Характер процесу усвідомлення. Усвідомлення є актом свідомості, предметом якого є сама її діяльність. Усвідом-лення — це фокусування свідомості на психічних процесах, на тих чуттєвих образах дійсності, які особистість завдяки їм отримує. В основі усвідомлення лежить узагальнення власних психічних процесів, що приводить до оволодіння ними.

Найбільш загальна характеристика усвідомлення психіч-них процесів (психічних образів) ґрунтується на таких заса-дах: по-перше, людина може усвідомити те, що сприймає, те, що вона згадує, про що мислить, до чого уважна, яку емоцію переживає; по-друге, людина може усвідомити, що це саме вона сприймає, згадує, мислить, відчуває. Однак усвідомлення психічних процесів не означає ні того, що людина завжди усвідомлює зміст свого сприймання, мис-лення, уваги, ні того, що вона усвідомлює себе в цьому процесі. Йдеться лише про те, що людина може усвідомити себе в цьому процесі.

Актуально усвідомленим є лише той зміст нашої пси-хіки, який виступає перед особистістю як предмет, на який безпосередньо спрямована та чи інша її дія. Інакше кажучи, для того, щоб зміст, який сприймається, був усвідомлений, потрібно, щоб він зайняв у діяльності людини структурне місце мети дії і, отже, вступив у відповідне відношення з мотивом цієї діяльності. Тільки порівняння ідеального та реального, бажаного й дійсного, мети і мотиву веде до усві-домлення.

Які ж психологічні механізми лежать в основі процесу усвідомлення? Щоб отримати відповіді на це запитання, була проведена велика кількість психологічних досліджень. Так, відомий вітчизняний учений Д. М. Узнадзе (1886— 1950) пов'язував процес усвідомлення з об'єктивацією — тобто здатністю психічної діяльності відокремлювати «Я» і світ, сприймати світ незалежно від «Я», в його безвіднос-ності до «Я» особистості. Сам механізм об'єктивації, згідно з Д. М. Узнадзе, вступає в дію тоді, коли поведінка призу-пиняється з метою з'ясувати, що й чому. Тільки тут почи-нається процес усвідомлення.

На це запитання дає відповідь і закон усвідомлення», сформульований Е. Клапаредом: чим більше ми користуємося яким-небудь відношенням (між предметами, яви-щами, поняттями), тим менше ми його усвідомлюємо. Або інакше: ми усвідомлюємо лише в міру нашого невміння пристосуватися. Чим більше яке-небудь відношення засто-совується автоматично, тим важче його усвідомити.

Справді, у звичайних ситуаціях людина зовсім не замис-люється, що те, що вона бачить, — це не сам по собі зовнішній світ, а зоровий образ зовнішнього світу. Інакше кажучи, людина не усвідомлює власний процес сприйняття. В цьому немає необхідності: людина пристосована діяти завдяки своїм зоровим образам, відношення між образом того чи іншого предмета й самим предметом, дією з ним є усталеним і використовується в процесі регуляції поведінки, діяльності автоматично. Але коли звичне відношення з тих або інших причин порушується, включається процес усві-домлення.

Вельми показовою в цьому плані є ситуація з інверсією зору, описана Г. Страттоном. Ця ситуація виникає під час використання спеціальних окулярів, що перевертають зоб-раження на сітківці відносно горизонтальної осі, внаслідок чого світ, який ми бачимо, «стає догори ногами». Численні експерименти показали, що при тривалому носінні таких окулярів людина успішно адаптується до інвертованого зо-рового поля: піддослідні навчалися не тільки ходити, а й їздити на велосипеді, фехтувати.

Механізмом адаптації до інверсії зорового поля виступає усвідомлення процесу сприйняття. Людина здатна відокре-мити себе від своїх зорових образів через усвідомлення, що світ існує незалежно від неї, але сприймається нею за допо-могою її органів. У результаті усвідомлення поступово фор-муються нові відношення між образами предметів і діями з цими предметами. Ці відношення стабілізуються, людина до них пристосовується і навчається правильно поводитися в інвертованому світі, не помічаючи інверсії, не усвідомлю-ючи її.

Водночас, як свідчать дослідження Дж. Фолі, у тварин, зокрема у мавп, в аналогічних ситуаціях ніякої адаптації до інверсії зорового поля не відбувається. У перші хвилини/ після інверсії зору мавпа здійснює кілька неправильно ( орієнтованих рухів, після чого впадає у стан, що нагадує коматозний (не здійснює ніяких рухів). Лише через кілька днів мавпа починає реагувати, але на дуже сильні подраз-ники, більшу частину часу залишаючись у стані нерухо-мості

Чому ж навіть високоорганізовані тварини - не можуть адаптуватися до інверсії зорового поля? Тому що тварина не усвідомлює, що сприймані нею предмет чи явище зобо-в'язані своїм існуванням її психічним процесам, вона не може відокремити існування світу від образу цього світу. Для тварини світ і образ світу — одне і те ж, перевернутий «догори ногами» образ світу тотожний перевернутості само-го світу. Тварина не може використати інформацію, яка міститься в цьому новому образі, і для неї інверсія рівно-значна втраті зору.

Про основні засоби процесу усвідомлення говорить за-кон «зсуву, або зміщення»: усвідомити яку-небудь операцію — означає перевести її з площини дії у площину мови, тобто відтворити її в уяві, щоб можна було виразити словами. Отже, мовні значення — це специфічні інструменти усві-домлення. Усвідомити означає надати значення. Якщо об-раз «не знаходить» свого значення, то він і не усвідом-люється.

Розглянемо проведене В. В. Кучеренком і В. Ф. Петрен-ком дослідження, яке виявляє роль вербальних значень у механізмі функціонування свідомості. Вони вивчали вплив постгіпнотичної інструкції на сприйняття піддослідних. Під-дослідним, що перебували на третій стадії гіпнозу, для якої характерна амнезія (забування), навіювалося, що після ви-ходу з гіпнозу вони не будуть бачити деяких предметів. По виході з гіпнотичного стану піддослідних просили перелі-чити предмети, які лежали перед ними на столі, там були і «заборонені».