суб’єкта діяльності (соціальної групи, спільноти тощо), що суттєво змінює характер регуляції між людьми, бо взаємодія між ними, спільна діяльність неможливі тільки на ґрунті інтерсуб’єктивних відносин. У результаті суб’єктивного відображення об’єктивної реальності виникає соціальна поведінка людей, яка завжди потребує координації, розподілу функцій, контролю. Тобто повинна функціонувати на ґрунті певних суспільно (спільно) вироблених норм. Норми, у свою чергу, зв’язують в один вузол розмаїття інтересів, цілей, мотивів окремих суб’єктів і сприяють появі нової реальності. Саме така соціально-нормативна регуляція, на відміну від регуляції психічної, виявляється через інтерсуб’єкгивні відносини, зокрема через оцінки позицій та вчинків інших людей — партнерів по спільній дії. При цьому оцінки стосуються не тільки змісту того, що робить людина, а й того, як вона це робить, заради чого. Тобто, у них сконцентровано відображені уявлення індивідів про бажане, необхідне, правильне або засуджуване. Соціальне, як дія на підставі норм та цінностей, реалізується через почуття, переживання, уявлення конкретних людей. Виходячи з такої логіки, соціально-психологічне відображення виявляється соціальним за змістом і психічним за формою та способом регуляції.
Отже, соціальна психологія, на відміну від соціології, вивчає не об’єктивно існуючі соціальні відносини між людьми, не соціальні спільноти, які виникають на основі цих відносин, а те, як люди їх відображають, переломлюють у своїй свідомості і конкретизують в оцінках і реальній поведінці.
Таким чином, вивчаючи конкретні закономірності і механізми взаємозв’язку між особистістю та суспільством, сучасна соціальна психологія повинна відповісти на запитання: як і чому соціальне (суспільство, організація, група) впливає на особистість; яким чином особистість, її діяльність впливають на функціонування соціальної групи; як функціонує соціально-психологічна реальність, яка виникає у процесі такого взаємозв’язку.
На нинішньому етапі розвитку соціальної психології таке розуміння специфіки соціально-психологічного знання, в принципі, відповідає сучасному стану науки і соціальним запитам сьогодення. Саме за рахунок розширення сфери соціально-психологічної регуляції можна збагатити наші уявлення про предмет соціальної психології.
Зазначене дозволяє стверджувати, що для уточнення предмета соціальної психології та її місця в системі наукового знання принципового значення набуває розв’язання питання про співвідношення соціального та індивідуального, адже саме їх інтеграція і виявлення нової реальності є визначальною у подальшому розвитку соціальної психології як самостійної галузі знання.
Таким чином, предметом соціальної психології є вивчення закономірностей і механізмів виникнення, функціонування і прояву реальності, яка складається у процесі суб’єктивного відображення людиною об’єктивно існуючих соціальних відносин та соціальних спільнот. У цьому визначенні важливими є:
· особистісні механізми регуляції соціального процесу;
· ціннісне ставлення індивіда до соціального, що дає можливість соціальній психології пояснити, як та чи інша людина поводиться в соціальному середовищі, в тій чи іншій групі, як її поведінка, яка виникла у результаті суб’єктивного відтворення індивідом об’єктивного світу, та діяльність впливають на функціонування соціальної спільноти, яким є індивідуальний внесок кожної людини у процеси функціонування групи;
· соціально-психологічні чинники, які визначають розвиток активності особистості та групи;
· соціальні спільноти та інші масові явища, які впливають на людину та її поведінку.
На сучасному етапі розвитку соціальна психологія, незважаючи на свій молодий вік, не обмежується дослідженням традиційних сфер вивчення (“індивід – індивід”, “індивід – група”, “група – група”), а розкриває механізми взаємовідносин на рівні “група – суспільство”, “індивід – суспільство”. Тобто, до предмета соціальної психології включається дедалі ширша соціально-психологічна реальність, пов’язана з масовою свідомістю і масовою поведінкою людей. Загалом, соціальна психологія – це наука про взаємозв’язок соціального і психічного, їхню взаємодію та взаємозалежність, їхній взаємовплив на рівні окремої людини чи спільноти; про соціально-психологічні явища, які виникають у процесі соціальної взаємодії і характеризують індивіда і групу. Предметом уваги соціальної психології можуть бути будь-які соціально-психологічні явища макро- або мікросередовища: соціальна поведінка, соціальна діяльність особистості, психологія суспільства, суспільні настрої, психічний склад групи, стан фрустрації, психологічна сумісність, взаєморозуміння під час спілкування тощо.
Коло об’єктів сучасної соціальної психології як науки доволі широке та різноманітне, що і визначає структуру соціально-психологічного знання. Можна констатувати, що структура соціальної психології в кожний історичний період її розвитку є результатом взаємодії двох протилежних, але тісно пов’язаних між собою процесів: диференціації (розділення, подрібнення соціальної психології на складові частини) та інтеграції її з іншими галузями науки (йдеться про інтеграцію як соціальної психології загалом, так і окремих її складових).
Стосовно першого процесу – диференціації, то в соціальній психології сформувалося кілька головних напрямів: орієнтація на різні методи аналізу соціально-психологічних явищ породжує теоретичну, емпіричну та практичну соціальну психологію; вивчення різних видів діяльності людини та спільнот сприяли формуванню відповідних галузей соціальної психології: праці, спілкування тощо; відповідно до накладання соціально-психологічного знання на різні сфери суспільного життя сформувалися такі галузі соціальної психології, як: промислова, управління, торгівлі, освіти тощо; відповідно до основних об’єктів дослідження сучасна соціальна психологія диференціюється на такі розділи: соціальна психологія особистості, психологія міжособистісної взаємодії, психологія малих груп, психологія великих соціальних груп та масових явищ, психологія міжгрупової взаємодії.
Щодо інтеграції, то цей процес розвивається у двох напрямах: інтеграції соціальної психології з іншими психологічними галузями – зовнішній контур інтеграції (соціально-економічна, соціально-екологічна та інші); об’єднання різних складових частин соціальної психології – внутрішній контур інтеграції.
Щодо структурної організації соціальної психології як навчального курсу, то сьогодні тут можна виокремити такі розділи:
1) науково-методологічний, в якому розкриваються предмет, завдання, функції, категорії, методологічні основи та методи соціальної психології, питання еволюції соціально-психологічного знання;
2) соціальна психологія особистості – розділ, що вивчає проблеми особистості як суб’єкта соціальної взаємодії та спілкування, психічного відображення