Зазвичай вчені виділяють два типи психологічного клімату в сім’ї: сприятливий та несприятливий. Представниками такої теорії розподілу є М. Алексеєва, В. Сердюк, С. Кулаков І. Шилов, І. Гребенников.

Ознаками сприятливого психологічного клімату є:

· високий рівень колективної єдності, згуртованість;

· подружня сумісність;

· можливість всебічного розвитку особистості кожного члена родини;

· висока доброзичлива вимогливість одне до одного і до себе самого;

· почуття захищеності та емоційної задоволеності;

· висока внутрішня дисциплінованість, принциповість, відповідальність;

· бажання й уміння зрозуміти іншого;

· можливість вільно висловлювати свою думку з будь-якого питання в прийнятній для іншого формі;

· прагнення проводити вільний час разом (хай то буде домашній вечір у колі сім’ї чи подорож);

· уміння адекватно розподілити обов’язки, щоб усі були завантажені в залежності від своїх можливостей;

· відкритість сім’ї, доброзичливі стосунки з родичами, сусідами, друзями, знайомими;

· висока терпимість і коректність у випадках неспівпання думок;

· прагнення до суспільного розв”язання сімейних проблем, здатність переносити життєві труднощі;

1.2 Особливості сумісності подружньої пари.

Найяскравіше психологічний клімат проявляється в сумісності людей. Зовнішнім і об’єктивним показником сумісності є сам факт збереження сім’ї. Внутрішнім і суб’єктивним показником цього є відчуття у членів родини є відчуття психологічного комфорту, надійності, захищеності, задоволення від спілкування одного з одним.

У дослідженні Д. Іванова, яке здійснювалося в руслі концепції самоактуалізації (А. Маслоу), показано деякі особливості процесу самореалізації особистості в шлюбно-сімейних стосунках. Самореалізація особистості завжди опосередкована пізнанням і ставленням людини до іншої людини та інших людей до неї. У шлюбі найближчою людиною, яка значною мірою сприяє самореалізації, є шлюбний партнер. Образ “Я” як програма самореалізації опредмечується кожним шлюбним партнером у конкретних результатах шлюбно-сімейної взаємодії.

Дослідники розрізняють окремі види психологічної сумісності. С.Ковальов виділяє ієрархізовану триповерхову піраміду з такими відповідними її видами: психофізіологічна сумісність темпераментів, узгодженість сенсомоторних дій; узгодженість функціонально-рольових очікувань та ціннісно-орієнтаційну єдність – подібність структури загально людських цінностей і смислів. [10]

За С.Ковальовим, нижній рівень піраміди становить психофізіологічна сумісність темпераментів подружжя, сенсомоторна узгодженість дій, які виконуються спільно. Вищий рівень психофізіологічної сумісності (серединне значення кута асиметрії дорівнює 180 градусів) характерний для пар холерик-флегматик і сангвінік-меланхолік, що ніби доповнюють один одного (спокій флегматика «гасить» запальність холерика, а життєрадісність сангвініка компенсує знижений фон настрою меланхоліка).

Характерний, за колом Г.Айзенга, середній рівень психофізіологічної сумісності за темпераментом: холерик-меланхолік, яким не вистачає емоційної стабільності; меланхолік-флегматик і флегматик-сангвінік, які характеризуються відповідно безініціативністю і відчуженістю один від одного; сангвінік-холерик, які сперечаються за відповідальність і верховенство в сім’ї.

Низький рівень психофізіологічної сумусності властивий парам з однаковим темпераментом через відсутність у дворах холериків витримки, у меланхоліків-бадьорості та енергії, у флегматиків-ініціативності і швидкості реагування, у сангвініків- послідовності.

Разом з тим не варто вважати, що погана сумісність темпераментів прогнозує завжди невдачу. Можливості людей до взаємної адаптації величезні, й особливу роль в цьому відіграє рівень інтелекту- здатність (чи нездатність) до накопичення життєвої мудрості, що проявляється в наступних рівнях сумісності.

Другий рівень подружньої сумісності становить функціонально-рольова узгодженість, тобто узгодженість структури, розуміння, розподілу і прийнятя сімейних і між особистих сімей.

Зарубіжні, а сьогодні й відчизняні вчені велику увагу приділяють аналізові наслідків обраної сімєю рольової моделі, згодженості подружньої рольової взаємодії, ідеалів та очікувань. Дослідники підкреслють негативні наслідки традиційної рольової моделі для жінок і чоловіків (Н.Голдберг, Д.Сканцоні, Г.Фокс та ін..), демонструють труднощі, в які потраплять сімї, що прийняли егалітарний зразок розподілу ролей (Р.Раппопорт, М.Беогер, ін..), виявляють вплив сфери рольових відносин на задоволення подружжя своїм шлюбом (Г.Боуен, Д.Отер та ін..)

Наведемо класифікацію основних сімейних ролей, описано Ю.Альошеною та С.Ковальовим: відповідальний за матеріальне забезпечення сімї; господар-господарка; роль відповідального за доглядом малюка; роль вихователя; роль сексуального партнера; роль організатора розваг;організатор сімейної субкультури; роль відповідального за підтримку родинних зв’язків; роль «психотерапевта».

