Не менш важливим фактором вибору професії є здібності. Нерідко проблему здібностей у формуванні професійного плану пов’язують з обдарованістю, талантом, однак тільки окремі професії висувають такі високі вимоги. Відповідно до проблеми здібностей Гурєвіч К.М. виділяє три види професій [15, 24-26]:

професії, де кожна здорова людина може досягти суспільно значущої ефективної діяльності;

професії, в яких далеко не кожна людина може добитися потрібної ефективності;

професії, які за своєю суттю передбачають досягнення вищих ступенів майстерності.

Професії останнього типу висувають специфічні вимоги до індивідуальних особливостей людини, причому до тих якостей, які формуються при наявності вираженого генетичного контролю. Більшість же професій не висувають таких жорстких вимог до суб’єкта вибору професії або, принаймні, дозволяють за допомогою компенсації, формування індивідуального стилю діяльності скоректувати недостаток тих чи інших професійно важливих якостей.

Концепція на формування індивідуального стилю діяльності базується на наступних передумовах [15, 58]:

є стійкі , практично незмінювані психічні якості, які є суттєвими передумовами ефективної діяльності;

можливі різні за способами, але рівноцінні за результатами пристосування до умов професійної діяльності;

наявні широкі можливості подолання слабкої вираженості окремих здібностей за рахунок їх тренування чи компенсації посередництвом інших професійно важливих здібностей;

формування здібностей потрібно проводити з урахуванням індивідуальних особливостей особистості.

Проблематика здібностей сама собою тісно пов’язана з рівнем самооцінки школярів, оскільки рівень домагань базується на оцінці учнями власних здібностей. Фактично рівень домагань у підлітків часто є завищеним. Це якраз і обумовлено неадекватністю самооцінки здібностей і поганою поінформованістю про вимоги тих чи інших професій.

Дуже важливим при вивченні професійного самовизначення є врахування аспектів контрольно-оціночної сфери суб’єкта вибору професії. Момент професійного вибору припадає на ранній юнацький вік (15-17 років), коли структура контрольно-оціночної сфери зазнає глибоких змін. До кінця підліткового віку підвищуються адекватність самооцінки і її самостійність, змінюється еталон самооцінки. Самооцінка набуває стійкості і стає одним з основних факторів розвитку особистості. Процес вибору професії передбачає високу активність особистості. Оскільки ситуація вибору професії характеризується багатосторонністю, для правильного вибору суб’єкту вибору професії потрібно здійснити потужну внутрішню роботу. Йому необхідно проаналізувати свої ресурси, вимоги професії, усвідомити потенційні недостатки і оцінити можливість їх корекції чи компенсації. Всі ці дії можуть бути здійснені тільки при високому рівні розвитку контрольно-оціночної сфери суб’єкта. В іншому випадку вибір професії стає актом наслідування друзям, батькам і здійснюється під впливом випадкових обставин [3, 280].

Успішність будь-якої діяльності, в тому числі і професійного самовизначення, залежить від рівня сформованості свідомої психічної саморегуляції. Ця якість визначається як вміння без систематичного контролю, допомоги і стимуляції самостійно працювати, вона пов’язана з умінням правильно оцінювати свої можливості при постановці і досягненні мети, впевненістю у собі, адекватною самооцінкою, вмінням аналізувати причини успіху і невдач. Вплив цього фактору опосередковує вплив інших факторів як внутрішніх, так і зовнішніх. Так, люди з високим рівнем психічної саморегуляції відрізняється більш адекватним знанням про світ професій, яке отримує з достатньо компетентних джерел (спеціальна література, бесіда зі спеціалістами тощо); в той час люди з низьким рівнем психічної саморегуляції орієнтуються на засоби масової інформації, поради знайомих, наслідком чого є спотворене уявлення про світ професій [37, 60].

Таким чином, розглянутий фактор вибору професії являє собою свого роду наскрізну характеристику професійного самовизначення, яка систематизує всі інші. Він передбачає:

вміння адекватно оцінювати свої якості як фактор вибору професії;

вміння вивчати світ професій, опираючись на невипадкові фактори, формувати адекватне уявлення про нього;

вміння виділити головне для себе при виборі професії, тобто сформувати індивідуальну ієрархію факторів, максимально адекватно відобразити ситуацію вибору професії.

1.3. Ціннісні орієнтації та професійне самовизначення молоді.

Одне з найважливіших місць в структурі майбутньої життєвої перспективи поряд з професійними цілями, планами, орієнтирами посідають ціннісні орієнтації. На шляху до втілення своїх професійних цілей людина обирає певний напрям, який найбільш відповідає її потребам. Вибір цього напряму уможливлюється за допомогою наявної розгалуженої системи цінностей. Тобто у відповідності до життєвих планів і цілей вони виконують регулятивну функцію [9, 110].

Ціннісні орієнтації на відміну від інших факторів вибору професії, які були перераховані у попередньому пункті, перебувають на більш високому рівні диспозиційної структури особистості і в силу цього визначають загальну соціальну спрямованість життєдіяльності. Вибір визначаючих напрямів життєвого шляху, основних ліній самореалізації особистості – це насамперед вибір головних життєвих цінностей, серед яких цінності праці, професійної діяльності можуть займати різне місце – від всепоглинаючої домінанти до досить несуттєвого об’єкта орієнтації. У відповідності з цим будуть формуватись життєві цілі, плани і домагання молоді, що знаходиться на етапі самовизначення як професійного, так і життєвого взагалі.

Ціннісні орієнтації є основними компонентами механізму, що здійснює внутрішню регуляцію такого різновиду соціальної поведінки, як вибір професії [27, 10-14]. Проте не варто процес регуляції професійного самовизначення однозначно пов’язувати з ціннісними орієнтаціями. Не зважаючи на тісний зв'язок з мотиваційною сферою особистості, вони не виступають безпосередніми стимулами і регуляторами поведінки, а лише визначають основні життєві орієнтири. Проте між ціннісними орієнтирами і реальною життєвою поведінкою можуть