КУРСОВА РОБОТА
Соціально-педагогічні умови попередження девіантної поведінки у підлітковому
віці
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………. 3
РОЗДІЛ I. Відхилення у поведінці підлітків як соціально-
педагогічна проблема……………………………………5
1.1. Сутність поняття девіантна поведінка……………………………...5
1.2. Види девіантної поведінки………………………………………….8
1.2.1. Адиктивна поведінка…………………………………………8
1.2.2. Делінквентна поведінка……………………………………..10
1.2.3. Суїцид………………………………………………………...10
1.2.4. Проституція…………………………………………….........11
1.3. Особливості перехідного періоду в підлітковому віці…………...13
1.4. Чинники девіантної поведінки…………………………………….14
Висновки до розділу I………………………………………………......16
РОЗДІЛ II. Соціально-педагогічна превентивна
діяльність із підлітками схильними до девіацій…..17
2.1. Головні напрями виховної роботи з підлітками………………….17
2.2. Превентивне виховання як шлях профілактики девіацій у
підлітковому середовищі………………………………………......20
Висновки до розділу II………………………………………………….21
ВИСНОВКИ………………………………………………………….22
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Проблема девіантності є однією з актуальних проблем нашого суспільства. Ріст масштабів злочиності, труднощі корекції девіантного поводження, наявність безлічі теоретичних коцепцій обумовлюють особливий інтерес до вивчення цього явища.
Погіршення соціальної ситуації призводить до збільшення кількості дітей, що живуть у винятково важких соціальних умовах. Серед загальної кількості населення України 14 млн. дітей і молоді віком до 18 років. І серед них дітей із малозабезпечених сімей, дітей з проблемами фізичного і психічного розвитку і дітей з девіантною поведінкою – 3,4 млн. Близько 25% відхилень у поведінці неповнолітніх обумовленні так званими пограничними ( тобто такими, що лежать на межі між нормою тата патологією ) нервово-психічними розладами, до яких можна віднести невротичні та неврозподібні реакції, аномалії характеру, зокрема акцентуації та ін.
Якщо серед учнів 6 класів частка дітей, які проживають у сім’ях, де відсутні належний догляд та виховання, становить 6%, то у 8 та 10 класах – по 11%, а серед підлітків, які після базової середньої школи ( 9 класів ) продовжують навчння у прфесійних закладах, сягає 14%. Більш ризикованим середовищем для потрапляння дитини в умови бездоглядності є великі міста, особливо їх окраїни. Більш високим є також рівень залучення до різноманітних бійок – кожний другий ( 55% ) підліток з таких сімей брав участь у бійках.
Зростає також кількість підлітків, які вживають наркотики. Серед дітей, з проявами девіантної поведінки, через куріння різних наркотичних речовин, віком від 15 до 18 років захворюванність на органи дихання займає перше місце. Якщо в 2004 р. кількість курців серед підлітків складала 47,6%, а в 2005 – 48,2% то в 2006р. – 53,1%.
Щодо статевого виховання, то є перебільшена увага батьків до природних проявів підліткової сексуальності, грубість та нетактовність. Особливо шкідливо це відносно дівчат, які є більш емоційними. Анкетування показує, що лише 10,7% опитаних дівчат мають взаєморозуміння з батьками та можуть говорити з ними про, статеві проблеми. При цьому викликає тривогу той факт, що з 55,3% дівчат, що мають сексуальний досвід, лише 3,2% перебувають у довірливих стосунках з батьками і можуть отримати від них відповідну інформацію.
Неможливість отримати від батьків відповіді на питання статевих стосунків змушує підлітків шукати альтернативні джерела інформації. Дослідження засвідчило, що такими джерелами стають: ровесники ( 51,8% ); література ( 44,6% ); відео ( 17,9% ); газети та журнали ( 16,1% ); телепередачі ( 3,6% ).
Одним із суттєвих порушень у розвитку особистості неповнолітніх є суїцидна поведінка. Вона розглядається як наслідок соціально – психологічної дезадапції особистості в умовах мікросоціального конфлікту, що переживаються нею.
Співвідношення між трьома основними діагностичними категоріями осіб, що складають суїциди – психічнохворими, особистостями з пограничними нервово – психічними розкладами та практично здоровими психічно, виглядає таким чином 1,5 : 5 : 1. Отже, суїцидальна поведінка є однією з форм загально-поведінкових
реакцій людини в естримальних ситуаціях в цьому діапазоні діагностичних варіацій – від психічної норми до вираженої патології.
Важливим напрямком вивчення асоціальності підлітків є аналіз психологічних особливостей девіантного підлітка. Ці особливості відносяться як до власне психологічних якостей суб’єкта ( рівень агресії, характеристики емоційної і вольової сфери тощо ), так і до, системи соціально – педагогічних якостей ( на спрямованість особистості, особливості комунікативного стилю, рівень конформності, приналежність до неформальних груп асоціальної спрямованості ).
Хоча проблема девіантності широко досліджується філософами, правознавцями, соціологами, психологами і педагогами, єдиного розуміння того, що таке девіантна поведінка немає.
Проблемою девіантної поведінки займалися такі дослідники як: В. Бобрицька, Т.Василькова, Ю.Василькова, К.Герман, Є.Єникєєва, З.Зайцева, А. Зюбін, А.Капська, І.Кін, В.Корольов, В.Кудрявцева, В.Моргун, М.Тутушкіна, Л.Фрідман, А.Шевченко.
Актуальність проблеми збільшення девіацій у поведінці підлітків в сучасному суспільстві стала причиною вибору мого дослідження на тему: Соціально – педагогічні умови попередження девіантної поведінки у дітей підліткового віку.
Об’кт: Девіантна поведінка підлітків як сучасна соціальна проблема.
Предмет: Соціально – педагогічні засади попередження девіантної поведінки у підлітковому віці.
Мета: Визначити теоритичні аспекти соціально – педагогічного попередження девіацій у підлітковому середовищі.
Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:
проаналізувати причини та види відхилень у поведінці серед підлітків;
розкрити наслідки девіантної поведінки у сучасному підлітковому середовищі;
охаректеризувати напрями виховної роботи як чинника попередження девіацій у дітей;
обгрунтувати використання превентивного виховання як соціально – педагогічного чинника попередження девіацій серед підлітків.
Робота скаладається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.
РОЗДІЛ I. Відхилення у поведінці підлітків як соціально – педагогічна проблема
Сутність поняття девіантна поведінка
У соціально – педагогічній літературі часто зустрічається поняття „важкий„ підліток чи молода людина. Що зачить важкий? Оцінка будь - якої поведінки має на увазі його порівняння з якоюсь нормою. Нестандартна, що відхиляється від норм поведінки називають девіантною.
Відповідно до досліджеь цієї проблеми, вплив соціальних умов життя дитини на психологічні особливості, виявляється в тих чи інших формах поведінкових видів. Серед таких видів варто розрізняти вікові девіації, зв’язані з особистим ровитком у підлітковий період, і девіантна поведінка, коли
