про те, шо соціальний інтерес в його розвиненій формі виступає головним фактором задоволення особистості та відповідальної філософії життя, отримала численні експериментальні підтвердження (Craundall, 1984; Kobasa, 1974).
Встановлено також, шо соціальний інтерес породжує широку гаму внутрішніх інтересів та мотивацій особистості, стимулює її саморозвиток.
Відповідальності не можна навчити, нею не можна оволодіти лише шляхом засвоєння тих чи інших правил і значень.
Людина стає відповідальною в реальних життєвих ситуаціях та обставинах, які несуть у собі моральний конфлікт - сутичку різних смислових рівнів.
Це передбачає включення механізмів смислоутворення у процесі прийняття обов`язку.
По-друге, критерієм прийняття відповідальності є реалізація особистістю необхідного своїми силами, самостійно і згідно з вимогами, поставленими до самої себе.
Для виникненя обов'язку суб'єкт має бути здатним здійснювати самоконтроль, врахувати зміни в об'єктивних та суб'єктивних ситуаціях і відповідно до цього регулювати свою поведінку.
Дослідниками встановлено, шо відповідальність нерозривно пов'язана із самосвідомістю особистості. «Завершальне питання, яке стоїть перед нами в плані психологічного вивчення особистості, - писав С.Л.Рубінштейн, - це питання про її самосвідомість, про особистість як «Я», котра в якості суб'єкта свідомо присвоює собі все, шо робить людина, відносить до себе всі психічні (започатковані) від неї справи та вчинки і свідомо бере на себе за них відповідальність як їх автор і творець».
Теоретичний аналіз проблеми відповідальності і експериментальне дослідження дають змогу визначити відповідальність як особистісний механізм людини в якому інтегрують її духовні, психічні функції. Відповідальність розглядається як смислове утворення особистості, загальний принцип співвіднесення мотивів, цілей.
Цей смисловий принцип специфічно реалізується у кожній конкретній ситуації життєвого простору людини.
Таким чином, психологічна відповідальність виступає інтегратором інших механізмів саморозвитку особистості, задає контрольований простір для розгортання самореалізації, сприяє утворенню стійкого симптомокомплексу якостей розвиненої особистості. Старший шкільний вік є сензитивним шодо системних формуючих впливів на цей процес.
Формування відповідальності старшокласника як системно-психологічного явища потребує спеціальної організації виховної та консультативно-психологічної роботи в школі. Методологічною основою її може стати концепція вчинку, яка отримала свій розвиток в працях українських психологів.
Список використаної літератури:
1. Абульханова-Славськая К.А. Активность и сознание личности как субъекта деятельности. // Психология личности в социалистическом обшестве: Активность и развитие личности. - М.: Наука, 1989. - С.110-134.
2. Муздыбаев К. Психология ответственности. - Л.: Наука, 1983. - 240с.
3. Ротенберг В. С. Проблеми воспитания в свете психосоматической парадигмы // Вопр. психологии. -1989. - № 6. - С. 22-28.
4. Снегирёва Т. В. Личностное самоопределение в старшем школьном
возрасте // Вопр. психологии. -1989. - № 2. - С. 27-35.
5. Craundall J.E. Social interst as a moderator of life stress // Journal of Personality and Social Psychology. - 1984. - V. 47, № 1. - Р. 164-174.