У якийсь момент ведучий натякає учасникам, що на острові може виникнути епідемія, тому що тропічна їжа незвична для європейців і весь острів уже покритий відходами, що просто нікуди подіти і які стають вогнищами серйозних інфекцій. Іншими словами, він спонукує учасників до будівництва туалету, про який вони часто забувають. Також можна натякнути групі на необхідність будівництва вигрібної ями для харчових відходів.

Якщо група вирішує спорудити такий важливий для цивілізованого життя об'єкт, то зробити це необхідно в стислий термін і за всіма правилами, тобто визначити, скільки потрібно для цього працівників і хто саме буде цим займатися. Важливо визначити, хто буде постійно підтримувати порядок у туалеті і взагалі розбиратися зі сміттям на території острова... Нерідко багато підлітків соромляться виконувати таку роботу, прагнучи займатися більш престижними справами, тому є ризик, що епідемія вразить більшість гравців.

Саме звертання до теми «туалету», «нечистот», «сміття» - це спроба пороздумувати про шляхетність, про аристократизм, про справжню елітарність у найвищому змісті цих слів. У книзі О. С. Муравйовой «Як виховували російського дворянина» є цікава історія на цю тему. Наприкінці 1940-х років на одній з постійних баз геологів очікували чергову експедицію, у якій працював нащадок древнього князівського роду. На базі це знали і чекали молодого дворянина, смакуючи його реакцію на огидно брудний туалет: «Мийте, добре, потерпимо, - жартували геологи, - але що буде робити Його світлість?!». Його світлість, приїхавши, зробив те, що багатьох збентежило. Він спокійно взяв цебро з водою, швабру й акуратно вимив запаскуджену вбиральню... Це і був поступок щирого аристократа, що твердо знає, що забирати бруд не соромно, соромно жити в бруді (цит. по книзі Вульфова Б.З., Іванова В.Д. Основи педагогіки в лекціях, ситуаціях, першоджерелах. М.:Вид-во урао, 1997, с.271).

Буває так, що група із самого початку грає невдало (школярі багато сперечаються один з одним, мало добровольців на відповідальні роботи і т.п.). У цих випадках утручання ведучого в ролі «злого духу» може взагалі деморалізувати учасників, тому кількість і «якість» труднощів повинне бути розумним.

Нарешті, за 3-5 хвилин до кінця заняття ведучий заявляє про припинення гри й організує її обговорення.

Обговорення гри:

Ведучий задає учасникам питання: « чи вдалося нам вижити?». Школярі повинні коротко обґрунтувати свої висновки. Ведучий може також висловити своя думка по цьому питанню.

Потім він ставить запитання: « чи вдалося остров'янам зберегти людське обличчя у важких умовах?». При відповіді учнів на це питання ведучий може звернути їхню увагу на такі моменти: чи виявлялася медична допомога захворілим, чи було організоване дозвілля, чи учасники були стурбовані тільки «виживанням», ніяк не піклуючись про свою душу, чи виникали скандальні ситуації між учасниками і т.п.

Коментарі для ведучого

Учасники разом з ведучим можуть захопитися якимсь одним аспектом гри, наприклад, занадто докладно обговорювати конкретні види робіт. Тоді на всю гру може просто не вистачити часу.

Інші типові труднощі - виникнення хаосу, коли учасники по незначних питаннях починають занадто жваво сперечатися, перебивати Часто виникають труднощі при оцінці класом своєї готовності побудувати туалет. Хтось навіть може заявити, що «тільки в північних країнах, в умовах холоду, що консервує, зараза зберігається надовго, а в тропіках без туалету можна обійтися». Ведучий може помітити, що навіть багато тварин на рівні інстинктивних рефлексів прагнуть закапувати свої випорожнення (можна згадати собак, що активно працюють задніми лапками).

Досвід проведення гри показує, що не завжди учасники готові визнати, що їхні ігрові дії виявилися невдалими. Іноді хтось говорить, що в реальних умовах він би поводився «набагато активніше і шляхетніше». Тоді ведучий повинний пояснити, що гра - це теж модель реальності.