«Життєвий простір» людини залежить від ситуації спілку-вання: виділяють «особистісну дистанцію» — 0,4-1,5 м; «гро-мадську дистанцію» — 1,5-4 м; «відкриту дистанцію» — 4-8 м.

Отже, правильно вибрана дистанція може задати тон усій подальшій розмові. Це стосується також і випадків, коли не-обхідно несподівано для співрозмовника збільшити напруже-ність у спілкуванні (наприклад, у слідчій практиці), що дося-гається «вторгненням» в особистісний простір осіб, що про-тидіють установленню істини.

Візуальний контакт — частота і тривалість обміну по-глядами, а також те, як люди дивляться один одному у вічі. Ми частіше і довше дивимося на того, хто нам подобається. По-гляд означає не тільки зацікавленість, але й зосередженість на темі розмови, причому значно легше підтримувати візуаль-ний контакт, коли вона приємна, аніж коли конфліктна. В ос-танньому випадку утримування від прямого візуального кон-такту є виявом ввічливості та розуміння емоційного стану партнера по спілкуванню, а настійливий погляд — ознака во-рожості, втручання в особисті переживання.

Необхідно враховувати, що про людину, яка дивиться спів-розмовникові у вічі, створюється приємне враження, але по-стійний, пильний погляд заважає зосередитися, викликає від-чуття дискомфорту. Тому погляд потрібно час від часу відво-дити, регулюючи таким чином розмову. Останнє не стосується тих ситуацій, коли працівнику правоохоронних органів по-трібно свідомо збільшити напруженість у спілкуванні (напри-клад, при допиті, проведенні очної ставки).

Важливо знати та свідомо використовувати такі характе-ристики візуального контакту: відведення погляду вбік, погля-ди скоса чи, навпаки, визивно прямі, погляди крадькома — оз-нака ворожості, готовності до конфлікту; моргання очима — подив, зляканість; широко відкриті очі — привітність, задово-лення (у сполученні з посмішкою); відсутній, пустий погляд — утома, нудьга.

Знання про особливості візуального контакту не тільки дозволяють діагностувати та нейтралізувати прояви, що ут-руднюють професійне спілкування, а й цілеспрямовано ство-рювати такі, що сприяють оптимальній взаємодії.

Останніми при перерахуванні невербальних засобів спіл-кування були названі мимовільні прояви фізіологічних реак-цій, до яких належать потіння, пересихання в роті, що супроводжуеться ковтанням, облизуванням губ; посилене пульсуван-ня, порушення дихання, розширення зіниць, зблідніння тощо. Усі ці прояви, що практично не підвладні свідомому контро-лю, свідчать про значні труднощі, яких зазнав співрозмовник, і повинні фіксуватися як додаткові діагностичні ознаки.

2. Особливості сприймання і розуміння людини людиною. Психологія соціального сприймання в діяльності працівників правоохоронних органів

Вищезазначене свідчить, що спілкування — це не просто обмін інформацією, воно передбачає взаємну активність парт-нерів. Успішність спілкування залежить від рівня соціальної чуттєвості до людей, психологічної пильності та емоційної чутливості. При нерозвиненості однієї з цих складових спіл-кування може стати нерезультативним чи взагалі не відбутися.

Багато хто на рівні здорового глузду вважає, що початок спілкування — перший обмін словами. Але це не так. Спочат-ку встановлюється своєрідний міст між людьми, що беруть участь у спілкуванні, причому саме на цій стадії складається ставлення до предмета спілкування, перше уявлення співроз-мовників один про одного. Невербальні комуніканти дають початковий імпульс для прийняття чи неприйняття партнера, хоча він і не завжди відповідає дійсності.

Пізнання і взаємний вплив людей один на одного — обо-в'язковий елемент всілякої спільної діяльності, незалежно від того, що є її метою (досягнення матеріального результату, ви-ховання тощо). Від того, як люди відображають та інтерпрету-ють зовнішність і поведінку, багато в чому залежить характер їх взаємодії і діяльності та результати, яких вони досягають.

Отже, людина виступає щодо партнерів по спілкуванню не тільки як об'єкт і суб'єкт впливу, а й одночасно як суб'єкт піз-нання. Основними процесами, завдяки яким людина сприй-має та переробляє інформацію, що надходить від іншої лю-дини, є сприймання, мислення та уявлення.

Дослідами встановлено, що цілісний образ людини вини-кає поступово і пов'язано це з просторово-часовими умова-ми, в яких відображається об'єкт. Наприклад, люди з нормаль-ним зором в умовах доброї видимості виділяють людину з оточення на відстані двох кілометрів. На відстані одного кі-лометра видно загальний контур, 700 м — сприймаються ру-хи рук та ніг, 300 м — голова, овал обличчя, колір одягу, 60 м — розрізняються очі, ніс, пальці. В умовах поганої види-мості показники сприймання людини на відстані гірші.

Колір елементів верхньої половини фігури визначається раніше, ніж нижньої. Велике значення має ракурс (збоку, звер-ху), в якому сприймається людина. При сприйманні обличчя напрямок розглядання — зверху вниз, від волосся до губ, тоб-то верх голови є точкою початку сприймання обличчя.

При описанні зовнішності людини елементи її розподіля-ються нерівномірно. Так, якщо за 100 % прийняти загальну кількість елементів зовнішності, то відображення фізичних рис (зріст, статура, волосся тощо) становить 82 %, виразні рухи (мі-міка, жестикуляція) — 14 %, оформлення зовнішності — 4 %.

Окрім власне психофізіологічних чинників, на сприйман-ня та розуміння людини людиною впливають вікові, статеві, професійні та інші ознаки. Так, з віком при словесному від-творенні зовнішності збільшується кількість елементів вираз-них рухів, проте зменшується кількість елементів оформлен-ня зовнішності. Найбільш точно оцінюється вік однолітків, гірше — молодших, найгірше — старших за віком. Педагоги в першу чергу описують одяг, потім мову, міміку, манеру по-водитися; художники — відповідно обличчя, зріст, міміку. Чо-ловіки та жінки приблизно однаково ідентифікують очі лю-дини, але жінки точніше визначають пропорції обличчя, рот, ніс; чоловіки — брови, овал обличчя, вуха, підборіддя.

Певні закономірності виявляються при сприйманні та ро-зумінні психічних станів, зокрема, емоційних. Так, найбільш точно ідентифікуються подив, відраза; гірше — горе, гнів, по-зитивні емоції.

Вивчаючи процеси соціального сприймання, психологи дійшли висновку, що на нього впливають, окрім вищезазначе-них, інші чинники