Існують різноманітні варіанти визначення поняття «вибір професії», однак всі вони дотримуються ідеї, що професійне самовизначення являє собою вибір, що здійснюється кожною людиною в результаті аналізу внутрішніх ресурсів суб’єкта і співвіднесення їх з вимогами професії. Зміст визначення виявляє, що вибір професії є двостороннім явищем: з одного боку, той, хто вибирає (суб’єкт вибору), а з іншого – те, що вибирають (об’єкт вибору). І суб’єкт, і об’єкт характеризуються великою кількістю характеристик, чим пояснюється недвозначність явища вибору професії.

Вибір професії – це не миттєвий акт, а процес, що складається з ряду етапів, тривалість яких залежить від зовнішніх умов та індивідуальних характеристик суб’єкта вибору професії.

З позицій особистісного підходу виділяють чотири стадії процесу професійного самовизначення [16, 24-26].

Виникнення і формування професійних намірів і початкове орієнтування в різноманітних сферах праці (старший шкільний вік).

Професійне навчання як засвоєння обраної професії.

Професійна адаптація, яка характеризується формуванням індивідуального стилю діяльності і включенням в систему виробничих і соціальних відносин.

Самореалізація в праці (часткова або повна) – здійснення чи нездійснення тих очікувань, які пов’язані з професійною працею.

Деякі дослідники стверджують, що дуже важливим чинником, який може впливати на процес професійного самовизначення у майбутньому є формування інтересів особистості ще у дошкільному і молодшому шкільному віці [19, 8-9].

Таким чином, професійне самовизначення розглядається як процес, що охоплює весь період професіональної діяльності особистості: від виникнення професійних намірів до виходу з трудової діяльності.

Психологія розвитку ототожнює початок професійного самовизначення – перший етап – з дитячою грою, коли дитина свідомо приймає на себе різноманітні професійні ролі і програє елементи пов’язаної з ними поведінки. Другий етап – підліткові фантазії, що викликаються різноманітними цікавими для підлітками професіями. Третій етап – підлітковий і більша частина юнацького віку – попередній вибір професії, коли різні види професійної діяльності структуруються і оцінюються з точки зору інтересів, здібностей, системи цінностей підлітка. І четвертий етап – практичне прийняття рішення, що включає в себе два головних компоненти [8, 44-45]:

визначення рівня кваліфікації, об’єму і рівня професійної підготовки;

вибір спеціальності.

Отже, можна сказати, що процес професійного самовизначення пронизує весь життєвий шлях людини. Однак піком цього процесу, переломним моментом в житті являється акт прийняття рішення про вибір професії. Якщо брати віковий критерій, то він звичайно співпадає із закінченням загальноосвітньої школи. Цей відповідальний момент тісно пов’язаний з попередніми етапами професійного самовизначення, і на рішення про вибір професії впливає минулий досвід особистості. В той же час від цього рішення залежить те, як будуть протікати наступні етапи професійного самовизначення. Тому метою написання цієї роботи є розкриття особливостей цього переломного моменту в професійному самовизначенні особистості – вибір професії в ранньому юнацькому віці. Адже професійний вибір – це перша ланка у ланцюзі послідовних життєвих виборів, пов’язаних з роботою, створенням сім’ї, соціальним просуванням, матеріальним достатком і духовним розвитком. З нього починається самостійний життєвий шлях людини. Проблема полягає в тому, що вибір майбутнього шляху постає перед людиною в тому віці, коли вона, можливо, до кінця не усвідомлює всіх подальших наслідків прийнятих в юності рішень.

В психологічній літературі немає єдиного погляду на те, як формується вибір професії і які фактори впливають на цей процес. По цьому питанню існує кілька точок зору, на захист кожної з яких свідчать важливі аргументи. Така неоднозначність при розкритті сутності професійного самовизначення пояснюється складністю самого процесу і його двох сторонністю.

Ряд дослідників притримуються розповсюдженої точки зору на вибір професії як на вибір діяльності. В цьому випадку предметом дослідження виступають, з одного боку, характеристики людини як суб’єкта діяльності, а з іншої – характер, зміст, види діяльності і її об’єкти (Шишкіна, Широков). Професійне самовизначення розуміється тут як процес розвитку суб’єкта праці. Отже, вибір професії зроблений правильно, якщо психофізіологічні дані особистості будуть відповідати вимогам професії, трудової діяльності. Недоліком цього напрямку є недооцінка активності самої особистості [31, 10-12].

В контексті розуміння вибору професії як вибору діяльності розповсюджена також точка зору, що основною детермінантою правильного вибору являється професійний інтерес чи професійна спрямованість (Рескина). Цей підхід виправляє помилку попереднього, оскільки стверджує на вирішальному значення особистісної активності людини при виборі [38, 46-48]. Однак професійний інтерес може мати різноманітне походження і не співвідноситись з діяльністю. Крім того професію не можна звести до певного виду трудової діяльності. Абсолютизація професійного інтересу як основи вибору професії також не повністю правомірна.

Ряд авторів притримується погляду на вибір професії як на частковий випадок соціального самовизначення особистості (Костенко, Михайлов). Тобто вибір професії, з одного боку, вважається соціально заданим, а з іншого – визначається перш за все соціальними характеристиками професії. Не викликає сумнівів положення про вплив суспільства в цілому на процес професійного самовизначення його членів, і з професійною діяльністю пов’язане положення особистості в суспільстві.

Найбільш продуктивним являється підхід до вибору професії як до одного з найважливіших подій у цілісному життєвому визначенні людини (Головаха, Кузнєцова). Вибір професії пов'язаний з минулим досвідом людини, і процес професійного самовизначення простягається далеко в майбутнє, беручи участь у формуванні загального Я-образу, визначаючи в кінцевому рахунку всю спрямованість життя. Цей підхід потребує врахування