2.2. Превентивне виховання

Дане виховання передбачає реалізацію соціально-педагогічних заходів, спрямоване на попередження злочинів і злочинності вдосконалення способу життя учнів без порушень норм моралі, розвиток умов, що сприяють збереженню здоров’я та життя дітей, виявлення негативних змін у поведінці учнів, вивчення причин і умов, що сприяють скоєнню злочину, попередження їх подальшого розвитку. Організацію змістового дозвілля, поліпшеня роботи з підлітками з девіантною поведінкою, надання їм допомоги в самовихованні.

Метою формування свідомості педагога на основі правових знань, уявлень, переконань, що склалися в нашому суспільстві, почуттів, що регулюють поведінку, почуття законності обраної мети, правомірності шляхів її реалізації, справедливості, активної протидії порушникам законів нашої країни; докорінне підвищення правової культури всіх учасників навчально-виховного процесу; формування здорового способу життя, попередження асоціальних проявів серед учнів, профілактика вживання наркотичних речовин.

Здійсненню превентивного виховання сприяють соціально-педагогічна і психолого- педагогічна профілактика та корекція відхилень у поведінці учнів, використання нестандартних форм виховання, забезпечення зайнятості та змістовного відпочинку дітей, під час канікул, допомога соціально дезадаптованим категоріям дітей, профілактика дитячої бездоглядності, просвітницька робота щодо запобігання протиправній поведінці, наркоманії, алкоголізму, захворюваності на ВІЛ СНІД та хворобами, що передаються статевим шляхом; правильне статеве виховання.

Одним із пріоритетних напрямів соціально-педагогічної виховної роботи є сприяння творчому розвитку особистості. Він спрямований на розвиток власних спостережень, пізнавальних інтересів у певній галузі знань до технічної творчості, моделювання, винахідництва, сприяння інтелектуальному, емоційному та естетичному розвиткові школярів, уміння бачити пізнавальні проблеми у сфері науково-технічної, художньої, декоративно-прикладної творчості, еколого-натуралістичній, туристично-краєзнавчій, фізкультурно-спортивній діяльності.

Основними шляхами розвитку дитячих обдарувань є оптимально-побутовий, навчально-виховний процес, раціональна організація позаурочних форм роботи та ефективна взаємодія сім’ї та школи [20,47].

Ці напрями педагогічного виховання тісно взаємопов’язані між собою і утворюють цілісну систему, яка забезпечує виховання всебічно розвиненої особистості вільної, гуманної, духовно і творчо зрілої, фізично досконалої, громадянсько-відповідальної і мужньої, ініціативної і активної, здатної до вирішення складних проблем, готової до самооцінки і самовиховання.

Складний процес соціально-педагогічного виховання здійснюється за допомогою різних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей вихованців з урахуванням основних напрямків діяльності підлітків.

Отже, соціально-педагогічна превентивна діяльність спрямована на подолання негативних проявів у поведінці підлітків і забезпечує здоровий, творчий та культурний розвиток дитини.

Висновки до розділу II.

Головними напрямами виховної роботи виділяють такі як: громадське виховання, родинно-сімейне, військово-патріотичне, трудове, художньо-естетичне, моральне, екологічне, формування здорового способу життя, превентивне, сприяння творчому розвитку особистості, що дозволяє профілактично запобігти проявам девіантності у підлітковому середовищі.

Превентивне виховання спрямоване на попередження злочинності та профілактику відхилень у поведінці підлітків. Одним із основних напрямів виховної роботи є сприяння творчому розвитку особистості.

Висновки

Процес інтеграції людини в суспільство завжди відбувається під його пильним наглядом. З метою існування як злагодженої системи суспільство в усі часи регулювало соціальну взаємодію через спеціальний механізм підтримання соціального порядку. Він називається соціальним контролем.

Отже, людська поведінка жорстоко обмежена і регулюється суспільством. Для цього воно застосовує систему соціального контролю.

Внаслідок цього складається поведінка, що регулюється суспільством. Оскільки людина – істота колективна, то приймаючи участь в колективних діях вона постійно має пристосовуватись до вимог оточуючих. Психологічний вихід до вивчення людської поведінки полягає втому, що людина рідко буває ізольована і діє цілком незалежно, її дії контролюються, або самосвідомістю ( самоконтроль ), або суспільством ( зовнішній контроль ). Але не дивлячись на жорстокий контроль в суспільстві має місце не лише поведінка, що відповідає нормам.

Існує також поведінка всупереч тим нормам, що виробило суспільство. Поведінка, конфліктує з виробленими суспільством нормами, тобто відхиляється від них називається девіантною.

Основними компонентами проблеми є: відсутність психологічного благополуччя в родині і найближчому оточенні; низький ступінь вкладеності в соціально схвалювану діяльність і про соціальні групи однолітків, неадекватність представлень про систему суспільних відносин, норм, правил і санкцій перекручені представлення про власну особистість і оцінку її соціуму.

Девіантні підлітки не просто соціально некомпетентні, для них характерне перекручування представлень, зв’язаних з різними аспектами соціальних відносин і взаємодій. Крайній суб’єктивізм, інфантильність, відірваність від реальності соціальних представлень девіантних підлітків, на погляд деяких психологів, дозволяють їх вважати проявами егоцентризму, названого тут соціальним через його поширення на світ соціальних явищ. Соціальний егоцентризм як компонент підліткової девіантності має визначенні особливості. Будь-яка соціальна некомпетентність є якимось фактором, що привертає, здатним провокувати асоціальність. Перекручування представлень про соціум у кожному конкретному випадку може служити однією з причин, що приводять до відчуття власної несоціальної компетентності і неуспішності підлітків. У той же час соціальний егоцентризм, на наш погляд, не є якимось застиглим, статистичним феноменом. Він розвивається разом з розвитком асоціальності, генералізується, обумовлює подальшу, уже велику соціальну некомпетентність і неадекватність поведінки. Можна припустити, що важливим фактором виникнення специфічних перекручувань про себе, намагаючися досягти соціального схвалення за рахунок малозначних і неадекватних цій задачі якостей. Спотворюються і представлення про суспільні норми, санкції, вимоги про оцінку себе оточуючими. Зіткнення з труднощами на шляху успішної соціалізації, неповноцінністю – реальних або уявних власних соціально значимих якостей породжує специфічне перекручування сприйняття багатьох характеристик системи суспільних відносин.

Після аналізу сутності напрямів виховної роботи як чинника профілактики девіацій у підлітковому середовищі можна зазначити що найбільш позитивний

вплив на формування ціннісно орієнтованої особистості підлітка можуть мати такі виховні напрями, як: громадське виховання, родинно-сімейне, трудове, художньо-естетичне, моральне, екологічне, формування здорового способу життя, сприяння творчому розвитку особистості, а також превентивне виховання.

Водночас, превентивне виховання