Реферат на тему:

« Передумови виникнення соціальної психології»

Перспективні напрями розвитку соціальної психології в контексті реальних проблем суспільства

Років десять – п’ятнадцять тому соціальна психологія як наука в Україні, можна сказати, ледве скніла. Її курс читався лише в кількох вищих навчальних закладах. І тільки в процесі національного відродження, становлення української демократичної держави та утвердження громадянського суспільства докорінно змінився стан з теоретичним осмисленням основних понять соціальної психології, а також з викладанням цієї дисципліни. В наш час дедалі більше людей усвідомлює, що без ліквідації соціально-психологічної неграмотності неможливо побудувати правову і суверенну країну. Отож, врахування потреби в соціально-психологічних знаннях, а також бурхливі соціально-економічні зміни в українському суспільстві сприяють зростанню вимог як до осмислення подій з точки зору соціальної психології, так і до діяльності спеціалістів, яким знання з соціальної психології потрібні у першу чергу (практики-підприємці, менеджери, керівники різних рівнів, власне психологи, педагоги, медики, економісти, правознавці та ін.).

Соціальна психологія – відносно молода наука. Вона стала самостійною на початку XX століття і в наш час є однією з тих дисциплін, які динамічно розвиваються, особливо в США, Західній Європі, Австралії.

В Україні, як і в колишньому Радянському Союзі, соціальна психологія пройшла складний шлях становлення: від бурхливого розвитку в 20-х роках ХХ століття до стагнації, застою і фактичної заборони у 30 — 50-х роках. Це зумовлювалося багатьма причинами, серед яких: виконання цілком конкретних замовлень у сфері політики, управління, виробництва, а звідси й односторонність соціально-психологічного аналізу дійсності; „шкідливість” і, отже, непотрібність соціально-психологічних досліджень з точки зору тих ідеологічних і соціально-політичних засад, що існували в країні, тощо.

Відродження соціальної психології припадає на 60-ті роки ХХ століття. Вона стає навчальною дисципліною і починає викладатися в ряді навчальних закладів України, створюються відділи та лабораторії у науково-дослідних інститутах, установах. Однак тривала ізольованість радянської психології від світової науки, її ідеологізація призвели до деформацій у її розвитку, що позначилося, перш за все, на відриві соціально-психологічної теорії від практики, на розумінні соціальної психології тільки з позицій марксистського підходу. Виникла ситуація, коли досить високий рівень психологічної теорії поєднувався з низьким рівнем соціально-психологічної практики впровадження соціальних технологій. І це в той час, як на Заході соціально-психологічні рекомендації, спрямовані на психологічну регуляцію поведінки людини і соціальних спільнот, доволі інтенсивно впроваджувалися у практичну діяльність політиків, управлінців, бізнесменів.

Гальмувало загальний розвиток вітчизняної соціальної психології і тривале домінування в цій галузі знання американських підходів. Йдеться, передусім, про американський досвід, методики та техніки досліджень, застосування новітніх засобів реєстрації та обробки результатів, високу лабораторну культуру експерименту, які забезпечували їм пріоритет та визнання в соціальній психології. Все це призвело до того, що теоретичні тези, підходи та методи американських дослідників стали переноситися на наш ґрунт, часто без критичного осмислення, з імпліцитно притаманним уявленням вітчизняних споживачів соціально-психологічних послуг про західну “першосортність” у порівнянні з вітчизняною “другосортністю”. В процесі так званого запозичення не враховувався етнопсихологічний аспект проблеми, соціокультурний контекст підготовки як спеціалістів із соціальної психології, так і, власне, тих, кому на практиці потрібні соціально-психологічні знання для ефективної діяльності.

Дедалі очевидним ставало й те, що методи підготовки фахівців мали принциповий недолік: вони були зорієнтовані на передавання знань і формування часткових умінь, а не спиралися на рефлексію як внутрішній механізм розвитку професійного мислення. Саме тому видані в Радянському Союзі в 60 — 80-ті роки підручники здебільшого виконують свою освітню функцію, тобто дають загальне уявлення про соціальну психологію як науку, її головні проблеми і напрями, відіграють позитивну роль у розвитку її як навчальної дисципліни. Однак при цьому вони не вільні від ідеологічних штампів і не враховують останніх змін, які відбулися у розвитку цієї науки. Більше того, поза увагою деяких учених залишився факт виникнення в Європі у 70-ті роки етапу аналізу американської соціальної психології, критики її прагматичної позитивістської спрямованості, обмеженості теоретичних концепцій та напрямів.

Соціальна психологія не є панацеєю від усіх наших проблем і неоднозначних підходів. Однак оволодіння нею дає змогу більш толерантно і гуманно здійснювати державотворення, осмислювати реальний досвід відносин між людьми, бачити його у всій повноті та розмаїтті, знаходити адекватні і достатньо дієві способи розвитку та вдосконалення міжособистісних і міжгрупових взаємодій. Отож пріоритетного значення набувають соціально-психологічні аспекти національного відродження, зокрема процеси відображення людиною об’єктивно існуючих соціальних відносин і соціальних спільнот, особливості соціальної взаємодії держави і особистості, взаємозв’язок соціальних відносин і спілкування, процеси соціалізації і десоціалізації особистості, характеристика спільнот, соціальних інститутів і груп та їх вплив на становлення і розвиток індивіда, соціально-психологічна підготовка спеціалістів, яка має стати важливою складовою їх загальної професійної підготовки.

У зв’язку з цим соціальні психологи покликані переглянути власні підходи до предмета соціальної психології, ліквідувати вододіл між практикою і теорією, запобігати теоретичному вакууму, який виникає на ґрунті протиставлення соціально-психологічної практики теорії і навпаки. Мова йде про те, що окремі сучасні вітчизняні соціальні психологи потрапляють у своєрідну теоретико-методологічну пастку: через свої зобов’язання перед конкретною організацією, яка вимагає, перш за все, практичного, помітного результату в можливо короткі терміни, вони, опановуючи зарубіжний практичний досвід, вимушено нехтують аналізом багатьох теоретичних моделей, концепцій, вітчизняних у тому числі, що лежать в основі того чи іншого методу. Звідси виникають перекручення при оцінці ними ефектів від застосування обраних засобів, а феноменальний успіх