Важливою передумовою успішного вирішення проблем особистості щодо професійного самовизначення є уміння зіставляти свої:

«хочу» - бажання, прагнення, наміри, інтереси, ціннісні орієнтації (в основному виконують спонукальну роль, забезпечують суб’єкта вибору професії енергетичною напругою);

«можу» - пізнавальні та інтелектуальні можливості (планування та розгортання програми, інформаційне забезпечення);

«маю» - стійкі психофізіологічні, характерологічні та фізичні властивості (виконавча і регуляторна сторони діяльності особистості).

Головна концептуальна ідея, покладена в основу проведення профконсультаційної бесіди – розгляд її як засобу активізації професійного самовизначення особистості, суб’єкта власного професійного і життєвого вибору. Профконсультант повинен прагнути до актуалізації внутрішніх резервів, можливостей для самореалізації в професійному просторі, формування в людини здатності самостійно приймати рішення щодо вибору чи зміни професії та розв’язувати інші проблеми. Основою такого підходу є принцип гуманізації, опора на можливості й індивідуально-психологічні ресурси особистості, акцент на самоформування, вибір власного професійного шляху, способів і засобів індивідуального розвитку. Тобто, особистість повинна бути здатною формувати, створювати себе сама, свою індивідуальність, уміти переосмислити власну сутність. У цьому людині в процесі профконсультаційної бесіди необхідно допомогти, але ні в якому разі не вирішувати за неї її проблем.

Окрім методу проведення профконсультаційної роботи (бесіди), вона має чітко організовану структуру застосування. Професійна психологічна консультація передбачає індивідуальну роботу з оптантами, однак в зв’язку з недостатнім розвитком системи психологічної профконсультації поки що переважають групові форми роботи. В основному вони носять профінформаційний характер, хоча робота з групою випускників дає можливість вирішити і чисто профконсультаційні задачі. Групова профконсультація включає в себе попередню бесіду на профорієнтаційну тему, що торкається питань особистісного смислу вибору професії; формування адекватної мотивації професійного самовизначення, соціальної значущості праці; виявлення за допомогою різноманітних методів інтересів і схильностей випускників як одного з найвпливовіших факторів вибору професії; обробку і обговорення результатів.

Отже, групова профконсультація в результаті дає можливість виявити тих осіб, які найбільшою мірою потребують індивідуальної профконсультації, і отримати від них попередню інформацію. Основною і найбільш продуктивнішою формою роботи є індивідуальна психологічна консультація.

Практика профконсультаційної роботи виробила два рівня індивідуальної профконсультації, які відрізняються за ступенем повноти і складності: первинна профконсультація та індивідуальна профконсультація [4, 18].

Первинна профконсультація проводиться з невеликою групою (2-4 людини). Програма її будується так, щоби виявити основні мотиви вибору професії, ступінь сформованості професійного плану, визначити професійну спрямованість, пізнавальні та професійні інтереси кожного члена групи. Крім діагностичного первинна профконсультація несе у собі і формуючий елемент, оскільки в процесі її відбувається остаточне формування професійного плану, підвищення ступеня відповідальності суб’єкта в процесі вибору професії. Так як первинна профконсультація переважно не торкається глибоко індивідуальних сфер особистості суб’єкта, проведення її в невеликій групі, а не наодинці, підвищує її ефективність. Група може бути сформована самим профконсультантом по результатам попередньої бесіди чи на основі спільності проблем членів групи. Частіше всього група виникає природнім шляхом, оскільки проблема вибору професії є актуальною для більшості випускників, і бажаючому звернутися до профконсультанта не важко знайти серед своїх однолітків тих, хто хоче до нього приєднатися. Таким чином, часто утворюється своєрідна група однодумців, що зосереджені на вирішенні однієї проблеми. Профконсультант включається в цю групу в якості координатора і помічника.

Якщо первинна профконсультація не приводить до бажаного результату – формування обумовленого професійного плану, виникає необхідність в поглибленій індивідуальній профконсультації, яка передбачає більш обширну і поглиблену програму вивчення особистості випускника і, звичайно, виключно індивідуальну роботу з ним.

Індивідуальна психологічна профконсультація проводиться по певній програмі, що являє собою не випадковий набір методів, а структуру, що реалізує системний принцип прикладного психологічного дослідження.

Теорія індивідуальності, розроблена Б.Г. Ананьєвим, розглядає психіку як «інтеграцію» трьох основних психічних структур: індивід (структура прагнень і можливостей людини, тобто її статево-вікові, конституційні і білатеральні особливості), особистість (структура тенденцій, відношень, цінностей і мотивів) і суб’єкт діяльності (структура дій, операцій, що реалізуються психічними процесами і функціями).

Вимоги професії, які адресовані різним структурам індивідуальності, розрізняються за ступенем жорсткості. Традиційно виділяють якості, з одного боку, професійно бажані і професійно небажані, з іншого боку, професійно необхідні і професійно недопустимі. Вони відображають різний ступінь жорсткості вимог професії до людини.

При індивідуальній профконсультації необхідно враховувати, по-перше, амбівалентну природу індивідуальності, а по-друге, специфіку вимог професії до людини. Якість, яка являється проявом індивідної природи людини, найбільш стійка, а, отже, недостатня розвиненість цієї якості, якщо вона являється професійно необхідною і не може бути компенсована іншими, обумовлює непридатність людини до даної професії, часткову або повну. Якості, які не є так жорстко обумовлені генотипом, відкривають перед суб’єктом вибору професії певні можливості щодо їх корекції і компенсації, що повинно обов’язково враховуватися профконсультантом. Різноманітні професії висувають вимоги до різних структур індивідуальності – індивіда, суб’єкта діяльності, особистості. Розуміння спрямованості вимог до професії дає ключ до психологічних механізмів, посередництвом яких реалізується конкретна професійна діяльність, а отже, й можливість корекції чи компенсації тих чи інших професійно значущих якостей, а також забезпечується надійність і ефективність компенсації. Ця важлива обставина повинна враховуватися профконсультантом при організації психологічного обстеження суб’єкта вибору професії і подальшої корекційної роботи з ним.

Питання щодо проблем професійного самовизначення старшокласників є дуже обширним. Як вже було сказано, приблизно 30 % випускників середніх шкіл здатні