Співвідношення свідомості та несвідомого. Крім свідомих " форм відображення дійсності, для людини характерні й такі, що перебувають немовби за «порогом» свідомості, не дося-гають належного ступеня інтенсивності або напруженості, щоб звернути на себе увагу. Терміни «несвідоме», «підсвідоме», «неусвідомлене» часто трапляються в науковій і художній літературі, а також у повсякденному житті. Ін-коли про людину говорять: «Вона зробила це несвідомо»; «Вона не хотіла цього, але так сталося» тощо. Часто ми звертаємо увагу на те, що ті або інші думки виникають у нас в голові мовби «самі по собі», в готовому вигляді, невідомо як і звідки.

Явища людської психіки дуже різноманітні. І далеко не всі з них охоплюються сферою свідомості. Психічна діяль-ність може не перебувати у фокусі свідомості, не досягати рівня свідомості (досвідомий чи передсвідомий стан) або опускатися нижче порога свідомості (підсвідоме). Сукуп-ність психічних явищ, станів і дій, відсутніх у свідомості людини, що лежать поза сферою розуму, непідзвітні їй і при-наймні в даний момент не піддаються контролю, належать до несвідомого.

Зона максимально ясної свідомості у психічній діяль-ності порівняно невелика. За нею починається смуга просто ясної свідомості, а потім мінімальної свідомості, за якою вже йде неусвідомлене. Останнє виступає то як потяг, то як відчуття, сприймання, уявлення і мислення, то як сомнам-булізм, то як здогадка, інтуїція, то як гіпнотичний стан або сновидіння, стан афекту чи несамовитості.

До несвідомих явищ відносять і наслідування, і творче натхнення, що супроводжується раптовим «осяянням» но-вою ідеєю, яка народжується немовби від якогось поштовху зсередини, і випадки миттєвого вирішення задач, які три-валий час не піддавалися свідомим зусиллям, і мимовільне згадування того, що здавалося назавжди забутим, та ін.

Несвідоме не є чимось містичним, його не варто уявляти як ірраціональну, «темну» силу, що затаїлася в глибинах психіки людини. Це цілком нормальна сторона психіки, особливий рівень психічної діяльності. Несвідомі процеси і явища реалізують специфічну функцію людської психіки, сутність якої полягає в адекватному відображенні людиною дійсності й ефективному регулюванні її стосунків з цією дійсністю, що відбуваються за порогом свідомості.

На відміну від свідомості несвідоме не передбачає попе-редньої уявної побудови дій, проектування їхніх результатів і постановки мети. Кінцевим результатом несвідомого відо-браження та пізнання є пристосування до дійсності, засно-ване па неосмисленому врахуванні інформації про властивості та відношення предметів зовнішнього світу.

Несвідомі процеси виконують певну охоронну функцію: позбавляють психіку від постійного напруження свідомості

там, де в цьому немає потреби. Розум людини ніс би, ма-буть, непомірно великий тягар, якби був змушений контро-лювати кожний психічний акт, кожний рух і дію. Людина не могла б ані результативно думати, ані розумно діяти, якби всі елементи її життєдіяльності одночасно потребували усвідомлення.

Несвідоме як психічне явище характеризується не лише негативно — в розумінні чогось неусвідомленого (прихова-ного у даний момент, але здатного за певних умов вия-витись у свідомості або приреченого назавжди залишатися невиявленим). Воно має позитивну особливість: це специ-фічне відображення, що має свою структуру, елементи якої пов'язані як між собою, так і з свідомістю та дією, впли-ваючи на них і відчуваючи їхній вплив на собі.

Розглянемо деякі із структурних елементів несвідомого. Почнемо з відчуттів. Ми відчуваємо те, що впливає на нас. Але далеко не все, що впливає, стає при цьому фактом свідомості. Значна частина наших відчуттів не усвідомлю-ється нами, залишається підсвідомим.

Отримуючи одночасно велику кількість вражень, люди легко випускають із виду окремі з них. Так, ідучи вулицею, ми виступаємо свідками величезної кількості подій, чуємо безліч звуків, які допомагають орієнтуватися в потоці ву-личного руху. Але ми звертаємо на них увагу лише у ви-падку якогось утруднення чи незвичності. Нескінченна кількість речей, явищ, властивостей і відношень, що існу-ють об'єктивно і постійно потрапляють у поле зору, не усвідомлюється нами. Якби на кожний вплив людина реагу-вала усвідомлено, вона не впоралася б із цим, оскільки не здатна миттєво переключатися з одного впливу на інший або утримувати у фокусі своєї уваги практично нескінченні подразники. На щастя, ми маємо здатність відключатися від одних впливів і зосереджуватися на інших, зовсім не по-мічаючи третіх.

Діяльність людини у звичайних умовах є свідомою. Ра-зом із тим окремі її елементи здійснюються несвідомо або напівсвідомо, автоматизовано. В житті людини формуються складні звички, вміння і навички, в яких свідомість одно-часно і присутня, і відсутня. Будь-яка автоматизована дія мас неусвідомлені характер, хоча, зрозуміло, не кожна неусвідомлена дія є автоматизованою.

Свідома діяльність людини можлива лише за умови ав-томатичного здійснення максимальної кількості її елементів. Так, для того, щоб майстерно виконати музичний твір, треба мати хорошу навичку гри на музичному інстру-менті. А повністю зосередити свою увагу на змісті усного виступу може лише той, у кого сформований певний авто-матизм самого процесу виголошення промови.

Автоматизація функцій є суттєвою і необхідною особ-ливістю багатьох психічних процесів (мислення, сприйман-ня, мовлення, запам'ятовування та ін.). її порушення може паралізувати нормальний перебіг психічних процесів. Авто-матизм відточує і полегшує різні види діяльності, в ряді розумових і