Самооцінки людини формуються під впливом різних чин-ників. Це і порівняння образу реального «Я» з образом іде-ального «Я», тобто з уявленням про те, якою людина хотіла б бути. Це і привласнення людиною тих оцінок і стандартів, які вона отримує від інших людей, у першу чергу від свого найближчого оточення. І, нарешті, це успішність дій люди-ни — як реальна, так і уявна. Незалежно від того, чи лежать в основі самооцінки власні судження людини про себе або інтерпретації суджень інших людей, індивідуальні ідеали або культурно задані стандарти, вона завжди має суб'єктивний характер.

Зміст знань людини про себе і ставлення до себе з по-чаткових етапів формування мають свій «вихід» через процес саморегулювання й самоорганізації особистістю своєї поведін-ки. Цей процес характеризується специфічною активністю, спрямованою на співвіднесення поведінки особистості з ви-могами ситуації, очікуваннями інших людей, на актуалі-зацію психологічних резервів відповідно до особливостей ситуації спілкування, міжособистісної взаємодії. Обов'язко-вою рисою саморегулювання є постійне внутрішнє оці-нювання протікання акту поведінки, яке співвідноситься з прямим або передбачуваним оцінюванням його іншими

Cтaновлення самосвідомості підлітка. «Підліток ... не розуміє сам себе. Він ще не став єством для себе. Вії знаходиться у стані становлення. Але він перестав вже бут: /"^єством у собі. «В собі» і «для себе» у нього роз'єднані: в цьому основний факт перехідного віку і основна риса його структури Стан зрілості характеризується злиттям того і іншого моменту» Цей приведений фрагмент з відомої роботи Л.С. Виготськоп «Педологія підлітка» є хрестоматійним визначенням того, що психології вважається центральним моментом розвитку; особистості у підлітковому віці. Пізнання себе, формування н... цій основі певного ставлення до себе, самоствердження, змін самооцінки — усе це та багато інших явищ узагальнені в одном; понятті: «самосвідомість».

Становлення самосвідомості в цей період визначає певне j соціальне зростання по відношенню до визначення нової : «внутрішньої позиції», в основі якої лежить прагнення бути відповідальним за себе, свої особистісні якості, свої погляди і здатність самостійно відстоювати власні переконання. Підліток сенситивний до свого духовного зростання, а тому він починає інтенсивно просуватися в розвитку всіх ланок самосвідомості. Самосвідомість у цьому віці вже включає в себе ] всі компоненти самосвідомості дорослої людини. Інша річ, і якого рівня вони досягають у своєму розвитку в підлітка і які з них займають центральне місце у структурі його особистості.

Тут необхідно наголосити на тому, що визначення Центрального новоутворення підліткового віку має свою Гісторію. До сучасного часу в поглядах психологів існують ;різні точки зору щодо вирішення цього питання. Так, беручи до уваги позиції найбільш відомих дослідників підліткового віку, слід зазначити, що ще на початку цього століття Е. Шпрангер визначив такі новоутворення як: відкриття «Я», виникнення рефлексії та усвідомлення своєї індивідуальності. Відповідно за Л.С. Виготським домінуючими є два новоутво-рення — це розвиток рефлексії і на її основі — самосвідомості, фундаментальним досягненням особистості в перехідний період за Ж. Піаже є децентрація, тобто можливість розглядати світ з точки зору того, як його можна змінити. Ряд психологів :(А. Геззел, К. Левін, Е. Еріксон, П. Блос) до психосоціальних новоутворень у даному періоді відносять пубертатний розвиток, перетворення соціалізації, становлення ідентичності. Л.І. Божович надавала особливої значущості розвитку мотиваційної сфери. За її позицією, головним новоутворенням ^середнього шкільного віку є мотив досягнення певного положення (статусу) в групі однолітків. Д.Б. Ельконін відзначав, що центральне новоутворення підліткового віку — не Ц прагнення бути і вважатися дорослим. Т.В. Драгунова, І.С. Кон виділяють в якості найважливішого новоутворення почуття П дорослості. Сучасні дослідники даного віку І.В. Дубровіна, A.M. Прихожан, H.H. Толстих віддають перевагу найважли-вішій потребі особистості підлітка, яка виступає як центральне новоутворення — потреби в неформальному, інтимному спілкуванні. Більшість українських психологів (Г.С. Костюк, М.Й. Боришевський, O.A. Проскура, О. Кононко) схиляються до думки, що саме почуття дорослості виступає специфічним новоутворенням самосвідомості підлітка, стрижневою особ-ливістю його особистості — «її структурним центром». Серед багатьох особистісних утворень, притаманних підлітку. особливої уваги заслуговує «почуття дорослості», як особливоїмосвідомості.

Почуття дорослості виникає на основі розвитку особистісної рефлексії. Підліток завдяки останній прагне осмислити і переосмислити свої домагання на визнання; визначитися у соціальному просторі — осмислити свої права і обов'язки: переосмислити для себе ретроспективу власного життєвого

досвіду, проаналізувати значущість реального — «тут і тепер», заглянути в особисте майбутнє. Він зацікавлено рефлексує на себе та інших, співвідносячи притаманні йому особливості з проявами однолітків і дорослих.

Отже, почуття дорослості — це ставлення підлітка до себе до дорослого, уявлення себе якоюсь мірою дорослою людиною. У зв'язку з цим, у підлітка виникає внутрішнє праг-нення (яке в нього постійно закріплюється) — якомога швидше ствердитися у світі дорослих. Це прагнення створює для нього виключно нову внутрішню, суб'єктивну ситуацію особистісного розвитку.

Суб'єктивна сторона почуття дорослості підлітка визначаєть-ся на основі рефлексивного аналізу самого себе. Як відомо, саморефлексія має дві сторони: когнітивну і емоційну. Когнітивна виявляється у суб'єктивному визначенні підлітком особистісних рис, вчинків, поведінки, міжособистісних взаємодій. Когнітивне ставлення до себе —