ви заохочуєте інших поділитись своїми почуттями з вами, ви робити це через відправлення або отримання повідомлення.
Коротко кажучи, повідомлення дає вам можливість виразити те, що ви почуваєте та думаєте комусь іншому. Вони також дозволяють вам розділити думки та почуття інших. Коли ваше повідомлення є зрозумілим для отримувача та доречним, беручи до уваги ваші попередні стосунки, вас почнуть вважати вмілим комунікатором.
Вміння слухати та вираження емоцій
Слухання може бути важливим шляхом для комунікаторів заохочення інших виразити почуття. Коли слухаєш, ти показуєш, що відкритий для розкриття іншими своїх почуттів. Звичайно, не кожна взаємодія буде вимагати того, щоб ви розуміли наявні почутті комунікатора. Коли хтось вказує вам дорогу до бібліотеки, вам не треба питати, що він відчуває. З іншого боку, трапляються випадки, коли вам просто необхідно показати, що ви розумієте почуття співрозмовника, наприклад, коли ваш друг телефонує розповісти вам його сумну історію.
Якщо комусь потрібно вирішити проблему, зазвичай існують почуття, які обов’язково треба виявити. Таким чином, однією частиною дій слухача є реакція на повідомлення, а другою – допомога співрозмовнику визначити, які почуття дійсно торкаються проблеми, а які він просто проявляє.
В деяких випадках розпізнати дійсні почуття є справжньою проблемою. Тобто вимовлене повідомлення може бути лише плацдармом до обговорення реальних почуттів. Наприклад, бос Жені лише продивився її кандидатуру, коли визначав, кому дати більш важливе завдання. Таким чином, Женя почувала себе проігнорованою, вона почала вважати, що помилялась відносно своїх здібностей і, в результаті, перестала бути задоволеною своєю роботою. В деякі моменти Жені можливо був потрібний слухач для того, щоб вона могла “випустити пар” відносно її боса. Але більш важливою для Жені, мабуть, була необхідність знайти того, хто послухав би її розповідь про негативну самооцінку її розвитку і як вона могла б змінити становище.
Існує два ключових елементи, які варто запам’ятати, коли хтось приходить до вас з проблемою та потребує виговоритись. По-перше, кожний має своє ставлення до проблеми. Якщо Луїза каже вам “Я найгірший студент”, а ви знаєте, що її середній бал є високим, вашою метою як слухача є не повертати її до вашої реальності. Луїза вважає, що у неї є причини почувати себе погано і вважати себе поганим студентом.
По-друге, люди самі мають навички для вирішення своїх власних проблем. Це проявляється в тому, що вони розробляють плани, як справитись з розчаруваннями чи провалами, таким чином вони вчаться виробляти вирішення проблем, починають бути впевненими в собі та відчувати себе незалежними. Тому, слухачі, які намагаються не зважати на почуття інших при вирішенні їх проблеми чи починають сперечатися щодо їх бачення реальності, стають лише співрозмовниками, не слухачами, навіть якщо вони можуть досягти таким чином рішення набагато швидше.
Замість висловлювання рішення проблеми, слухач може перефразувати, відобразити почуття чи поділитися ними для того, щоб допомогти іншим виговоритись щодо їх проблем. Існує декілька непродуктивних шляхів відгуку на такі вислови, як, наприклад, у Луїзи “Я найгірший студент”:
проігнорувати почуття інших: “Ой Луїзо! А в мене сьогодні був такий важкий тест. Я тобі ще не розповідала?”;
заперечувати почуття інших: “Ти хороший студент, Луїзо. І не заводь знову цю пісню”;
соромити інших за їх почуття: “Ти знаєш, якщо ти не будеш такою невпевненою чи якщо будеш краще вчитись, у тебе не буде виникати таких думок”;
принижувати інших через їх почуття: “О, ні! Ти що знову починаєш цю стару пісню? Ти що взагалі ніколи не можеш про це забути?”;
висловлювати своє вирішення чиєїсь проблеми: “Я вважаю, що тобі слід поговорити з твоїм викладачем і почати вчитись краще”;
сперечатись з іншими відносно їх почуттів: “Ти не повинна так почуватись. Ми з Сарою знаємо, що ти хороший студент, бо у тебе високий бал за тести”;
інтерпретувати почуття інших: “Ти тільки-но казала, що сердита на своїх батьків за те, що вони збираються розлучитись, і ти хочеш зробити їм боляче”.
Будь-яка з цих технік може примусити співрозмовника почати оборонятись, зробити його замкненим та закритим. Йому буде важче знайти шлях до правильного рішення і він може перестати вважати вас своїм найкращим другом. Незважаючи на те, що використання цих семи методів є прийнятним у деяких ситуаціях, взагалі вони не сприяють поглибленню дружніх стосунків між співрозмовниками.
Як, в такому разі, повинен відреагувати слухач, щоб показати іншим, що їх слухають і за них хвилюються? Один шлях містить зворотній зв’язок з співрозмовником через відображення почутого та побаченого у вашому розумінні. Ви можете зробити це за допомогою перефразування суті почутого повідомлення. Коли ви перефразовуєте, ви викладаєте повідомлення співрозмовникам своїми словами. Незважаючи на те, що повідомлення Луїзи досить коротке, його можна перефразувати, наприклад, так: “Ти почуваєшся погано через те, як ти вчишся?”.
При використанні перефразування треба бути обережним, щоб не додати додаткової інформації до початкового повідомлення. Наприклад, фраза “Ти почуваєшся як невдаха через те, що отримала низький бал за тест” перебуває поза інформацією, яку повідомила Луїза.
При перефразуванні треба використовувати вашу чергу говорити для того, щоб показати, що ви її слухаєте. Якщо вона погодиться з вашим перефразуванням, далі обговорення може піти на більш глибокому рівні. Якщо вона не погодиться з перефразуванням (“Ні, це не пов’язано з моїм навчанням, це пов’язано з моїми стосунками з іншими студентами в класі”), тоді ви можете без проблем виправити попереднє неправильне розуміння.
Другим методом реагування на вираження