деморалізація в сфері статевої поведінки;

конфлікти в сімї;

пстравматичний синдром сексуального насильства;

бажання стати матеріально незалежною.

Соціальні

лібералізація статевої моралі;

послаблення соціально-правового контролю з боку держави;

падіння престижу інституту сім’ї та материнства;

негативний вплив засобів масової інформації;

безконтрольність та байдужість адміністрації шкіл та батьків до позанавчальних занять дітей;

нізкій матеріальний рівень окремих сімей.

Особливостями підліткової проституції є: одержання плати за секс-послуги не лише в грошовому еквіваленті ( їжа, одяг, косметика, наркотики тощо ), сексуальні контакти неповнолітніх в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, неусвідомленність власних вчинків.

Суспільство завжди шукало шляхи і засоби боротьби з проституцією. В історії існували три основні форми політики стосовно проституції: прогібіціонізм ( заброна ), регламентація ( реєстрація і медичне спостереження ), або ліціонізм ( профілактична, розяснювально-виховна робота при відсутності заборон і реєстрації ). Заборони виявилися неспроможні, репресії в принципі малоефективні в боротьбі з проституцією. Як показав історичний досвід, ні правова, ні медична регламентація, спрямована проти представників цієї найдавнішої професії, недозволяє цілком вирішити проблему.

Отже, проституція – це антисексуальна поведінка підлітків, в основному дівчат, заради якоїсь вигоди для себе.

Особливості перехідного періоду в підлітковому віці

На поведінці підлітків позначаються труднощі перехідного віку. Перехід у „доросле життя” супроводжується бурхливою перебубовою психіки: перебудовуються такі важливі психічні процеси мислення, відчуття, спиймання, змінюється світ емоцій і відчувань, йде інтенсивне формування і закріплення наявних і нових рис характеру, певною мірою виявляються риси темпераменту, здібності, задатки і т. д.

Перебудова „Я – концепції” – це стійка і неповторна система уявлень індивіда про себе, на основі якої він будує свої відносини з оточенням та із самим собою. У цей час формується образ особистого „Я” як установка стосовно самого себе, складається уявлення про особистісні якості, здібності, соціальну значимість зовнішності. Споконвічне питання підлітка – „ Який-я” – супроводжується емоційними переживаннями з приводу своєї зовнішності або особистісних якостей, зниженою самооцінкою і самознищенням [15,312].

Водночас у сучасному інформаційному суспільстві прагнення підлітка до статусу дорослого – мрія малодосяжна. Тому в підлітковому віці молода особа знаходить не почуття дорослості, а почуття вікової неповноцінності. Вона психологічно попадає в залежність від предметного світу як цінності людського буття. Живучи в предметному мирі з моменту появи на світ, з малку освоюючи його по функціональному призначенню і естетичної значимості, підліток починає фетишувати цей світ. Завдяки тому, що він входить у підліткові співтовариства, що становлять себе через властиві часу і віку знакові системи, до складу яких потрапляють і певні речі, пвдліток перетворюється і в споживача: споживання речей стає сенсом його життя. Для підлітка стає значимим володіння певним набором речей, щоб підтримувати своє почуття особистості.

Звичайно, речі – середовище існування, умови духовного і фізичного розвитку, бажана і необзідна властивість. Однак суспільство споживання пропонує увазі вибір і регулярне відновлення маси речей, що неможуть прийняти участі в розвитку осбистості і зовсім не обв’язкові для його благополучного буття.

У сучачному світі речі можуть стати розбещувачем молодих людей з багатьох причин:

1. ставши основною цінністю, що спонукає мотивацію й уявлення про повноту життя;

2. ставши фетишем, що перетворює в раба речей;

3. поставивши в залежність від батьків і спонукаючи самим до заздрості і агресії.

Чинники, що зумовлюють девіантну поведінку серед підлітків

Формуванню девіантної поведінки сприяють такі соціальні фактори, як невпорядкованість сімейного життя, труднощі в навчанні, вплив девіантної субкультури і багато чого іншого.

Хочемо зазначити, що в основі девіантної поведінки лежить насамперед соціальна нерівність. Це знаходить вираження в низькому часом злидарському рівні життя більшої частини населення й упершу чергу молоді; у розшаруванні суспільства на багатих і бідних; у труднощах, що встають перед молодими людьми при спробі самореалізації й одержанні суспільного визнання; обмеженні прийнятих способів одержання високого заробітку для молоді. Важко позначаються на життєвому рівні „гримаси ринкової економіки”: безробіття, інформаційний тиск, корупція й офіційна неправда „верхів”, наростаюча соціальна напруженість „низів”.

Морально-етичний фактор девіантної поведінки виражається в низькому моральному рівні суспільства, без духовності, відчуженності особистості. В умовах, коли економічне житя суспільства нагадує не ринок, а базар де усе продається і купується, торгівля робочою силою, здібностями і навіть тілом стає рядовою подіє [22,153].

Морально-етична деградація і падіння вподобань знаходять вираження в масовій алкоголізації і бродяжництві, вибуху насильства і правопорушень.

Відомий психолог Р.Мерток автор теорії „подвійної невдачі”, вважає, що якщо молода людина не може задовільнити своїх потреб ні в легальній творчій діяльності, ні в активній протиправній, то він компенсує ці вади такою діяльністю, що веде його до саморуйнування як особистості. В умовах, коли частина молоді не має можливості для гідного професійного чи особистого самовираження, „відхід” в алкоголізм, наркоманію стає своєрідним комплексаторним засобом.

Несприятливі умови життя і виховання в сім’ї, проблеми оволодіння знаннями і зв’язані з цим невдачі в навчанні, невміння будувати взаємини з оточенням і виникаючи на цій основі конфліктні ситуації, різні психофізичні відхилення в стані здоров’я як, правило, ведуть до кризи духу, у втраті сенсу існування.

Однією з форм антисоціальної поведінки, що спрямована проти інтересів суспільства в цілому чи особистісних інтересах громадян, є правопорушення. У юриспруденції розрізняють правомірну і неправомірну поведінку громадян. Неправомірні дії ( правопорушення ) це такі юридичні факти, що суперечать нормам права. Подібні дії порушують встановленний у країні порядок.

Всі правопорушення дляться на злочини і провини. Злочин – це протиправний, винний, карний, суспільно протиправний вплив, що зазіхає на охоронювані законом суспільні відносини і приносять істотну шкоду.

Провина – це теж протиправне і винне діяння, але