високий рівні формування ідентичності корелюють із більш високою самоповагою. Разом з тим, поняття “зрілої ідентичності” і самі його критерії не однозначні. Особливості індивідуального розвитку залежать від багатьох соціальних факторів, які можуть впливати на динаміку розвитку ідентичності. Наприклад, молодь, що працює, швидше досягає зрілої ідентичності, ніж ті, хто вчиться у вузах, професійно-технічних училищах.
Існують статеві розбіжності особистісної значимості сфер реалізації: професійно-громадської чи комунікативної. Ядро особистості і самосвідомість юнака більшою мірою залежить від його професійного самовизначення та досягнень у вибраній сфері діяльності. Традиційне уявлення про жіночність надає більшого значення сім’ї, тому для дівчат часто важливішими є міжособистісні стосунки. Проте, індивідуальні розбіжності становлення ідентичності мають більше значення, ніж вікові та статеві [15]. Наявність саме внутріособистісних передумов та сприятливий соціальний вплив є визначальними чинниками розвитку гармонійної особистості.
Таким чином, рання юність – один із найскладніших і найбільш важливих та відповідальних в плані формування особистості періодів онтогенетичного розвитку. Високий рівень розвитку інтелектуальних, вольових здібностей та розширення емоційної сфери дозволяють в ранньому юнацькому віці сформувати особистості адекватну ідентичність. Соціалізація, біологічно детерміновані задатки, набутий досвід можуть чинити як позитивний, так і негативний вплив на особистісний розвиток.
Становлення ідентичності носить соціальний характер, тому важливо сприяти формуванню адекватної та позитивної ідентичності, надаючи особистості необхідну психологічну підтримку, вказуючи ефективні шляхи самореалізації, пропонуючи дійсно значущі об’єкти для ідентифікації, забезпечуючи свободу вибору та волевиявлення.
Висновки
Передумовою гармонійного розвитку особистості, самореалізації та успішної адаптації до змінних суспільних умов є становлення ідентичності як складної ієрархічної системи знань, уявлень про себе та емоційного відношення до них. Неадекватна ідентичність є причиною невідповідних та недосяжних домагань, порушень емоційно-вольової сфери особистості, конфліктів та непорозуміння в міжособистісних стосунках.
Ідентичність виступає як наслідок відокремлення особистістю самої себе із оточуючого середовища та проявляється як відчуття цілісності, самототожності. Ідентичність формується у взаємодії із іншими людьми та у діяльності на основі ідентифікації з цінностями, що існують у суспільстві. Узгоджена система ціннісних орієнтацій особистості визначає пріоритетні напрямки самореалізації та життєві плани, а також сприяє становленню адекватної ідентичності. Зміст ідентичності визначається двома важливими аспектами: особистісна та соціальна ідентичність, які відображають усвідомлення власної автономності, унікальності та відчуття приналежності до соціальної групи. Гармонійна взаємодія та взаємодоповнення цих аспектів забезпечує всебічний особистісний розвиток.
Становлення ідентичності – індивідуальний процес, який визначається біогенетичними факторами; властивостями та якостями особистості; впливом соціального оточення; конкретними обставинами життя. Розвиток ідентичності відбувається послідовно протягом всього життя людини, проте сензитивним періодом її формування є рання юність.
Включення старшокласників у різні види діяльності (трудову, навчальну, комунікативну), розширення сфери самосвідомості, оволодіння психологічними знаннями, накопичення життєвого досвіду, формування ієрархічної системи ціннісних орієнтацій є сприятливими факторами становлення адекватної ідентичності, формування цілісної, гармонійної та творчої особистості.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Алексеева А.В. Идентичность: особенности становления в юношеском возрасте // “Журнал практического психолога”, № 1, 1999. ст. 6-10
Антонова Н.В. Проблема личностной идентичности в интерпретации современного психоанализа, интеракционизма и когнитивной психологии // Журн. “Вопр. психологии”, № 1, 1996. ст.131-143
Белинская Е.П. Временные аспекты Я-концепции и идентичности // “Мир психологии”, № 3, 1999. с. 40-46.
Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание – М., Прогресс, 1986
Гинзбург М.Р. Личностное самоопределение как психологическая проблема // Журн. “Вопр. психологии”, № 2, 1988
Доній В.М., Несен Г.М., Сохань Л.В. та ін. Життєві кризи особистості: Науково-методичний посібник: у 2 ч. – К., ІЗМН, 1998 – Ч. 1: Психологія життєвих криз особистості
Доній В.М., Несен Г.М., Сохань Л.В., Єрмаков І.Г. та ін. Мистецтво життєтворчості особистості: Наук.-методичний посібник: у 2 ч. – К., ІЗМН, 1997 – Ч. 1: Теорія і технологія життєтворчості
Дубровина И.В. Формирование личности старшеклассника – М., Педагогика, 1989
Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология: словарь-справочник – Минск, Хэлтон, 1998
Ериксон Е. Идентичность: юность и кризис: Пер. с англ./ Общ. ред. и предисл. Толстых А.В. – М.: Издательская группа “Прогресс”, 1996. – 344с.
Карпенко З.С. Аксіологія особистості – К., ТОВ “Міжнародна фінансова агенція”, 1998
Карпенко З.С. Психологические особенности самоопределения младшых школьников: Автореферат диссерт. на соиск. уч. ст. канд. психол. наук - К., 1989
Кирилова Н.А. Ценностные ориентации в структуре интегральной индивидуальности старших школьников // Журн. “Вопр. психологии” № 4, 2000. ст. 29-37
Кон И.С. Открытие “Я” – М., Политиздат, 1978
Кон И.С. Психология ранней юности – М., Просвещение, 1989
Майерс Д. Социальная психология – С.-Пб., Питер, 2001.
Мачинський О.В. До проблеми ідентифікації особистості // Журн. “Практична психологія та соціальна робота”, № 7, 2000. ст. 28-30
Мудрик А.В. Время поисков и решений, или Старшеклассникам о них самих – М., Просвещение, 1990
Немов Р.С. Психология: в 3т. Т. 2: Психология образования – М., Просвещение, 1995
Орлов А.Б. Личность и сущность // Журн. “Вопр. психологии”, №2, 1995. –
ст.5-18
Основи психології За заг. ред. Киричука О.В., Роменця В.А. – К., Либідь, 1999
Павленко В.Н. Представления о соотношении социальной и личностной идентичности в современной западной психологии // Журн. “Вопр. психологии”, № 1, 2000. ст. 135-141
Петровский В.А. Личность в психологии: парадигма субъективности – Ростов-на-Дону, Феникс, 1996
Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст: Проблемы становления личности – М., Мир, 1994
Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека – М., Прогресс, 1994
Руководство практического психолога. Психологические программы развития личности в подростковом и старшем школьном возрасте/ Под общ. ред. Дубровиной И.В. – М., Педагогика, 1995
Тодорів Л.Д. Психологічні умови формування життєвих перспектив у ранній юності (когнітивний аспект): Канд. дис. – К., 2000
Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности – Харьков, Фолио, 1999
Фрейд З.