План

Вступ

Теоретична частина

Поняття свідомості та самосвідомості в психолого-педагогічних даних.

Розвиток самосвідомості в ранньому віці.

Особливості формування самосвідомості в період дошкільного дитинства.

Проблема усвідомлення та регуляції молодшими учнями своєї поведінки.

Роль дитячої літератури у формуванні самосвідомості та характеру дітей.

Практична частина

Аналіз діагностичних методик.

Методичні рекомендації для батьків і вчителів.

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Дитинство—період, коли закладаються фундаментальні якості особи, що забезпечують психологічну стійкість, позитивні етичні орієнтації на людей, життєздатність і цілеспрямованість. Ці духовні якості особи не розвиваються спонтанно, а формуються в умовах вираженої батьківської любові, коли сім'я створює у дитини потребу бути визнаним, здатність співпереживати і радіти за інших людям, нести відповідальність за себе і інших, прагнення навчитися багато чому.

Зараз ми завзято сперечаємося про економічну ситуацію у світі, про конституцію України, про глобальні проблеми людства. Складно уявити, що минеться кілька років, і ми так само завзято будемо обговорювати переваги та недоліки тих чи інших Памперсів. Як би це не було сумно чи, навпаки, радісно усвідомлювати, в першу чергу ми не майбутні економісти й менеджери, а ми - майбутні батьки, що накладає на нас не тільки відповідальність за наших дітей, а й створює певні зобов'язання перед суспільством.

Особистість - це сукупність різних рис та вад характеру, що роблять людину унікальною, несхожою на всіх інших. Вона містить у собі не тільки духовні властивості, але й фізичні, розумові, емоційні і соціальні, а також відбиває властивості, уроджені або обумовлені навколишнім середовищем.

Фізичний розвиток безпосередньо впливає на самооцінку і погляди дитини. Фізичні здібності і вродлива зовнішність є запорукою успіху підростаючої дитини в складному світі.

Розумовий розвиток відіграє головну роль у розвитку інтересів, поглядів і інтелектуальних здібностей дитини.

Емоційний розвиток є також невід’ємною частиною, оскільки любов батьків або її відсутність на довгий час залишає відбиток на особистості дитини. Підростаюча дитина піддається також зовнішньому емоційному впливу.

Гнів, біль, смуток, радість, сум, сміх, лемент, шепіт тощо - усе це створює навколишню атмосферу і визначає поведінку дитини.

Велике значення має й соціальний розвиток, і перш за все розвиток здатності до спілкування, що є надзвичайно важливим не лише для дитини, а й для дорослої людини.

І, нарешті, слід пам’ятати про те, що у дітей є певні духовні потреби про які, на жаль, батьки дуже часто забувають або на які не звертають уваги.

Нещодавно проведені дослідження показали, що зі 100 опитаних пар молодих батьків тільки 17% дійсно готові ними бути. Але ж ми повинні не просто поповнити нашу перенаселену земну кулю новими представниками людства, а й дати суспільству повноцінну Особистість. Що ж це таке - Особистість дитини? Як виховати дитину, щоб вона була Особистістю? І як допомогти молодим батькам у вихованні? Отже, у першій частині своєї роботи я розкриваю поняття особистості дитини і її складові, зокрема, що таке свідомість і самосвідомість дитини, а у другій ми упритул наблизимося безпосередньо до питань виховання Особистості.

1.1. ПОНЯТТЯ "СВІДОМІСТЬ" ТА "САМОСВІДОМІСТЬ" В ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДАНИХ

Проблемі самосвідомості присвячено немало досліджень у вітчизняній психології. Ці дослідження сконцентровані в основному навколо двох груп питань. У роботах Б. Г. Ананьєва, Л. И. Божович, Л. С. Виготського, А.Н.Леонтьєва, С.Л.Рубінштейна, А.Г.Спіркіна, В.В.Століна в загальнотеоретичному і методологічному аспектах проаналізовано питання про становлення самосвідомості в контексті більш загальної проблеми розвитку особи. У іншій групі досліджень розглядаються більш спеціальні питання, перш за все, пов'язані з особливостями самооцінки, її взаємозв'язком з оцінками оточуючих.

Специфіка самого феномена самосвідомості робить і проблему самосвідомості більш психологічною за своїм змістом, ніж проблема свідомості. Але, проте, вона так само, як і проблема свідомості, є комплексною: тут "стикуються" інтереси таких наук, як філософія, соціологія, психологія, етика. Кожна з них відповідно своїй специфіці визначає особливий підхід і ракурс аналізу цієї проблеми. Комплексність проблеми самосвідомості викликає необхідність консолідації різних наук синтезу результатів багатоаспектного аналізу. Разом з тим кожне дослідження самосвідомості на теоретичному рівні вимагає уточнення меж розгляду самосвідомості саме в рамках даного аспекту аналізу.

Дослідження самосвідомості як психічний процес не ставить його в один ряд з іншими психічними процесами — сприйняттям, мисленням, пам'яттю і іншими, хоча вона може існувати тільки на їх основі і виявлятися через них. Психологічний "механізм" самосвідомості має інтеграційну природу. У кожен акт самосвідомості залучаються не тільки окремі психічні процеси в різній їх комбінації, але також і вся особа в цілому — система її психологічних властивостей, особливості мотивації, придбаний досвід на різних рівнях узагальнення, нарешті, емоційний стан особи в даний момент.

У психічному житті особи, в її структурі самосвідомість разом з свідомістю є ніби центральною утворюючою. Це — необхідна умова цілісності і спадкоємності формування внутрішнього світу особи.

Одним з початкових, методологічно важливих питань при аналізі проблеми самосвідомості є з'ясування співвідношення свідомості і самосвідомості. За своїм походженням це однопорядкові явища психіки, суть яких можна зрозуміти лише на основі теорії віддзеркалення. Не дивлячись на специфіку проявів і розвитку, розділити їх можна тільки в абстракції, оскільки в реальній життєдіяльності індивіда вони внутрішньо єдині — в процесах свідомості самосвідомість присутня у формі усвідомлення співвіднесеності до акту свідомості саме моєму "Я", а процеси самосвідомості можуть здійснюватися тільки на основі свідомості.

Самосвідомість в більш менш виразній формі свого прояву виникає онтогенетично,