Таким чином, творча діяльність – це самодіяльність, що охоплює зміну дійсності і самореалізацію особистості в процесі створення матеріальних і духовних цінностей, що сприяє розширенню меж людських можливостей.

Також варто помітити, що не так важливо, у чому саме виявляється творчий підхід, в умінні «грати» на ткацькому верстаті, як на музичному інструменті, чи ж в оперному співі, у здатності вирішувати винахідницькі чи організаційні задачі. Жодному виду людської діяльності не далекий творчий підхід.

Не обов'язково щоб усі члени суспільства писали чи вірші пекли пісні, були вільними чи художниками відігравали роль у театрі. Той вид діяльності, у якому найкраще, вільніше всього виявляється творчий підхід, і той обсяг, у якому людина може його виявити, залежить від складу особистості, від звичок, від особливостей життєвого шляху. Об'єднання всіх сутнісних сил людини, прояв усіх його особистісних особливостей у справі сприяють розвитку індивідуальності, підкреслюють, поряд із загальними для багатьох ознаками, його унікальні і неповторні риси.

Якщо людина освоїла творчість повною мірою – і по процесі його плину і за результатами – значить він вийшов на рівень духовного розвитку. Йому доступне переживання моментів єднання усіх внутрішніх сил. Якщо людина вийшла на рівень духовного розвитку, якою б вона діяльність не займалася, залишається одне – побажати їй щасливого шляху. І придивлятися до неї хоча б іноді. Адже, безсумнівно, чому-небудь гарному вона таки навчить.

Список використаної літератури

Борев Ю. Б. Естетика. – М., 1988.

Кривчун А. А. Естетика: Підручник для студентів вузів. – М., 1998.

Цалок В. А. Творчість: Філософський аспект проблеми. – Кишинів, 1989.

Пономарьов Я. А. Психологія творчості. – М.: Наука, 1990.

Галин А. Л. Особистість і творчість. – Новосибірськ, 1989.

Михайлов Н.Н. Про потребу особистості в самореалізації. Наукова доповідь вищої школи. // Філософські науки, 1982. - № 4. – С. 24-32.