Найважливішою ознакою, що вказує на вживання наркотиків є абстистентний синдром. Навіть дуже сильні і терплячі люди важко переносять його, настільки інтенсивні болі ( можуть викликати спроби самогубства ). Абстистентний синдром виявляється тоді, коли організм людини вже неможе нормально функціонувати без наркотичних засобів. Ця залежність настільки велика, що без наркотика в окремиз випадках наступає смерть. Навідміну від наркотичного сп’яніння абстиненція тим яскравіше виражена чим більший стаж прийому наркотиків, її прояви зв’язані з розладами психіки.

Отже, адиктивна поведінка – це пошук психічного задоволення шляхом вживання різноманітних хімічних речовин.

1.2.2. Делінквентна поведінка

Делінквентна поведінка – це різновид девіантної поведінки, сукупність протиправних вчинків та злочинів, які не відповідають формально зафіксованим та юридичним нормам. Сосіологічні дослідження злочинності і її причин беруть

початок у роботах К.Германа ( 1824 р. ). В міру вивчення проблем злочинності серед підлітків усе більша кількість факторів, що впливає на її динаміку потрапляє в поле зору дослідників.до них можна віднести: соціальний стан, рід занять, освіта,

убогість як самостійний фактор, сімейні відносини, психологічний стан на момент скоєння злочину, взаємовідносини з оточуючими [21,412].

Дослідники відзначають, що розвиток злочинності в нашій країні по основних якісних показниках рівняється до загально світових тенденцій. Хоча поки зареєстрований рівень злочинності в нас нижче, ніж в індустріальних країних, але дуже високий темп приросту злочинів. У цьому зв’язку потрібно врахувати що злочинність має поріг кількісного і якісного насичення, за яким вона з кримінології, правоохоронної проблеми перетворюється в проблему політичну.

Злочинність – відображення пороків людства. І дотепер викорінити її невдалося жодному суспільству. Ймовірно, і нам треба вімовитися від утопічних у теперішній час представлень про „повне викорінювання” сціальної патології й утриманні злочинності під контролем на соціально - терпимому рівні.

Отже, делінквенти – це підлітки поведінка яких не відповідає загальноприйнятим нормам суспільства.

1.2.3. Суїцид

Одним з найбільш трагічних видів девіантного поводження є самогубство або суїцид. У соціально – педагогічній літературі суєцид звичайно розгядається як феномен соціально – психологічної дезадаптації особистості в умовах пережитих нею мікросоціальних конфліктів. Під суїцидальним поводженням людей розуміються різні форми їхньої активності, що направляється на позбавлення себе життя. Як правило, змістом психологічної кризи виступає гострий емоційний стан, що виникає в складній ситуації зіткнення особистості з перешкодою на шляху задоволення її найважливіших потреб. При чому, ця криза дсягає такої інтенсивності, у рамках якої людина не може знайти правильного виходу зі сформованої ситуації на основі наявних у нього життєвого досвіду.

Суїцид – намір пзбавлення себе життя, підвищений ризик здійснення самогубства. Ця форма поведінки пасивного типу є способом відходу від нерозв’язаних проблем, від самого життя [21,645].

Фактором, що провокує суїцидальну поведінку у підлітків, виступає специфічна комбінація таких характеристик, як стать, вік, освіта, сціальний і родинний фактор, психологічний стан на момент скоєння самогубства. Дюркгейм виділяє три основних типи самогубства, обумовленні різною силою впливу соціальних норм на індивіда: егоїстичне, альтруїстичне, анонімічне. Егоїстичне самогубство має місце в випадку слабкого впливу соціальних норм індивіда, що залишається на одинці із самим собою і зміст, що втрачає в результаті, життя. Альтруїстичне самогубство, навпаки, викликається повним, починанням суспільства індивідом, що віддає заради нього своє життя. Анонімічне самогубство, убумовлене станом аномії суспільстві коли соціальні норми не просто

слабко впливають на індивіда ( як при егоїстичному самогубстві ), а взагалі відсутні, тобто аномія.

Важливо підкреслити, що суєцидальне поводження має як внутрішні так і зовнішні форми свого прояву. Внутрішніми формами суїцидального поводження виступають:

антивітальні представлення ( тобто міркування про відсутність цінностей життя );

пасивні суїцидальні думки ( представлення на тему своєї смерті взагалі привідсутності чіткого задуму на самовільне позбавлення себе життя );

суїцидальні задуми ( характеризуються вже розробкою плану самогубства, продумання його деталей );

суїцидальні наміри ( припускають ухвалення рішення на самогубство ).

До зовнішніх форм суїцидального поводження відносяться:

суїцидальні висловлювання;

суїцидальні спроби;

завершений суїцид.

Найбільш розповсюдженими кофліктами, що обумовлюють суїциди серед підлітків є:

1. Конфлікти, зв’язані зі специфікою навчальної діяльності ( індивідуальні адаптаційні труднощі, невдачі виконання конкретної задачі, міжособистісні кнфлікти з товаришами і інше );

2. Особосто – сімейні конфлікти ( нерозділена любов, зрада коханої людини, важка хвороба або смерть близьких і інше );

3. Конфлікти, обумовленні станом здоров’я ( психічні захворювання, фізичні недоліки і інше );

4. Конфлікти, зв’язані з атисоціальним поводженням ( злочину, страх кримінальної відповідальності і інше );

5. Конфлікти, обумовленні матеріально побутовими труднощами.

Отже, суїцидальна поведінка – це поведінка, яка підштовхує підлітків на самогубство в силу певних обставин.

1.2.4. Проституція

Сам термін „проституція” походить від латинського „виставляти привселюдно”. Звичайно під проституцією розуміють позашлюбні статеві відносини за гроші, що не мають у своїй основі почуттєвого потягу. Проституція нетотожна ні корисливим подружнім відносинам, ні позашлюбним зв’язкам, якщо вони засновані на особистісних симпатіях.

Причини підліткової проституції:

Генетичні

вплив спадкових факторів;

порушення гормонального обміну в організмі;

морфоконституційні особливості людини.

Психолого – педагогічні

бажання виглядати дорослішою;

несформована система моральних цінностей;

форма самоствердження;

низька статева культура особистості;

орієнтація на задоволення вітальних