Суть даної проблеми полягає в тому, що формування життєвих планів і цілей відбуваються у певному розриві з тими ціннісними орієнтаціями, які відповідають їх істинним потребам, здібностям, інтересам. При виборі професії і відповідного місця навчання значна частина молоді керується певними стереотипами суспільної свідомості. Ці стереотипи привабливі молоді в силу їх позитивного суспільного забарвлення, підтримки соціальними інститутами – школами, засобами масової інформації тощо [26, 443-450].

Отже, можна вивести такі типи ціннісно-орієнтаційних структур особистості відповідно до професійного самовизначення [9, 112]:

несуперечливий;

суперечливий;

позапрофесійний.

Перший тип – гармонійний. Інші два (суперечливий і позапрофесійний) вважаються менш сприятливими факторами формування життєвої перспективи і ефективності професійної діяльності. Розподіл цих типів протягом життя змінюється. Так, наприклад, зменшується частка несуперечливого відношення між цінностями і професією. При цьому збільшуються показники позапрофесійного типу ціннісних орієнтацій. Ці дані здаються на перший погляд неможливими, оскільки якщо людина обрала професію самостійно у відповідності зі своїми професійними орієнтаціями, то подальший досвід діяльності по цій спеціальності повинен приводити до гармонізації структури ціннісних орієнтацій, до відповідності професійної є життєвої перспектив. Однак цього не відбувається. Відповідь на це питання потрібно шукати в динаміці життєвого шляху особистості, в соціальних і психологічних особливостях різних вікових етапів [9, 116-118].

З віком у людини з’являється не тільки професійний досвід і майстерність, але й чимало серйозних життєвих проблем, пов’язаних з сім’єю, здоров’ям, спілкуванням, які можуть набувати домінуючої цінності і конкурувати з цінностями професійної діяльності (це власне і є позапрофесійні цінності). Наприклад, обираючи в юності професію, людина може і не орієнтуватися на високу зарплату чи на більшу тривалість вільного часу, тоді як ці цінності можуть бути значущими для членів її сім’ї, з чим в зрілому віці людина не може не рахуватися.

Сутність ціннісного конфлікту полягає в тому, що професія обирається, як правило, у віці, коли більшість реальних життєвих труднощів не враховуються при прийнятті рішення про майбутню професію. В подальшому відбувається розширення кола соціальних ролей, з’являються нові цінності, які можуть вступати в конкуренцію з юнацькими ціннісними стереотипами; в результаті професія, що здавалася зразу привабливою, починає втрачати своє «романтичне забарвлення», оскільки суперечливі і позапрофесійні ціннісні орієнтації не можуть бути реалізовані в рамках конкретної професійної діяльності.

Таким чином, ціннісні орієнтації не є ізольованими утвореннями в особистості людини, а перебувають у взаємозв’язку і взаємовпливі з іншими сферами особистості. Численні дослідження наголошують на кореляції ціннісних орієнтацій з рівнем домагань [27, 9-16]. Так, встановлено, що несуперечливий тип цінностей взаємозв’язаний з високим рівнем домагань. Само по собі це не дає змогу стверджувати, що даний тип є сприятливіший. Невиключно, що завищені домагання можуть стати причиною життєвих розчарувань. Проте високий рівень домагань при несуперечливому типі підкріплюється рядом сприятливих особистісних якостей: великою готовністю до самовіддачі в професійній діяльності, готовністю іти на певні жертви заради досягнення поставлених цілей, що зменшують або усувають можливість виникнення життєвих розчарувань.

Отже, несуперечливий тип ціннісних орієнтацій характеризує особистість з найбільш високим рівнем професійної свідомості, в якій найближча життєва перспектива порівняно тісніше пов’язана з віддаленими життєвими планами і очікуваннями, а більш високий рівень професійних домагань підкріплений відповідними трудовими установками. Тут професійні та інші життєві цінності перебувають у гармонійному взаємозв’язку і сприяють досягненню людиною намічених цілей.

Розділ ІІ. Експериментальне дослідження особливостей професійного самовизначення учнів старших класів.

2.1. Організація та проведення дослідження.

Як вже вказувалося у попередньому розділі, на процес професійного самовизначення старшокласників впливають два ряди факторів: об’єктивні та суб’єктивні. Перші пов’язані з вимогами професії до антропометричних та психічних особливостей людини, соціально-економічним становищем в країні, динамікою розвитку світу професій та низькою поінформованістю в ньому. Було також визначено, що ці фактори відносяться до другорядних. На перший план при здійсненні професійного вибору виходять чинники другого, вищого порядку – здібності, особистісні інтереси, професійні мотиви, ціннісні орієнтації та професійна спрямованість особистості тощо.

Виходячи з цього, було сформовано наступні об’єкт, предмет та мета нашого дослідження.

Об’єктом дослідження стали випускники загальноосвітніх середніх шкіл, учні 11 класів.

Предметом дослідження є закономірності функціонування психіки старшокласників на етапі професійного вибору; умови оптимального, несуперечливого його здійснення; залежність вибору професії від професійної спрямованості, орієнтації особистості та її схильностей.

Метою даного дослідження стало вивчення схильностей до того чи іншого типу професій та професійної спрямованості випускників середніх шкіл; встановлення залежності між цими факторами та успішним самовизначенням як професійним, так особистісним.

Вибірка досліджуваних – учні 10-11 класів (15-18 років) в кількості 62 осіб: 29 юнаків та 33 дівчини.

Методика дослідження.

Для проведення дослідження були підібрані наступні методики:

Методика діагностики професійної спрямованості (автор Б. Басс);

Методика самооцінки схильностей до різних типів професійної діяльності ( М. Волкова, модифікований варіант диференціально- діагностичного опитувальника С. Климова).

Методика діагностики професійної спрямованості особистості (орієнтаційна методика) складається з тексту опитувальника та бланка для відповідей (див. додаток 1). Призначена для виявлення типу спрямованості особистості в процесі діяльності (на себе, на завдання, на взаємодію з дюдьми).

Учням пропонується відповісти на запитання опитувальника, який містить 27 суджень, на кожне з яких дається 3 відповіді (а, б, в). Потрібно вибрати одну з відповідей, яка найбільше відповідає дійсності, та записати її на бланку для відповідей у стовпчику «Найбільш привабливо». Потім слід обрати одну відповідь та записати її на бланку для відповідей