Реферат на тему:

Види емоційних станів

ПЛАН

1.В чому різниця між текстом і анкетою.

Анкета — тиражований документ, який містить певну сукуп-ність запитань, сформульованих і пов'язаних між собою за встановленими правилами.

Оскільки анкету респондент заповнює самостійно, особливо важливе значення мають структура запи-тань, мова і стиль їх формулювання, рекомендації що-до заповнення анкети, а також її графічне оформлен-ня. Починається вона вступною частиною, в якій зазначають, хто, з якою метою проводить опитування, вміщують інструкцію щодо заповнення анкети, зосе-реджують увагу на способі її повернення після запов-нення, її текст повинен створити у респондента наст-рій співробітництва. Вступну частину найчастіше роз-міщують на титульному аркуші.

Наступним структурним елементом анкети є кон-тактні запитання, їх мета — зацікавити респондента, полегшити йому входження у проблему. Тому вони по-винні бути простими за формулюванням, передбачати достатньо легкі відповіді на них.

Сутнісну інформацію містять основні запитання, зміст яких повністю визначається цілями і завдання-ми дослідження. Найкраще, якщо кожному окремому завданню відповідає певний блок запитань, а перехід до нового супроводжується поясненнями. Наприклад: «На цьому закінчуємо розмову про Вашу роботу. Те-пер декілька запитань про Ваші можливості щодо про-ведення вільного часу».

Після основних вміщують запитання для з'ясуван-ня соціально-демографічних характеристик респон-дентів. Наприкінці дають декілька запитань, які по-винні зняти психологічне напруження в опитуваних.

За структурою запитання анкети класифікують на відкриті, напівзакриті, закриті (цю групу запитань, у свою чергу, поділяють на альтернативні й не альтернативні). У закритих запитаннях респонденту дають повний перелік варіантів відповідей, пропонуючи об-рати один або декілька з них. їх поділяють на альте-рнативні (коли необхідно вибрати тільки один варіант відповіді) і не альтернативні («питання-меню», які допускають вибір кількох варіантів відповідей). Від-криті запитання не пропонують жодних варіантів відповідей, і респондент може висловлюватися на вла-сний розсуд. Напівзакриті запитання в переліку за-пропонованих відповідей мають позиції «інше» або «що ще?».

За формою виділяють прямі та непрямі запитання. Прямі запитання дають змогу одержати інформацію безпосередньо від респондента («Чи задоволені Ви своєю роботою?»). Коли ж від респондента необхідно одержати критичну думку про нього, інших людей, негативні явища життя, використовують непрямі за-питання, пропонуючи на його розгляд уявну ситуацію, яка не вимагає самооцінки конкретно його якостей та обставин його діяльності.

Основні запитання спрямовані на збір інформації ' про зміст досліджуваного явища; неосновні — на з'я-сування основного запитання (запитання-фільтри), пе-ревірку щирості, правдивості відповідей респондента . (контрольні запитання), встановлення контакту з рес-пондентом (контактні). За змістом їх поділяють на: за-питання про факти поведінки, спрямовані на вияв-лення вчинків, дій та результатів діяльності людей; запитання про факти свідомості (виявляють думки, мотиви, оцінки, очікування, плани респондентів на майбутнє); запитання про особистість респондента (соціально-демографічний блок запитань, що виявля-ють вік, стать, національність, освіту, професію, сі-мейний стан та інші статусні характеристики респон-дентів).

Підвищенню достовірності служить і забезпечення можливості для респондента ухилитися від відповіді або дати невизначену відповідь. З цією метою в анке-ті передбачають такі варіанти відповідей, як «мені важко відповісти», «як коли», «буває по-різному» то-що. Важливо також, щоб запитання не мали у своїх формулюваннях явних або неявних підказок. При формулюванні оціночних запитань і варіантів відпові-дей обов'язково стежать за збалансованістю позитив-них і негативних суджень.

Суттєве значення має і зовнішній вигляд анкети: якість паперу, чіткість шрифту. Текст запитання і ва-ріанти відповідей доцільно друкувати різними шриф-тами. Це стосується також нумерації запитань і відпо-відей, різноманітних пояснень. Значну роль у графіч-ному оформленні відіграють ілюстративні матеріали, вказівні стрілки. Вони знімають втому, дають змогу адекватно сприйняти зміст запитання, вказують на перехід до нової теми тощо.

Текст - це слова , вислів або цілий твір у рукописному або надрукованому вигляді, тобто те, що може бути точно повторене. В текст не входять малюнки, креслення, ілюстрації, примітки, коментарі тощо.

2.Види емоційних станів: настрій, стрес, афект, пристрасті, почуття.

Світ емоційних явищ надзвичайно різноманітний. Тому їх можна розріз-няти за еволюційною, функціональною та структурною ознаками.

За еволюційною ознакою на перший план виступають три рівні проявів емоцій.

Перший характеризує емоційний (чуттєвий) тон відчуттів (відчут-тя задоволення або ж незадоволення, приємного чи неприємного), який емоційно зафарбовує чуттєві образи та самопочуття людини. Другий рівень — емоції, що мають чіткий предметний характер. Це широкий спектр позитивних або негативних емоцій, які відображають ситуатив-не ставлення людини до якоїсь події. Змістом третього рівня є почуття, наприклад, комічного, гумору, іронії, піднесеного, трагічного тощо.

Власне емоції виявляють оцінювальне ставлення індивіда до актуаль-них чи можливих ситуацій. На відміну від емоційного тону, це досить ви-значені стани, що виникають у зв'язку із задоволенням певної потреби. До того ж вони сигналізують про смисл подій, які ще не настали або ж відійшли у минуле, тому часто виникають у зв'язку з образами пережитих чи уявних ситуацій. Серед них є основні емоції: інтерес — хвилювання, радість, здивування, горе — страждання, гнів, огида, зневага, страх, сором, провина. Комбінація деяких інших утворює комплексні емоції: тривогу, депресію, любов, ворожнечу. Кожна емоція має власну картину суб'єктивного переживання, здійснюється за рахунок специфічних фізіологічних меха-нізмів й характеризується притаманними лише їй виразними рухами.

Афекти — дуже сильні, бурхливі й відносно нетривалі емоційні стани, що виникають, коли суб'єкт не здатний знайти вихід з надзвичайної і неспо-діваної ситуації. Як правило, така ситуація безпосередньо стосується про-відної потреби індивіда або навіть ставить під загрозу його життя. Пере-живаючи афект, індивід може поводити себе всупереч соціальним нормам, втрачає контроль над своїми діями. Афекти мають бурхливу динаміку