1.2. Бездітність як ненормативна психологічна криза становлення особистості та становлення сім’ї

Перш ніж описати бездітність, як ненормативну кризу становлення особистості потрібно з’ясувати суть таких феноменів, як нормативна криза і ненормативна криза становлення особистості.

Поняття «нормативна криза» пов'язане з терміном «життявий цикл сім’ї» Який вперше був використаний в 1948р. Е. Дювальном і Р. Хілом. Вони розглядали сім’ю, як динамічну систему, функціонування якої визначається дією двох законів: законом гомеостазу та законом гетеростазу. Згідно з законом гетеростазу, кожна сімейна система повинна пройти свій життєвий цикл[7]. В якості розвитку розмежування стадій Е. Дюваль використав факт наявності або відсутності дітей в сім’ї. На основі цієї характеристики були виділенні наступні стадії життєвого циклу сім’ї:

1. Формуюча сім’я (0-5), дітей немає.

2. Дітонароджувана сім’я, вік старшої дитини до 3 років.

3. Сім’я з дітьми-дошкільниками, старшій дитині 3-6 років.

4. Сім’я з дітьми школярами, старшій дитині 6-13 років.

5. Сім’я з дітьми підростками, старштаршій дитині13-21 рік.

6. Сім’я відправляюча дітей в світ.

7. Подружжя зрілого віку.

8. Старіюча сім’я.

Ця періодизація має місце в науковому світі, хоч і має ряд недоліків зокрема невникнення в другі характеристики подружжя.

Однією з найбільш відомих періодизацій в вітчизняній психології сім’ї є собою періодизація запропонована Є.К. Васильєвой яка виділяла п’ять стадій сімейного циклу:

1. Зародження сім’ї: з моменту заключення шлюбу до народження першої дитини

2. Народження і виховання дітей: продовжується аж до моменту початку трудової діяльності хоча би одної дитини.

3. Закінчення виконання сім’єю виховної функції: період з початку трудової діяльності першої дитини до моменту, коли на опіці батьків не лишається ні однієї дитини.

4. Спільне проживання батьків разом з дітьми, коли одина із дітей немає власної сім’ї.

5. Подружжя живе окремо або з дітьми, які мають власні сім’ї [9].

Якщо говорити про нормативні сімейні кризи, згадати Дж. Хейлі, який говорив що симптоми кризи найчастіше виникають в період переходу від одного етапу до іншого. Під час перехідних періодів перед сім’єю виникають нові задачі, які потребують великої перебудови їх взаємин. Щоб перейти на нову стадію свого розвитку сім’ї необхідно здійснити зміни в своїй структуріній організації, адаптуватися до текучої ситуації і виробити свій новий образ. Період стабілізації в точці переходу змінюється кризисним періодом, успішність подолання якого впливає на функціонування сім’ї на нових етапах[50].

Кожний новий етап пов'язаний із змінами усіх основних параметрів структури сім’ї. Багато сімейних пар успішно вирішують цю ситуацію, перелаштовуючись і адаптуючись до нових умов. Цей процес, як правило, супроводжується особистісним віком сім’ї. Але якщо сім’ї не вдалось перебудовуватись то вирішення задач наступного періоду життєвого циклу сім’ї затруднюється що може в свою чергу погіршити проходження наступного нормативного періоду. Дослідження життєвого циклу сім’ї показали що під час нормативних стресів сім’ї нерідко повертаються до ранніх моделей функціонування або в своїм розвитку, фіксуються на певному етапі[57].

Таким чином сім’я протягом свого розвитку проходить декілька етапів кожний включає в собі як кризу, так і можливість особистісного розвитку а також розвитку сімейної системи в цілому. З переживанням кризи повязаний ризик невпевненості в майбутньому. Якщо сім’я як система намагається уникнути змін, які зумовлені її природньою динамікою то це може викликати виникнення негативної симптоматики у її членів – психосоматичних, сексуальних, емоційних розладів. Вихід із кризи супроводжується або встановленням нових відносин між членами сім’ї, прийннятям нових ролей, нового рівня взаємодії і взаєморозуміння, або наростанням емоційного відчуження і порушенням внутрішніх відносин [26].

Крім нормальних криз – труднощів, повязаних з проходженням сім’ями основних етапів життєвого циклу – сімейна система може переживати і ненормативні кризи.

Ненормативна сімейна криза – це криза виникнення якої потенційно можливе на будь-якому етапі життєвого циклу сім’ї і повязана з переживанням негативних життєвих подій[56].

Р. Хілл виокремив три групи факторів, які можуть привести до винекнення сімейної кризи:

- Зовнішні труднощі (відсутність власного житла, роботи).

- Несподівані події, стреси.

- Внутрішня нездатність сім’ї адекватно оцінити і пережити яку небудь сімейну подію[32].

В кожній сімейній ненормативній кризі можна виділити взаємопов’язуючі компоненти:

1. Певна кризова подія. Усвідомлення перейти на іншу стадію розвитку сім’ї, розуміння неможливості задовільнити потребу яка є природною.

2. Спийняття і розуміння членами сім’ї того, що відбувається. Сім’я розуміє усю критичність існуючої проблеми, вона прагне мати дітей, таким чином змінити своє становище.

3. Відношення членів сім’ї до події що відбувається і особливості поведінки членами сім’ї.

4. Зміни у сімейній системі. На цьому етапі в подружжя виникає відчуття спустошеності, ущербнутості через незадоволення головної проблеми.

5. Можливі індивідуальні і спільні способи виходу з неї. Сім’я намагається опанувати свої почуття, емоції і знайти вихід із існуючої ситуації. Подружжя намагається вилікуватись, що переважно призводить до розчарування. На цьому етапі один член із подружжя, «винуватець» з більшою інтенсивністю намагається знайти правильне рішення, і в цьому випадку багато робить помилок. Починають роздумувати над розлученням, таким чином хоче звільнити прартнера від почуття не задоволення своїм становищем, хоч не завжди для іншого партнера таке вирішеня є найкращим [51].

Виходячи із вище сказаного, враховуючи усі фактори нормативної сімейної кризи, а також ненормативної ми безперечно доходимо до висновку що бездітність являє собою ненормативну сімейну кризу, так як створення сім’ї передбачає народження дітей їх виховання. Також переглянувши причини криз (як нормативних так і ненормативних), ми бачимо що більшість з них пов’язана із дітьми. Та ці кризи є так би мовити невід’ємним процесом