Курсова робота з психології

Тема: Прояви свідомості і самосвідомості у старшокласників.

ВСТУП.

Загально – психологічна характеристика свідомості.

1.1 Свідомість, як рівень психічного відображення.

1.2. Характер процесу усвідомлення.

Співвідношення свідомості і несвідомого.

Становлення свідомості підлітка.

Почуття дорослості.

Самоствердження підлітка.

“Я - концепція” – це система уявлень про себе.

3. Висновки.

4. Додатки: Поведінковий опитувальник К.Томаса

Тест “Пізнай себе”.

5. Використані джерела.

У світі довкола нас немає нічого дивовижнішого и загадковішого за людський розум, інтелект, свідомість. Довгі тисячоліття людство шукало відповідь на питання, в чому ж полягає суть феномена свідомості, яка її природа, як вона виникала і яке її призначення в світі.

Свідомість - це вища форма відображення об'єктивної дійсності, що властива тільки людині. Свідомість представляє собою єдність всіх форм пізнання людини, її переживання і відношення до того, що вона відображає. Відчуття, пам'ять, мислення, мрії, нахили, наполегливість, принциповість та всі інші психічні процеси, стани та властивості людини — це різноманітні прояви її свідомості.

Свідомість це специфічна форма життєдіяльності людини, продукт її взаємовідносин з об'єктивною дійсністю. Говорячи іншими словами, протягом життя на кожну людину впливають предмети і явища, події та інші люди, що складають її світ. Але й людина, піддаючись впливу зовнішнього світу, так чи інакше впливає на нього: дещо використовує для задоволення своїх потреб, деяких впливів прагне позбутись і т.д.

Так в загальному вигляді відбуваються взаємовідносини між навколишнім світом і людиною. Але це далеко не повністю характеризує людину та її свідомість. Людина не тільки певним чином відноситься до об'єктивної дійсності. На відміну від тварин вона вибірково відноситься і до своєї життєдіяльності, тобто до свого власного відношення, що об'єктивно направлено на оточуючий світ. Це і є показник того, що життєдіяльність людини є усвідомленою. Діяльність — це взаємодія конкретної людини з дійсністю, в процесі якої вона свідомо і активно прагне до досягнення поставлених цілей. Представник людського роду стає особистістю, тобто свідомою

Істотою, що активно перетворює дійсність, тільки під впливом суспільства, діяльності та спілкування з іншими людьми. З'являючись на світ як індивід, людина стає особистістю, і цей процес має свій історичний характер. Процес засвоєння особистістю соціального досвіду здійснюється через внутрішній світ особистості, в якому виражається відношення людини до того, що вона робить і що відбувається з нею. Активність особистості проявляється в характерних для неї мотивах поведінки, установках, відношеннях, способах дії, тобто в багатоманітності діяльності, що направлена на перетворення об'єктивної дійсності.

Як уже відмічалось, Існування людини складається з безперервної взаємодії з навколишнім світом, що дозволяє забезпечити свою адаптацію, і тим самим виживання. Людина щохвилинно стикається з ситуаціями, значення яких змінюється в залежності від потреб або намічених цілей.

Свідомість можна розглядати і з точки зору системно-структурного підходу, тобто як внутрішній світ, світ суб'єктивної реальності. Поряд із свідомістю у "внутрішньому світі" людини існує рівень несвідомого. Вважають, що несвідоме - це сукупність психічних явищ, станів і дій, які лежать поза сферою розуму. Якщо звернутись до генезису людської психіки, то несвідоме виступає першим етапом її розвитку, а свідоме - другим. У зв'язку з цим можна припустити, що несвідоме і свідоме є двома відносно самостійними сторонами психіки людини, вони взаємодіють між собою, активно впливаючи одне на одного. До того ж несвідоме містить у собі багаті можливості, які стимулюють раціональні аспекти людської життєдіяльності та творчих дій суб'єкта.

Структура психічної діяльності індивіда не вичерпується свідомістю і несвідомим. У суб'єктивній реальності людини має місце й така підструктура, як самосвідомість вона орієнтована на аналіз, усвідомлення, цілісну оцінку людиною власних знань, думок, інтересів, ідеалів, мотивів поведінки, дій, моральних властивостей та ін.; за допомогою самосвідомості людина реалізує ставлення до самої себе, здійснює власну самооцінку як мислячої істоти, здатної відчувати. У цьому разі об'єктом пізнання суб'єкт робить самого себе і свою свідомість. Отже, людина - самооцінююча істота, яка без цієї характеристичної дії не змогла б визначити себе і знайти місце в житті. Самосвідомість - важлива умова постійного самовдосконалення людини. Елементи та рівні структури суб'єктивної реальності формуються під впливом соціального способу життя людини, який вимагає від неї самоконтролю своїх вчинків і дій, прийняття на себе повної відповідальності за них.

Предметом усвідомлення є інтелектуальна, емоційна діяльність,, спрямована на пізнання себе, тобто внутрішньої інформації. Дана діяльність є самосвідомістю. Яка забезпечує вибір діяльності, лінії поведінки, формування стилю життя. Самосвідомість - здатність людини безпосередньо відтворювати себе, сприймати себе збоку, рефлектувати з приводу своїх можливостей. Об’єктом самосвідомості є особистість, яка одночасно пізнає і пізнається, оцінює та оцінюється . До структури самосвідомості належать самопізнання, самооцінка, самоконтроль. Об’єктом самосвідомості є особистість, яка одночасно пізнає і пізнається, оцінює та оцінюється "Я - концепція "сукупність уявлень, суджень, переконань індивіда про себе. На їх еонові він вибудовує свої стосунки з іншими людьми, визначає тенденції поведінки. "Я - концепція є передумовою й наслідком соціального життя, соціальної взаємодії, що визначається соціальним досвідом. Мета взаємозв'язку "Я - концепції та соціального життя полягає не стільки у розширенні можливостей "Я", скільки у досягненні гармонії з оточенням.

Свідомість як рівень психічного відображення.

Вищим рівнем психічного відображення, властивого тільки людині як суспільне історичній істоті, є свідомість. Свідомість — це відображення у психіці людини ідеальних образів дійсності, своєї діяльності, самої себе.

Свідомість не слід ототожнювати з усією психікою. Це особливий психічний процес або їх сукупність. Свідо-мість — особливе утворення, що сформувалось