5.2. Забезпечення мотивації учіння студентів

На основі оцінки різних складових навчальної діяльності (методів, засобів, змісту) складається навчальна мотивація студентів. Змістом мотивації є: 1) професійна вмотивованість; 2) пізнавальність; 3) прагматизм (задоволення матеріальних потреб); 4) мотив особистісного престижу [14, 339].Мотиви учіння визначають вибіркове ставлення (і загальне до навчальної діяльності) до окремих предметів.Мотиви поділяються на дві великі групи:1) зовнішні (не мають відношення до майбутньої професії);2) внутрішні (мотиви, які мають пряме відношення до професії). Тут виділяються такі підгрупи: прагнення до успіху та його досягнення (при демократичному стилі управління); уникання невдачі (при авторитарному стилі управління).Студент є причиною, джерелом своєї поведінки, його ставлення до навчання визначає його відповідальність за успіхи, тому важливо враховувати особливості „Я-концепції" (відносно стійкої, усвідомленої більшою чи меншою мірою неповторної системи уявлень індивіда про самого себе, на основі якої він будує взаємодію з іншими людьми і ставиться до себе) та її складових (зокрема, реального Я, соціального Я, ідеального Я тощо). Студент повинен одержувати задоволення від процесу учіння, усвідомлювати мету, засоби їх досягнення, концентрувати увагу, думки, почуття, тобто відчувати включення у роботу. Такий ідеальний стан виникає при гармонійному поєднанні вимог до себе і здібностей, інакше підвищується тривожність, негативне ставлення до процесу учіння. Ставлення до окремих предметів визначається ставленням до викладача, тому викладач повинен звернути увагу на створення відповідної мотивації у навчанні. При позитивній мотивації формується індивідуальний стиль діяльності студента.

5.3. Організація пізнавальної активності та

творчого мислення студенівПитання про власне організацію процесу навчання, про забезпечення механізмів засвоєння знань потребує визначити зміст поняття „знання". Знання – 1) це складова свідомості людини; 2) це результат пізнання чогось нового;3) це те загальне, що створюється при відображенні окремих предметів, їх узагальнення; виникнення таких абстрактних понять, як психіка, свідомість, почуття [13, 260; 14, 212].Знання не лише формує погляд на світ, а й змінює ставлення до нього, тобто набування знань має виняткове значення. Завдання викладача у процесі навчання:1) перевести набування знань у процес власної пізнавальної діяльності (підвищується власна активність);2) забезпечити мету, мотиви, засоби і результати навчання діяльності;Знання – не лише зміст пізнавальної діяльності, а її результат. Тому слід переносити акцент зі знання на самоосвіту. Процес пізнання – складна розумова діяльність. Вона полягає поєднанні трьох психічних процесів: сприймання, мислення та пам'яті. Розуміння наукового матеріалу – це мисленнєвий процес, який спрямований на відображення істотних ознак предмета або явища. Розуміння передбачає варіантність способів бачення одного явища в різних зв'язках та відношеннях, використання знань у нових умовах уміння формулювати питання до тексту, адекватне відтворення смислу тексту, здатність до узагальнення, висновків, критична оцінка прочитання, складання схем, таблиць. Завдання викладача – навчити студента розуміти текст, а потім запам'ятовувати. Мета професійного навчання – навчити професійно мислити, що виявляється в умінні вирішувати професійні завдання.Вирішення практичних завдань вимагає аналізу, синтезу та порівняння (мисленнєва діяльність, яка потребує зусиль, напруження волі). Процес мислення включається у сприймання. Вища форма мислення – творче (дивергентне) мислення. Репродуктивне (конвергентне) мислення діє за алгоритмом, зразком; дає один результат. У людини виникає раптова інтуїція (унікальний інстинкт здогадки). Вона тісно пов'язана з логічним міркуванням. Отже, тут мова йде про творчу діяльність (їй передує накопичення знань з певної галузі) – перехід кількості ідей у нову якість. Новизна творчого акту має подвійний характер: з одного боку суб'єктивність – нове для себе, для свого досвіду – та об'єктивність – нове для суспільства взагалі. Іноді на одне питання особа може дати кілька правильних відповідей. Отже, розвиток людини – це приклад суб'єктивного характеру творчого мислення. Процес психічного розвитку – суб'єктивний творчий процес.Будь-яка життєва проблема потребує нестандартного вирішення; творчість виявляється у мисленні, почуттях, роздумах, конкретному ставленні до якогось явища, здатності сприймання нового. Креативність – це здатність до сприймання та утворення нового. Педагог має спрямовувати студента у цій справі, коригувати його фрагментарні творчі здобутки, допомагати у осмисленні, систематизації тощо. Стадії творчого процесу (В.П.Зінченко):1. Виникає нова тема, завдання. Початок необхідності вирішення цього завдання.2. Ситуація аналізується, усвідомлюється проблема ситуації, завдання.3. Формулюється гіпотеза, усвідомлюються протиріччя, уточнюється проблема4. Починається пошук шляхів вирішення проблеми – єдність свідомого і несвідомого.5. Виникає ідея як вирішення завдання (інсайд).6. Виникнення та реалізація остаточного варіанту ідеї.Творчому процесові заважає висока комфортність, тривожність, емоційна пригніченість, слабка мотивація діяльності, низька самооцінка.

5.4. Контроль і перевірка знань і умінь студентів

Контроль і перевірка знань і умінь студентів відіграють особливу роль в управлінні. Система контролю, що існує на сьогодні не є досконалою. Контроль повинен здійснюватися за такими показниками, які б відповідали психолог-педагогічній моделі сучасного спеціаліста з вищою освітою й могли б визначатися за допомогою системи психодіагностичних процедур.У теорії управління – це відносно самостійна функція, яка виявляє наскільки результат навчання відповідає меті, чи співпала мета навчання й мета учіння.Принципи контролю та оцінювання [10, 191]: - систематичність (важливо робити зріз знань за певною системою, щоб перевірити знання усіх студентів);- об'єктивність (у жодному випадку не слід переносити власне ставлення до особи студента на його оцінювання);- всебічність (необхідно охопити знання з різних розділів предмету, що вивчається).Ці принципи беззаперечні, проте вони ставлять ряд певних проблем, зокрема, це такі питання: Які