Значення аналізу в сучасній науці обґрунтував Р. Декарт. Видатний англійський філософ Б. Рассел вважав аналіз основним джерелом наукового прогресу як методу наукового пізнання, що дозволяє виділити й вивчити вихідні складові об'єкта [10; 12-16].

Осмислення методу аналізу дає змогу дійти таких висновків [12; 15; 16] про його сутність. По-перше, він принципово неможливий без включення в його алгоритм синтезу. По суті, це процедура синтезу, включеного «в тіло» аналітичного методу. Вона являє собою відновлення, виявлення й розкриття того загального, що пов'язує частини в єдине ціле. По-друге, аналіз принципово неможливий без використання, інтеграції в його процес інших емпіричних і теоретичних методів пізнання: спостереження, порівняння, експерименту, класифікації. Процес насичення аналізу іншими методами наукового пізнання є найважливішою методологічною закономірністю його розвитку.

Аналітику не можна ототожнювати з аналізом. Вона являє собою специфічне суспільне явище, а не тільки інструмент розумової діяльності людей. Це складне поліструктурне утворення, яке можна розглядати з позицій діяльного, інституціонального, організаційного, ціннісного, гносеологічного, а також технологічного підходів [12; 16].

Найрозвиненішою суб'єктною формою аналітичної діяльності є аналітичні організації, центри, «фабрики думки» [2; 7]. Як зазначає П. Діксон, «вони не створюють майже нічого речовинного, крім паперів. Головний їхній продукт – це теоретичні вишукування, зазвичай подані у формі звітів або досліджень, що являють собою варіанти різних заходів, оцінки, проекти, теорії, рекомендації, попередження, перспективні плани, статистичні зведення, прогнози, описи методів, тести, аналізи або просто нові ідеї» [7, с. 42].

Створення системи організаційно-аналітичного супроводу прийняття управлінських рішень у СКС зумовлене характерними для вітчизняної системи управління невизначеностями, які можна поділити, посилаючись на С. Афонцева [3], на такі основні типи:

невизначеність постановки управлінських завдань розвитку СКС;

невизначеність чинників внутрішнього і зовнішнього середовища функціонування СКС;

невизначеність структури галузі;

невизначеність управлінських рішень унаслідок недостатньої повноти та низької вірогідності знань про кінцеві мету й умови функціонування СКС, а також суб'єктивізм осіб, які приймають рішення щодо формулювання мети, перспектив, стратегії розвитку й управління цією галуззю. Названі перші три типи невизначеностей не дозволяють адекватно описати структуру і розвиток вітчизняної СКС на основі застосування традиційного управлінського логіко-теоретичного підходу та відповідних класичних теорій і моделей, розглянутих у [1; 4; 9; 11; 16]. Ця обставина, у свою чергу, посилює невизначеність четвертого типу, впливаючи, таким чином, на можливість прийняття об'єктивних і науково обґрунтованих управлінських рішень.

Як зазначається в статті О. Амосова й А. Дєгтяра, «Застосування формальних методів для конструювання, дослідження і цілеспрямованого вибору математичних моделей дозволяє істотно скоротити ступінь невизна- ченостей перших трьох типів» [1, с. 26], що забезпечує в нашому випадку необхідну підтримку прийняття рішень у СКС. Забезпечення такої підтримки передбачає надання особам та органам управління, що приймають рішення, якнайповнішої, вчасної і достовірної інформації про стан і загальні тенденції розвитку галузі.

Слід особливо підкреслити той факт, що характерною особливістю стану управління вітчизняною СКС, як і всією соціально-економічною та політичною сферою в цілому, є «фрагментарність наявних засобів підтримки прийняття державно-управлінських рішень» [1, с. 26]. Кожен із цих засобів орієнтований на вирішення окремих завдань або завдань з певним ступенем повноти врахування всіх необхідних чинників і призначений для використання на різних рівнях державного управління. Оскільки ці засоби не зважають повною мірою на взаємозв'язки і взаємовпливи процесів, часто прийняті на їх основі рішення призводять до внутрішньо-системних конфліктів, а інколи – до руйнування системи [1; 4; 11; 16].

Укрупнена структурна схема сучасного стану прийняття управлінських рішень у СКС України, (розроблена на основі [1]) зображена на рис. 1.

Рисунок ілюструє наявність внутрішнього контуру управління: «оцінка результатів функціонування СКС» – «прийняття рішень» – «СКС» – «оцінка результатів функціонування СКС». Цей контур характеризує СКС

Рис. 1. Структурна схема сучасного стану процесу прийняття управлінських рішень у СКС України

України, що функціонує в умовах жорстких ресурсних обмежень і зазнає внутрішніх збурень, які викликані недосконалістю управління і його соціально-економічними наслідками.

Зовнішній контур характеризується наявністю збурень і обмежень, викликаних чинниками технологічного та соціально-політичного розвитку світу, що впливають на розвиток та функціонування національної СКС.

Визначальним елементом цієї схеми є «цілі СКС», які мають бути досліджені, обґрунтовані і законодавчо визначені відповідними документами.

Значна кількість, взаємопов'язаність досліджуваних процесів і явищ, їх взаємна зумовленість роблять застосування методів системного аналізу і синтезу обов'язковою частиною методології обґрунтування цілей розвитку СКС [1; 4; 6; 8; 9; 11; 16]. Іншою важливою особливістю цієї методології є те, що вона повинна забезпечити багаторівневий системний характер аналізу СКС, що потребує, разом із застосуванням формальних методів, також і узагальнення досвіду попередніх досліджень СКС.

Методологія обґрунтування основних напрямів розвитку СКС має забезпечувати виконання таких основних вимог:

досягнення збалансованого розвитку СКС;

відповідність особливостям збурювальних чинників, ресурсним обмеженням, вимогам, які зумовлені характером і масштабом завдань, що постануть наприкінці прогнозованого періоду розвитку СКС;

вчасне виявлення принципово нових напрямів і тенденцій розвитку СКС;

створення сприятливих умов для розвитку передових інформаційно- комунікаційних технологій;

вчасне уточнення напрямів розвитку СКС відповідно