Найважливіше значення у взаємодії сімейних ролей віді-грає те, наскільки співпадають уявлення членів родини з їх очікуваннями та яким чином налагоджено взаємодоповнення у забезпеченні нормальної життєдіяльності сім'ї, задоволенні власних потреб усіх членів родини. У цьому зв'язку розріз-няють традиційні та егалітарні сім'ї. У традиційній сім'ї відповідно до статевого поділу закріплені й певні ролі: дружина виконує роль матері й господарки, чоловік - в основному відпо-відальний за матеріальне забезпечення та сексуальні відносини. Причому один із членів подружжя виступає внутрішньосімейним лідером, активнішою стороною родинних стосунків і зв'яз-ків із соціумом. В егалітарній сім'ї фактично всі ролі розподіля-ються порівну, з урахуванням конкретних інтересів і мож-ливостей партнерів. Соціальні педагоги виділяють ряд перехідних форм, в яких прослідковується видозміна й специфічна структура сімейних ролей, відбувається їх диференціація.

Вищим рівнем подружньої сумісності с ціннісно-орієнтаційна єдність, що фіксує міру збігу оцінок подружжям сімейних цілей і цінностей.

Більшість дослідників однією з найважливіших для налагодження сприятливого психологічного клімату вважають сексуальиу сумісність, хоча, звичайно, її необхідно розглядати тільки в єдності з іншими видами сумісності. [10]

В. Кравець виділяє такі основні етапи досягнень подружньої сумісності [145-146]:

1.

2.

3.

4.Зміцнення позитивних емоційних установок щодо парт-нера, розвиток потреби в емоційному контакті, синхронізаціє емоційних реакцій і формування стійкого позитивного емоційного фону подружніх стосунків.

5.Досягнення координованості психомоторики, що: спільний темпоритм рухів влаштовував обох і не вимагав значного нервового напруження. Формування відповідності сі-мейних, рольових очікувань і відповідно характерологічної взає-модії. Прагнення з'ясувати і зрозуміти уявлення і невисловлені вимоги вашого партнера до вашої поведінки, якщо вони несуперечать вашим уявленням, слід намагатись засвоїти саме таку поведінку.

6.Поступове поглиблення взаєморозуміння, турбота про
зближення інтересів і культурних потреб.

7.Намагання кожного стати трішки схожим на партнера(у думках, звичках, потребах, вчинках, оцінках, діях).

8.Формування не лише спільної мети, але й спільних мотивів її досягнення. Адже спільний мотив, спільна мета спонукають до узгодженості дій, що допомагає виробити стиль сімейної взаємодії.

9. Підвищення культури спілкування у процесі подруж-ньої взаємодії. Вона допомагає ефективно обмінюватись знан-нями, емоціями. Відверто, щиро і тактовно спілкуючись, по-дружжя має можливість постійно розширювати зону взаємної згоди, зміцнювати почуття "МИ".

У процесі гармонізації сімейних стосунків важливими особливостями є:

І.Чим подібніші моделі сімей, з яких походять чоловік і дружина, тим більша вірогідність гармонійного подружнього життя.

2. Особи, що походять з виразно відмінних сімей, як правило не можуть бути повноцінними партнерами в сімейному житті.

З.Дві домінуючі чи дві підпорядковані особи не можуть утворити хорошої подружньої пари.

4. Однакові недоліки характеру утруднюють сумісність. Однакові або схожі позитивні якості теж сумуються, і це полегшує уживання.

5.

6.

7. Важче уживаються між собою люди з високим розвитком своїх головних нервово-психологічних властивостей: крайні інтроверти і екстраверти, дуже збудливі й активні.

8.

9.

10. Сьогодні психологи так формулюють закон подруж-ньої сумісності: вроджені якості в сумісних парах мають бути контрастні, тоді як набуті - подібні, тобто успадковане батьками необхідно соціально взаємодоповнювати за рахунок самовихо-вання, зближення шлюбно-сімейних уявлень, високої культури взаємин.

11. У сімейному спілкуванні є ще одна закономірність - щасливим неможливо бути самому, не можна пізнати радість, не обдарувавши нею партнера, дітей [Кравець В,, 1995, 146].

Взаємопоєднаним вважається психологічний клімат сім'ї та несумісність подружжя. Соціолог В. Сисенко виділяє такі наслідки негативного впливу на дітей в умовах несумісності: дитина росте в суперечливих умовах, коли вимоги батька й матері не узгоджені; члени сім'ї позбавлені спокою, благо-получчя, стабільності, що вкрай необхідні для повноцінного різнобічного розвитку дитини; різко зростає ризик нервово-психічних захворювань; зростає бездоглядність і безконтроль-ність поведінки дітей; знижується можливість адаптації; дитина не засвоює ряд моральних загальнолюдських норм; часто формуються суперечливі, а іноді й ворожі почуття до одного чи обидвох батьків [10].

1.3 Об”єктивні та суб”єктивні чинники розвитку сучасної сім”ї.

Сукупність суб'єктивних психологічних чинників стабіль-ності сім'ї науковці об'єднують у поняття "психологічне здо-ров'я сім'ї”. В. Торохтій визначає психологічне здоров'я сім'ї як інтегральний показник динаміки життєво важливих сімейних функцій, що виражає якісний аспект соціально-психологічних процесів, які відбуваються в родині.