помилка ореола (оцінювання кращих студентів групи);

логічна помилка;

поблажливість (до найслабших і найсильніших);

тенденційність (якщо студент на першому занятті отримав „незадовільно" або „відмінно", це не означає, що далі він теж буде виявляти той самий рівень знань).

Система контролю повинні сприяти розвиткові самоосвіти й самоконтролю.

5.5. Шляхи досягнення оптимізації взаємодії викладача і студента

Для оптимізації педагогічної взаємодії викладача і студентів як умови підвищення ефективності навчального процесу управління нею необхідно здійснювати такі напрямки [4, 56]:1) забезпечення наступності педагогічної взаємодії викладачів і студентів на різних етапах професійного навчання майбутніх педагогів, поступовий обмін між викладачами та студентами соціально-рольовими функціями;2) аналіз особливостей особистості викладача та студента, які є умовою і результатом їхніх стосунків у процесі навчання;3) перехід від індивідуально-спільного (фронтальне чи паралельне навчання) до спільно-взаємодійного типу організації навчання (групові форми навчання, ділові ігри, „мозкові штурми", дискусії тощо);4) вияв рівня задоволення викладачів і студентів педагогічною взаємодією і виявлення труднощів, що стоять на заваді;5) науково-методичне забезпечення та психологічний супровід (діагностика, консультація, психокорекція тощо) педагогічної взаємодії;6) аналіз і оцінка результатів педагогічної взаємодії. Відомі психологи (Б.Г.Ананьєв, Ш.А.Амонашвілі та ін.) визначили головні риси керівника управління:1) сміливість і рішучість;2) самоконтроль;3) чіткість рішень;4) почуття справедливості;5) ясність планів;6) звичка працювати старанно;7) привабливість особистості;8) співчуття і розуміння;9) досконале володіння ситуацією;10) готовність взяти відповідальність на себе; 11) співпраця, співробітництво.

Висновок

Отже, у ході дослідження було зроблено такі висновки:1. Професійна якість сучасного фахівця потребує цілої системи особистісних якостей, соціально-психологічних рис і професійних здібностей, формування яких є найважливішим завданням управління процесом у вищому навчальному закладі.2. Управління навчальним процесом у вищій педагогічній школі за нових соціально-економічних умов має важливе теоретико-методологічне та науково-практичне значення.3. Важливого значення набуває принцип єдності управління та самоуправління у педагогічному процесі, зокрема через організацію самостійної навчальної діяльності студентів.4. При управлінні процесом освіти необхідно враховувати особливості особистості, яка навчається, і особистості, яка навчає, тобто студента і викладача. Також забезпечувати взаємодію, взаємозв'язок та взаєморозуміння між цими суб'єктами навчального процесу. 5. Для поліпшення педагогічної освіти на сучасному етапі розвитку держави необхідним є концептуальне переосмислення психолого-педагогічних умов управління підготовкою викладача.

ЛІТЕРАТУРА

Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навчальний посібник. – К., 1997.

Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология высшей школы: Учеб. пособие. – Мн., 1993.

Заїка Е.В. Психологічні питання організації самостійної роботи студентів вузів // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – № 5-6.

Карамушка Л.М Психологія управління закладами середньої освіти: Монографія. – К., 2000.

Кремень В. Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах у 2001/2002 навчальному році // Педагогічна газета. – 2000. - № 11. – С. 1-2.

Левина М.М. Функциональное моделирование процесса обучения // Новые исследования в педагогических науках. – М., 1970. – № 2. – С. 13-18.

Навчальний процес у вищій педагогічній школі / За ред. О.Г.Мороза. – К., 2000.

Организация учебно-воспитательного процесса в педагогическом вузе: Учеб. пособие. – Л., 1984.

Основы педагогики и психологии высшей школы / Под ред. А.В.Петровского. – М., 1986.

Падалка О.С., Мороз О.Г. Психологія та педагогіка вищої школи. – К., 2003.

Поторій Я.І. Особливості ціннісно-мотиваційної сфери студента // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – № 2.

Психологический словарь / Под ред. В.П.Зинченко, Б.Г.Мещерякова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Педагогика Пресс, 1996.

Скрипченко О., Долинська Л., Огороднійчук З. та ін. Загальна психологія: Курс лекцій. К., 1997.

Словарь психолога-практика / Сост. С.Ю.Головин. – Мн.: Харвест; М.: АСТ, 2001.