у ході суспільно-історичного розвитку на основі праці як специфіч-ного виду людської діяльності, специфічна форма цілеспря-мованого психічного відображення. Вона являє собою таку функцію людської психіки, сутність якої полягає в адекват-ному, узагальненому, цілеспрямованому активному відобра-женні, що здійснюється в символічній формі, й творчому перетворенні зовнішнього світу, у зв'язку вражень, що пос-тійно надходять, із попереднім досвідом, у виділенні люди-ною себе з навколишнього середовища і протиставленні йому як суб'єкт об'єкту. Свідомість полягає в емоційній оцінці дійсності, забезпеченні діяльності цілеполягання — у попередній побудові дій та передбаченні їхніх наслідків, у контролюванні поведінки і керуванні нею, у здатності осо-бистості давати собі раду в оточуючому матеріальному світі, у власному духовному житті.
Отже, свідомість — не просто образ дійсності, а особлива форма психічної діяльності, орієнтована на відображення і перетворення, дійсності.
Необхідною складовою свідомості є знання. Поза знан-ням нема свідомості Усвідомити який-небудь об'єкт — зна-чить включити його в систему своїх знань і віднести до певного класу предметів, явищ. Свідомість постає як знання про зовнішній і внутрішній світ, про самого себе. Однак свідомість не зводиться тільки до знання, не тотожна йому. Свідомість проявляється не лише в узагальненому знанні навколишньої дійсності, а й у певному оцінковому, теоре-тичному і практичному ставленні до неї. Тому іншою необхідною складовою свідомості є переживання людиною того, що для неї в навколишній дійсності є значущим. Якщо призначення пізнавальної діяльності свідомості — це якомога більш адекватне пізнання об'єкта, то, відображаючи світ у формі переживань, людина оцінює його, виявляє своє ставлення до обставин, що вже існують або передбачаються нею, до власної діяльності та її результатів, до інших людей, до того, що задовольняє або не задовольняє її потреби., відповідає чи не відповідає її інтересам, уявленням і понят-тям. Людина усвідомлює не тільки об'єкти, їхні властивості та зв'язки, а й їхню значущість для себе, суспільства, що й створює умови для актуалізації механізмів, які забезпечують розгортання цілеспрямованої діяльності.
Свідомість не дана людині від народження. Вона фор-мується не природою, а суспільством. З'явившись на світ, дитина ще не здатна відразу суб'єктивно відокремити себе від зовнішнього світу, вона немовби «розчинена» в ньому. Й свідомість складається поступово через оволодіння в про-цесі життєдіяльності багатствами суспільної свідомості.
Свідомість — це продукт суспільно-історичного розвит-ку людства. Як і завдяки чому розвивалася свідомість? Одне з можливих розв'язань цих питань знаходимо в працях О. М. Леонтьева.
Основою якісної зміни в розвитку психіки — переходу до свідомості — є специфічна людська діяльність, праця, що являє собою спільну перетворювальну діяльність, спря-мовану на загальну ціль (при відмінності функцій, що вико-нуються окремими людьми і суттєво відрізняються від будь-яких дій тварин). Складна діяльність вищих тварин, зазна-чає О. М. Леонтьев, що підпорядкована природним предмет-ним зв'язкам і відношенням, у людини перетворюється на діяльність, підпорядковану суспільним зв'язкам і відноси-нам. Це має вирішальне значення у зародженні власне людської психіки. Вона є тією безпосередньою причиною, завдяки якій виникає специфічна людська форма відобра-ження дійсності — свідомість людини.
У тварин будь-яка діяльність безпосередньо відповідає певній біологічній потребі, вона стимулюється впливами, що мають для тварини безпосередній біологічний смисл. У людини завдяки її участі в спільній діяльності з іншими людьми (в умовах розподілу функцій між ними) те, на що спрямована дія, саме по собі може і не мати прямого біоло-гічного смислу. Кожна окрема дія для людей має сенс тіль-ки завдяки тому місцю, яке вона займає у спільній діяльності відповідно до взаємостосунків, що утворюються між ними під час її виконання.
Спільна трудова діяльність людей має багато важливих наслідків. Здійснюючись за допомогою знарядь, створених самою людиною, вона суттєво змінює характер операцій, які виконуються людьми. У тварин примітивне природне «знаряддя», яким вони користуються, не створює ніяких нових операцій, а підпорядковане природним рухам тва-рини, до системи яких воно включене. У людини ж корис-тування штучним знаряддям, винайденим самими людьми, являє собою суспільний предмет, продукт суспільної прак-тики, суспільного трудового досвіду і створює суспільне ви-роблену систему нових операцій, зафіксованих у знаряддях праці.
У процесі переходу до трудової діяльності змінюється й інтелектуальна діяльність людини. Виникає суто людське мислення, що якісно відрізняється від інтелекту тварин, який нерозривно пов'язаний з інстинктами. Відбувається опосе-редковане відображення дійсності у зв'язках і відношеннях, недоступних безпосередньому чуттєвому сприйманню. Розу-мова діяльність слугує вже не цілям пристосування до на-явних умов існування, що є характерним для інтелекту тва-рин, а завданням зміни природи.
Притаманною мисленню людей (що принципово, сут-тєво відрізняє його від інтелекту тварин) є також єдність його зародження й розвитку з розвитком суспільної сві-домості. Суспільними є цілі розумової діяльності людини і способи й засоби її інтелектуальної діяльності. Конкретною формою реального усвідомлення людьми об'єктивного світу є мова. Саме тому свідомість, на думку О. М. Леонтьева, є відображенням дійсності, немовби заломленим через приз-му суспільне вироблених мовних значень, уявлень, понять.
Отже, виникнення свідомості стало можливим, коли став-лення людини до природи було опосередковано її трудо-вими зв'язками з іншими людьми. Виникнувши у процесі суспільно-історичного розвитку людини, свідомість не є чи-мось незмінним. Вона являє собою форму психічного відобра-ження, яка набуває різних особливостей залежно від конкретно-історичних суспільних умов життя людей. У ході історичного розвитку свідомості перебудовуються й окремі психічні процеси, сприймання, пам’ять, мислення, мовлення.
Упродовж історичного шляху людства суттєво зміню-ється структура всієї діяльності людей, а відповідно до цього змінюється й тип психічного відображення дійсності. Ос-кільки перехід до свідомості здійснюється внаслідок виник-нення трудових взаємостосунків людей,