УДК 821.161.2

О. A. Іва щук

Функціонування хронотопу у творі і. Франка «Лель і Полель»

У статті робиться спроба аналізу функціонування хронотопу у творі І. Франка «Лель і Полель». Окреслюються домінантні хронотопічні вияви (локуси квартири, кімнати, бальної зали, в'язниці). З'ясовуються їх сюжетоувторюючі та характерологічні функції. Акцентується увага на паралелях і контрастах часовопросторових координат братів Калиновичів.

Ключові слова: хронотоп, психологізм, сюжет, часовопросторові координати.

Хронотоп відіграє головну роль у визначенні художньої єдності твору має сюжетоутворююче значення. Питанням хронотопу приділяли увагу Ю.Лотман, М.Бахтін, В.Чернейко, М.Хайдеггер, В.Щукін. Безпосередньо проблемам хронотопу у творчості І.Франка приділяють увагу: Б.Кир'янчук [2], А.Ковальчук [3], М.Ткачук [4]. Надзвичайно важливе значення має часопростір утворі І.Франка «Лель і Полель». Часовопросторові координати виконують не лише сюжетоутворюючу роль, а й дозволяють глибше і багатограиніше розкрити образи персонажів, дослідити їх моральні, політичні та особисті переконання. Аналізуючи різновиди хронотопу, що наповнюють структуру твору, варто зупинитися на домінантних їх виявах. Так, уже на початку повістування письменник чітко окреслює історичний проміжок часу: «...на одній із малолюдних вулиць якогось гарного осіннього дня 1859 року» [5, с.З]. Отже, початок розгортання сюжету відбувається за два роки до скасування кріпосницького ладу. Між пригодами малих Начка і Владка і їхньою свідомою громадською діяльністю на ниві служіння народу минає 15 років: «Було це восени 1874 року» [5, с.42]. З цього моменту починається відлік їхнього нового життя. Саме у хронотопічних межах відбуваються усі перипетії повісті. Спробуємо простежити, яким чином завдяки розмаїттю проявів хронотопу (локуси в'язниці, дороги, кав'ярні, квартири, салону, типографії тощо) авторові вдається розкрити внутрішній світ Леля та Полеля, показати суперечності і контрасти їх доль. Адже, як зазначає М.Бахтін: «каждый такой хронотоп может включать в себя неограниченное количество мелких хронотопов: ведь каждый мотив может иметь свой особый хронотоп» [1, с.400].

На початку твору брати співіснують у спільному часопросторі. Вони й самі говорять, що завжди разом. Потрапляючи до в'язниці, Начко і Владко і там знаходяться в одній камері. У повісті наявна велика кількість хронотопічних мотивів, що дозволяє простежити формування і розвиток особистості. І.Франко певною мірою використовує і хронотоп авантюрною роману. Загадаймо, сидячи у камері, хлопці знайомляться з сивим старезним дідом, який розповідає перед смертю таємницю про закопаний скарб. У його розповіді є елементи казковості: пояснюючи, де знайти скарби, він детально описує, під яким деревом слід шукати, скільки кроків, у якому напрямку треба пересуватися. Проте, не вдаючись до власне пригодницького сюжету, письменник не подає опис самого пошуку скарбу. І впродовж розгортання подій цей епізод із життя братів залишається таємничим. Таким чином митець підтримує ореол загадковості впродовж розгортання сюжету. Натомість письменник подає детальний опис самої камери, в якій довелося прожити братам декілька тижнів: «Камера 44 була однією з кращих у всьому цьому закладі. Вже те одне, що вона розташована на третьому поверсі, було добре: камера була нижчою, вікно мала більше й доступніше, отож у ній було світліше й більше було видно двір, ніж із камери на другому і особливо на першому поверхах. Була це, зрештою, камера зовсім малих розмірів щось шість кроків у довжину і чотири в ширину. Попід стінами, з обох боків вікна стояли два тапчани, один застелений, другий ще світив голими дошками» [5, с.21]. Автор з іронією говорить про те, що ця камера була кращою за інші, і у порівнянні з іншими змальовує жахливі умови існування в'язнів. Цілком доречно постає питання: як виглядали інші, гірші камери? Життя у в'язниці було циклічним: кожного дня один і той самий розклад: «Життя їхнє плинуло одноманітно, як за годинником. Вранці о восьмій їм давали хліб, в полудень о дванадцятій обід, після полудня вони виходили на годинну про гулянку, везучи попід руки діда Семка, оце все, що вони робили» [5, с.2б]. Замкнений простір в'язниці розширюється завдяки розповідям діда. Часовопросторові координати охоплюють значний відрізок з минулого старого.

Як уже було зазначено, нове життя Калиновичів починається у 1874 році. Змінюється і хронотопічний план. Але й тут часопростір Начка і Владка спільний: вони разом винаймають помешкання, свій час присвячують громадській праці. Автор детально подає опис їхнього теперішнього помешкання. Квартира братів дає широке уявлення про їхній суспільний, матеріальний стан: «Брати Калиновичі займали гарну квартиру на вулиці Панській, у флігелі; квартира була розташована на другому поверсі й складалась із двох кімнат, невеликого салону й кухні. В одній кімнаті містилася спальня обох братів, у другій досить багата бібліотека й кабінет, а салон воднораз служив ще й за їдальню» [5, с.42]. Крім тою І.Франко зазначає, що брати були не лише гарно забезпечені, а й могли підтримувати порядок у своєму помешканні. Хронотоп квартири має важливе значення у творі. Саме її описом починається нова сторінка життя Калиновичів і нею ж закінчується твір. У ній відбуваються громадські зібрання, змальовуються страждання Начка після переїзду брата, і у ній же брати кінчають життя самогубством.

Розрив часопростору відбувається у той момент, коли молоді люди закохуються у одну й ту ж саму дівчину, Регіну. Фатальна зустріч відбувається на «академічному» балу, куди потрапляють брати і Реґіна