За три-чотири тижні вони встигають розв'язати певну конкретну життє-ву проблему, з якою звернулися, пережити полегшення. Водночас декому з них вдається побачити підґрунтя тієї колізії, яка привела їх до кризи, її істо-ричні корені, її зв'язок з іншими проблемами, що час від часу активізуються. Відчувши той величезний обсяг роботи, який є попереду, вони не знаходять в собі достатньої мотивації для продовження і завершують працю.

Не більше десяти відсотків клієнтів мають сили зрозуміти, що психо-логічні зміни, яких вони так бажають, відбуваються досить повільно, що наслідки дитячих травм, які заважали їм жити протягом років та десятиріч, не зникають протягом єдиного місяця. Ці люди працюють з консультантом протягом року і більше, з часом змінюючи свій первісний «кризовий» кон-тракт на контракт особистісного зростання.

На тривалість консультативної роботи активно впливає і соціальне сере-довище. Сьогодні більшість консультантів має працювати, у стислі терміни, оскільки у населення немає поки що стереотипів регулярних звернень до психолога і довготривалої праці над собою. Під впливом західного досвіду популярність психологічних консультацій все-таки поволі зростає, і вже ви-никає певний прошарок населення, готовий до тривалих багаторічних сто-сунків зі своїм особистим консультантом.

Стиль роботи консультанта

Стильові ознаки роботи консультанта стають вирішальними для клієнта, який переживає сумніви з приводу того, чи зможуть йому допомог-ти, чи можна цій людині довіряти, чи продовжувати спільну працю або кра-ще перервати взаємодію. Стиль - це стійка улюблена манера спілкування, спосіб побудови взаємин, характер впливу, організація праці. Власний стиль не завжди усвідомлюється, але легко «прочитується» іншою людиною. Він може бути підкреслено стриманим, практично офіційним або дуже розкутим, вкрай безпосереднім. Такі крайності рідко сприяють продуктивному контак-ту з клієнтами.

Якщо заглибитися у вивчення біографій класиків психології особистості, стає зрозумілим, чому саме стриманий, інтровертований 3. Фрейд наполя-гав на принципі психоаналітичного уникнення контакту, сензитивний, скром-ний К. Роджерс — на ефективності методу емпатійного слухання, а енергій-ний, екстравертований Дж. Морено — на принципі спонтанності та відтво-рення в дії (Василюк Ф. Е., 1992).

Виділяють два різні типи психотерапевтів залежно від провідної мотивації: тип Юнга, спрямований на розуміння та пізнання, і тип Роджерса, орієнтований передусім на допомогу, підтримку, любов до людини. Такий поділ є, звісно, досить умовним.

Індивідуальний стиль роботи консультанта стає зрозумілим вже з перших зустрічей - з того, як він визначає ключову проблему. Дехто вислуховує все, що хоче розказати клієнт і самостійно формулює запит, з якого краще починати. Дехто наполягає на тому, щоб клієнт сам визначився із найакту-альнішою задачею, вирішив, з чого розпочати робив це па кожній зустрічі.

Головною ознакою стилю роботи консультанта є його метод, підхід. Мож-на бути прихильником одного напрямку, наприклад, транзакційного аналізу чи роджсріанства, а можна декларувати еклектизм, підбираючи методики до конкретного клієнта та його запиту. Як слушно підкреслюють досвідчені консультанти, психологічна допомога може інколи і нашкодити. Особливо небезпечно вибирати неефективні для цієї конкретної людини методичні прийоми або надто поспішати, не враховуючи індивідуального темну клієнта.

Більшість експертів стверджує, що різні теорії по-різному ефективні для різних клієнтів. Тому консультант, який не володіє техніками, які, на його думку, бажані для даного конкретного випадку, має переадресувати такого клієнта колезі.

Стиль визначається також цілями, які консультант перед соболю ста-вить. Коли Фрейда питали про ближні і віддалені цілі психоаналізу, він відповідав лаконічно: «Щоб любити і працювати» (див. Айві А та ін., с.19). А. Маслоу та його послідовники говорять по бажаність досягнення більшого рівня самоактуалізації, А. Бандура наполягає на самоефективності. Більшість сьогоднішніх консультантів вважають, що головне - більша гнучкість, адаптованість, продуктивність. Для деяких консультантів довго-тривала ціль може формулюватися як наближення до реальності чи розви-ток почуття життєвої перспективи.

Певний вплив на стиль консультанта має його ставлення до культурного чинника, його тлумачення відмінностей між клієнтами різних національнос-тей, з різних соціальних прошарків. Західні дослідження свідчать, що одні й ті самі методи по-різному спрацьовують в роботі з білими та чорними клієнтами. Виявляється, що до 50% вихідців з країн третього світу, як правило, не прихо-дять на повторну зустріч з психологом. Очевидно, вони хочуть отримати дуже конкретну пораду чи рецепт і не схильні до тривалої нелегкої праці.

Дуже по-різному психологи тлумачать етичні норми, які бажано пам’ятати, будуючи професійні взаємини, зокрема, зміст норми конфіденційності. Клієнт має право на конфіденційність, і обговорення його ситуацій з іншими клієнтами неприпустимо. Теоретично консультант не повинен використо-вувати інформацію про клієнта ані в своїх публікаціях, ані у лекціях без спеціального дозволу з боку клієнта. Насправді часто консультанти вважа-ють, що їхня наукова праця відокремлена від взаємин із клієнтом, і нічого страшного не буде, якщо певний випадок із практики проілюструє якесь положення.

Дехто дозволяє собі говорити про зміст роботи з учнем його батькам, якщо вони ініціювали консультування, чи спілкується досить відверто з ро-диною клієнта, який страждає від певної залежності. Дехто вважає це пору-шенням конфіденційності. Зрозуміло, що саме ця норма сприяє виннкнсі'ню

довіри, без якої консультування утруднюється, і тому важливо чесно обгово-рювати з клієнтом її межі.

Важливо усвідомлювати межі своєї компетентності, і якщо проблеми клієнта потребують консультування з психіатром чи наркологом, то про це слід вчасно сказати, рекомендуючи людині звернутися до відповідного спеціаліста.

Не дуже приємне враження справляє консультант, який починає розпи-тувати про деталі приватного, професійного або сексуального життя клієнта, якщо робота прямо не стосується цих