Різні консультанти різною мірою враховують у своїй роботі вік та стать клієнта. Дехто звик працювати передусім з жінками, адже їх у кожного кон-сультанта завжди більшість, і до чоловіків ставиться упереджено, чекаючи він них непослідовності, безвідповідальності та бажання отримання швид-ких результатів. Такі настанови якимось чином транслюються і мають без-посередній вплив на клієнтів, які дійсно починають відчувати бажання зміни-ти консультанта або взагалі перервати працю.

Інші консультанти впевнені, що з клієнтами після 45-50-ти років працю-вати неефективно, що їхня вікова ригідність, негнучкість, небажання зміню-ватися гальмуватимуть будь-яку роботу. Насправді, сучасними досліджен-нями доведено, що навіть після 70-ти років людина здатна на значні особистісні зміни, на покращення якості свого життя. Консультантам, які вво-дять певні вікові обмеження, варто було б проробити свій страх похилого віку, страх старіння.

Дослідження свідчать, що у переважної більшості консультантів-початківців консультативна позиція є відверто директивною. А якщо і мас-кується, то лише за формою: «поради» звуться «рекомендаціями», і клієнта якщо не «спрямовують» до правильних рішень, то «підштовхують» до них. Внутрішній світ клієнта, його актуальний стан у всій його своєрідності не помічається, ігнорується, адже орієнтація на середньостатистичний взірець є визначальною. Насправді директивні аспекти взаємодії консультанта з клієнтом не виключаються, але загальний стиль спілкування має бути на-самперед не директивним.

Відповідно до індивідуального стилю консультування формуються на-вички організації цього процесу. Деякі консультанти обов'язково ведуть маг-нітофонні записи зустрічей з клієнтами, прослуховуючи їх після інтерв'ю, роздруковуючи для себе протоколи роботи. Ясна річ, такі записи можливі лише з дозволу клієнта, якщо вони йому не заважають. Більшість фіксує свої враження після завершення зустрічі. Так вимальовується більш повна, глибока картина реальності, в якій перебуває клієнт, стають зрозумілішими його захисти, його способи переривання контакту, уникання рішень. Так можна навіть без супервізора побачити власні помилки, прорахунки, невдалі запитання чи невиправдані спроби прискорити пронос.

Існують також індивідуальні відмінності у ставленні консультантів до клієнтських запізнень чи перенесення часу зустрічі. Дехто схильний тракту-вати кожне запізнення як прояв опору, як певну демонстрацію ставлення (негативний перенос) чи як зниження мотивації. Можливо, така катего-ричність є перебільшенням, але запізнення обов'язково обговорюються, про-робляються, стають предметом аналізу. Важливо підкреслити, що відпові-дальність за запізнення має нести клієнт. Не виключено, то у реальному житті він також схильний шукати причини, які б виправдовували його не-серйозне ставлення до свого і чужого часу. Автоматичне додавання консультантами-початківцями часу роботи найчастіше є помилковим. Такі потуран-ня з боку консультанта говорять про відсутність у нього віри в клієнта, про неусвідомлене бажання брати на себе зайву відповідальність і, відповідно, про плекання клієнтської незрілості та несамостійності.

Одним із важливих процедурних моментів є орієнтування у часі роботи. Досвідчений консультант чітко домовляється про тривалість кожної зустрічі ще під час знайомства з клієнтом та обговорення контракту і витримує ці часові обмеження, незважаючи на схильність деяких клієнтів активізува-тись в останні хвилини та їх намагання «видати найголовніше», вже трима-ючись за ручку дверей. Цей момент є не лише процедурним, а й поведінковим, життєво значущим. Часто буває, що клієнти, які завжди хочуть додати до свого інтерв'ю хоча б 10 зайвих хвилин, у реальному житті також постійно виправдовують свою нерішучість, неуспішність дефіцитом часу. За таким специфічним ставленням до часу може ховатися якась важлива неусвідомлена проблема, яку бажано актуалізувати.

Для консультанта, який працює в режимі приватної практики, дуже актуальними є питання вартості послуг. Професійні психотерапевтичні асо-ціації наполягають на тому, що безплатна допомога є неефективною. Це питання не таке просте, як здається. Дійсно, досвід свідчить, що сума, яку клієнт готовий витратити на цикл консультацій, певною мірою відтворює його вмотивованість. Водночас бувають обставини, коли людина не може обійтися без консультацій, але вона втратила роботу, переживає тяжкі часи і не здатна вносити адекватну платню.

Кожен самостійно вирішує, скільки коштує одна зустріч, коли клієнт має їх сплачувати, яким чином це робиться, чи можливі тимчасові знижки, робота «в кредит», якщо цього вимагають життєві обставини. Середні гоно-рари деяких психотерапевтів складаються із 5-10% від щомісячних доходів клієнтів. Інші мають фіксовані ставки, не цікавляться тим, які суми зароб-ляє клієнт і не погоджуються на варіації у платні для різних категорій клієнтів.

Виправдовує себе гнучкий підхід до питання грошової компенсації праці, який передбачає і можливість тимчасового зниження платні, і відстрочки, і навіть безкоштовну працю. Консультант, який має велику клієнтуру, завжди може дозволити собі одного-двох безкоштовних клієнтів, які потрапили у дуже скрутне становище. Головне - робити всі ці питання предметом спільного

обговорення, чітко домовляючись про часові межі знижок або благодійності. Адже у кризовому консультуванні, коли людина змушена звернутися по до-помогу терміново і невідкладно, нездатність вчасно сплачувати консульта-тивні послуги - не рідкість, і з цим треба рахуватися.

Індивідуальний стиль роботи консультанта проявляється у ставленні до різних типів клієнтів, серед яких трапляються і ті, хто лише імітує робо-ту, і ті, хто активно чинить опір. Якщо консультант вчасно не вирішує власних проблем, він потрапляє в лещата контрпереносу. Наприклад, у дитинстві він не отримав безумовної підтримки батьків, їхнього прийняття. Тепер, консультуючи, він буде із надією домагатися визнання і грати у гру «класний психолог».

Психологе моделлю для клієнта, від його стану великою мірою залежать зміни в особистості клієнта. Тому навчитися адекватно задовольняти свої глибинні потреби для психолога дуже важливо. У внутрішньо збалансова-ного консультанта, що відповідально ставиться до своєї праці, клієнт