саме особистість становить цінність.Отже, з огляду на вище зазначене можна зробити висновок, що у ХХ ст. на перший план вийшов культурологічний підхід до освіти, основна увага приділяється розвиткові всебічно розвиненої особистості, культурної та науково обізнаної, розумної, свідомої та гідної.
4. Функції управління, їх психологічний аналіз
Засвоєння соціального досвіду відбувається через власну діяльність, активність того, хто навчається. Культура – це сила, яка запрошує, а людина може прийняти це виклик або відмовити у його прийнятті. Чи може людина сама засвоїти цей соціальний досвід? Ні, оскільки у дитинстві її оточення занадто обмежене (сім'я), відповідно вона не може правильно визначити спілкування з іншими людьми, вона не може охопити усіх галузей науки тощо. Саме тому суспільство готує спеціальних посередників, які передають дитині досвід – вихователів і вчителів. Дитина сама виявляє активність, проте для більшої ефективності вона повинна взаємодіяти з людиною, яка її вчить.Схематично це можна відобразити так:
Педагог
діяльність поведінка
Для характеристики процесу взаємодії вчителя і учня, викладача і студента у процесі управління треба вирішити такі питання:1. Якою організацією освіти досягається наступність між різними ланками навчання і виховання?2. Яка очікується результативність педагогічної взаємодії: питання про мету виховання і навчання?3. Яким матеріалом треба забезпечувати педагогічну взаємодію?Відповідь на цей блок питань дає зміст освіти.4. Якими засадами здійснюється педагогічна взаємодія? Питання про методичне забезпечення педагогічної взаємодії, питання про стиль викладання.5. Якими впливами досягається найвищий рівень педагогічної взаємодії, питання про стиль.Відповідь на ці питання у розкритті функцій управління.
З психологічного погляду функції розглядаються у двох аспектах: 1) прямий (авторитарний) – той, хто вчиться, повинен відповідати стандарту; формування людини йде лише з боку тих, хто навчає; учень – об'єкт прикладних зусиль вчителя
2) опосередковане регулювання – створюються умови для самореалізації і само актуалізації особистості; учень – суб'єкт власної активності; це гуманістична модель управління, яка зараз реалізується починаючи з дошкільного віку Слід зазначити, що необхідним є чітке визначення функцій. оскільки практика породжує багато питань. Зокрема, це такі питання як: Як залучити студента до творчого процесу і процесу самовиховання? Як стимулювати їх працю? За якими ознаками фіксувати зростання студента як особистості? Як забезпечити розвиваюче навчання? Які повинні бути критерії оцінювання? тощо. Ці завдання дозволили визначити такі функції управління [4, 17]:1. Постановка цілей навчання.2. Прогнозування його результатів.3. Прийняття рішень.4. Організація і виконання поставлених завдань.5. Забезпечення комунікації, взаємодії, спілкування викладача та студентів.6. Контроль та оцінка знань студентів.У свою чергу наслідки, тобто результативність навчання, визначають за такими критеріями: - професійними і соціально значущими якостями (професійна модель), які визначають професійну майстерність, компетентність; - професійну спрямованість, ставлення студента до професії, майбутньої діяльності; оскільки саме від цього залежить успішність (тут постає питання мотивації діяльності).Проте процес навчання та виховання дуже часто породжує суперечності на зразок як накопичити знання і вміння та поєднати їх з гармонійним розвитком; офіційно зафіксувати результати і реальне просування вперед; задоволення результатом сьогодення і націленість на майбутнє тощо.Провідною характеристикою студента повинна стати його пізнавальна активність, творчість (оскільки він навчається діяльності), вищим показником активності є самоуправління, самовиховання – це бажаний кінцевий результат. Отже, центром і точкою відліку у системі педагогічної освіти є особистість того, хто навчається, потреба його загального й професійного розвитку.Функцію управління у вищій школі у першу чергу здійснюють викладачі. Основне завдання їх діяльності – викликати інтерес до предмету, сформувати мотиви, потребу у знаннях, сприяти розгортанню своїх внутрішніх потенційних можливостей. У творчості особа стверджує формування себе, розвиває свої можливості у самостійній творчій роботі, породжує свій власний суб'єктивний світ. У цьому процесі відбувається прирощення до себе чогось нового. Ця здатність особи називається креативністю (чинник творчих здібностей людини) [8, 189]. Найкращі умови для навчання – збіг мети і мотивів (хочу і повинен). Скороченням у розвитку називається процес, коли людина починає ставити питання: навіщо це мені? Результати навчальної праці у більшості випадків залежать від ставлення до роботи, а не від виконання, її складності тощо.Варто зауважити, що в управлінні навчальним процесом слід застосовувати діагностику та прогнозування – передбачати результати. На основі прогнозів відбувається планування (тобто визначення стратегії і тактики); на основі прагнення приймається рішення. Цей процес пошуку і вибору дій забезпечує досягнення мети навчання. Для досягнення цієї мети важливо, щоб творчий викладач запровадив інноваційні форми і методи управління діяльністю студентів або застосував адекватні методи і ситуації.
5. Управління учінням студентів
5.1. Визначення мети і змісту навчання
Головна мета вищої школи – професійна підготовка студентів. Ця мета конкретизується професіограмою, на основі якої складається програма навчання з кожного предмета.Учіння – це діяльність студента, мета учіння визначається індивідуальними потребами, мотивами вступу до цього закладу. Якщо потребою є оволодіння професією, то мета учіння і навчання будуть співпадати. Психологи визначають, що мета і плани складають ядро життєвої перспективи студента. Образ свого майбутнього – це орієнтир у навчальній діяльності студента, орієнтир для його професійного самовизначення.У системі педагогічної освіти особистість проходить три стадії розвитку, які потрібно враховувати у процесі навчання. На першому етапі – допрофесійної підготовки – формуються мотиваційна готовність до вибору професії педагога. На етапі базової професійної освіти особистість оволодіває професією вчителя. На третьому етапі – професійно-педагогічної діяльності – особистість досягає професійної зрілості [10, 178]. Отже, у педагогічній освіті управління процесом професійної підготовки спеціаліста слід розглядати насамперед як управління формуванням особистості студента