Недоцільність впровадження стандартизованих оцінок відбору кандидатів на прийомне батьківство та прогнозуючої оцінки їхньої здатності до виконання функцій заміщувальної батьківської опіки виявилися тренінги та фокус групи.

Встановленні критерії ефективності функціонування прийомної сім’ї. Це збереження базовою сімє’ю здорового функціонування, якісні зміни фізичного та психічного стану дитини в результаті відновлювального процесу–розвитку прихильності до нової сім’ї, покращення життєдіяльності дитини у навчанні, дозвіллі. Виборі моральних цінностей, тенденція до зменшення та повного зникнення симптомів психічних і поведінкових розладів, пов’язаних із ситуацією сирітського розвитку, інтеграція дитини в нову сім’ю[18].

Важливе значення має психологічний супровід прийомної сім’ї, який має особливе значення в перші роки її становлення та відрізняється смисловим наповненням відповідно до етапу розвитку прийомної сім’ї. Відкритість сім’ї до співпраці із службою супроводу (готовність прийомних до отримання різних видів допомоги без порушення сімейної системи) є важливою умовою ефективності прийомного батьківства. Індивідуальні та сімейні консультації, групові зустрічі виявились найвдальшими формами його реалізації.

2.2 Етапи розвитку прийомної сім’ї після прийняття дитини-сироти в сім’ю та психологічні умови оптимізації процесу адаптації до батьків-усиновителів

Здійснене дослідження (вибіра 40 сімей) дозволило виділити і описати основні етапи розвитку сімейної системи після прийому дитини. В процесі спостереження фіксувалися зміни в поведінці емоціональній і когнітивній сфері прийомної дитини (використали опитувальник деривації М.Ковак, тест Люшера, експертні оцінки батьків і вчителів по вісх цих параметрах по шкалі CBCL ) Аналізувались також показники розвитку сімейної системи як цілісної її структури, динаміки і ідеології (тест сімейної реконструкції Геринга, загальносімейний 9- шкальний опитувальник, малюнок сім’ї, соціометрія) [53].

Лише частина сімей проходила психологічну підготовку, а також була забезпечена психологічним супроводом. Як показав порівняльний аналіз сімей, які проходили психологічну підготовку до патронажу і створених стихійно, то остані уже на етапі первинної адаптації переживають серйозну кризу і внутрішньо, а іноді і зовнішньо, відторгають дитину.

В сім’ях з психологічною підготовкою даний етап проходить менш болісно, триває приблизно біля двох місяців, по ряду ознак його можна назвати орієнтовним. Сім’я досить позитивно оцінює поведінку нового члена, схильна бачити прийомну дитину як повністю нормальну з такими характеристиками поведінки, як агресивність, асоціативність, страхи і депресії. В якості проблемної зони дитини батьки зазвичай виділяють недоліки уваги [23].

Сама дитина, попадає із дитячого будинку в родину, переживає велику кризу і починає несвідомо боротися із змінами. В той же час діти, які пройшли підготовку переходу в сім’ю, легше переживають цей етап, хоча рівень їхнього емоційного благополуччя є нижчим, ніж до переходу в сім’ю. Діти стають внутрішньо напруженими, хоча ззовні стараються себе вести правильно, так як мотивація перебування в сім’ї досить висока. Дитина непідготовлена до переходу в сім’ю переживає кризу, більш гостро, що проявляється в різних варіантах асоціативної поведінки [5].

Другий етап, який може називатися етапом «напруження» теж по різному протікає в сім’ях, які знаходяться в програмі підтримки і поза нею. В сім’ях, позбавлених психологічного супроводу, особливо помітний цей етап. Збільшується кількість звертань по допомогу як правило збільшується кількість крадіжок. При яких виявляється певна закономірність: якщо в дитини встановлюються хороші відносини в сім’ї, то і крадіжки відбуваються в дома. Якщо відносини емоційно холодні, то діти здійснюють крадіжки в школі. Але навіть на цьому фоні показники розвитку дитини піднімаються в гору. Діти після другого місяця прийому здійснюють інтелектуальний скачок несподівано для спеціалістів виростає рівень успішності, покращується мова, збільшується запас слів [7].

До восьми місяців перебування дитини в сім’ї, родина переживає певну кризу, яка триває один – два місяці. У батьків різко піднімається рівень критики відносно прийомних дітей. Сім’я жаліється на втому. Цей стан можна назвати кризою «перебудови», зовнішнім проявом якої є відторгнення, проте незважаючи на це рівень емоційного благополуччя в дітей залишається стабільним. До кінця року стабільність сім’ї нормується. В сім’ях які перебувають поза програмою психологічної допомоги, другий етап має затяжний характер і триває від одного року до вісімнадцяти місяців.

Після першого року знижується рівень напруженості в сім’ї, проявляються позитивні зміни в відносинах, продовжуються покращуватись показники розвитку прийомних дітей. Конфліктними залишаються відносини в підсистемі прийомних дітей, які часто бачать один в одному конкурентів в системі прийомної сім’ї. У кровних членів сім’ї виникають почуття вини перед прийомними. Прийомні діти на підсвідомому рівні ідентифікують себе із членами сім’ї, хоч і були ними прийнятті. Спостерігається на цьому рівні певний етап, на якому відбувається взаємне усвідомлення причетності до подій що відбувається в сім’ї. До кінця другого року цей етап закінчується неочікуваним вибухом, який виражається який виражається в підвищенні рівня незадоволення майже по всіх областях функціонування сім’ї. Прийомні діти починаються сприймати більш агресивно і асоціативно, у рідних на погляд батьків, підвищується агресія, цей етап може називатися «розчарувальним» або депресії [9].

Деякі сім’ї на цьому етапі закінчують своє існування. Вибух як було сказано переходить в депресію, сім’я починає усвідомлювати усі труднощі прийому дитини-сироти в сім’ю. Ця криза ідентичності сім’ї триває приблизно пів року і закінчується більш глибоким усвідомлення проблем і відповідальності пов’язаних з прийняттям дитини. Найбільш глибше переживає цю кризу мати.

Услід за усвідомленням проблем відбувається прийняття їх і своєї нової ідентичності – сім’я починає функціонувати як нова система. Сприйняття сімейної ситуації в великій мірі зближує усіх членів сім’ї

Таким чином, динаміка розвитку прийомної сім’ї має