опонента в конфлікті — це рівень його можливостей по досяг-ненню своїх цілей, який проявляється в силі його соціальних зв'язків і масштабах громадської чи групової підтримки. Якщо протидіючі сто-рони складають формулу «індивід — держава» і т. под., то можна зі значною впевненістю передбачати драматичний, швидкий і несиме-тричний за наслідками кінець конфліктної взаємодії. Щоб грамотно і вірно оцінити за рангом протидіючі сторони, слід ураховувати декілька характеристик, а саме: фізичні, матеріальні та соціальні ре-сурси; інтелектуальні можливості, знання, навички та вміння; силу структури і впливовість соціальних зв'язків конфліктантів. Ресурси опонентів вирізнюють також наявність і розмір так званих деструк-тивних потенціалів: у міжособистісних конфліктах — це фізична си-ла, зброя; у війнах — це збройні сили, характер озброєння тощо. Ха-рактерно, що сильний деструктивний потенціал конфліктантів, з однієї сторони, є гарантом власної безпеки, а з іншої — провокує на-рощення відповідного потенціалу у супротивника (наприклад, гон-ка озброєнь, ескалація конфлікту).
Одним з цікавих складних моментів у конфліктній аналітиці є той факт, що конфліктуючі сторони можуть бути виявлені не одра-зу. В зв'язку з цим відомий французький соціолог А. Турен вважав чітке визначення реальних опонентів (суб'єктів конфлікту) найго-ловнішим ключовим завданням, що можливо через виявлення їх соціальних інтересів та ціннісних орієнтацій, які дійсно суперечать і протистоять одна одній1. Проблема полягає в тому, що у дійсному конфлікті справжні опоненти далеко не завжди прагнуть виявити се-бе і нерідко приховуються за другорядними учасниками або нама-гаються підставити як головних суб'єктів конфлікту такі групи чи організації, які лише опосередковано пов'язані з його предметом. Так, досить часто на перших етапах політичних, етнічних та адміністративно-трудових конфліктів одна із сторін (як правило, та-ка, що спочатку найбільше уражена) має про супротивника досить слабку уяву. Це також добре видно і на прикладі кримінально-пра-вового конфлікту: доки злочинець не затриманий, його конфліктне протиборство з правоохоронцями носить латентний характер; лише після його виявлення і затримання органи слідства, дізнання, про-куратури і суду починають процесуальну діяльність з розкриття зло-чину та покарання обвинуваченого, що виводить їх конфлікт у дійсну, «відкриту» стадію.
Суб'єкти конфлікту не залишаються незмінними в процесі бо-ротьби; про глибину і зрілість конфліктної ситуації часто судять на підставі ступеня сформованості суб'єктів. Чим більше розкручено спіраль конфлікту, тим вище зрілість його суб'єктів; якщо конфлікт переходить в інший якісний стан, відповідно змінюються і конфлікту-ючі сторони.
Нарешті, кожна конфліктуюча сторона, як правило, складається з сукупності елементів: індивідів — членів групи; коаліцій партій; спілки громадських об'єднань; асоціацій виробників, підприємців; колективів тощо. Для розуміння спрямованості конфлікту слід ура-ховувати єдність чи розбіжність в позиціях і поглядах агентів, з яких складається єдиний суб'єкт — конфліктант. Його внутрішні супе-речності чи суперечки можуть послабити позицію у конфлікті, а в разі розпаду суб'єкта поразка в конфлікті стає неминучою.
Аналізуючи учасників конфлікту, дуже важливо в структурі про-тидіючих сторін виокремити певні соціально-рольові позиції, які зай-мають суб'єкти протиборства, а також ті соціальні ролі, що викону-ють члени так званої «третьої сторони», яка прагне врегулювати конфлікт.
Суб'єкт, що ініціює конфлікт, виконує роль спричинщика, який часто збігається з однією найбільш активною стороною конфлікту. Роль ініціатора конфлікту не повинна апріорі сприймати-ся лише негативно, адже окремі конфлікти інноваційної спрямованості мають значний конструктивний потенціал (наприклад, науково-когнітивні конфлікти чи конфлікти через впровадження «ноу-хау»). Але найчастіше ініціатор прагне замаскувати свою дійсну роль у конфлікті, намагаючись представити себе на другорядних позиціях, що, природно, ускладнює оцінку цього суб'єкта.
Соціальну роль підбурювача відіграє особа, організація, установа чи держава, що підштовхує певних суб'єктів до конфлікту, тобто за позицією підбурювач — це провокатор. Певна особа сама може і не брати участі в конфлікті, але її мета і прагнення поляга-ють в тому, щоб за будь-яких умов спричинити бійку, суперечку, зіткнення між опонентами, що мають суперечливі інтереси.
В структурі конфліктуючих сторін практично завжди є такий елемент, як групи підтримки — сили, що складаються з ок-ремих індивідів, соціальних груп, верств, етносів, засобів масової інформації, держав, міжнародних організацій тощо (залежно від сфе-ри конфлікту). Стратегія і тактика груп підтримки породила таку рсіь у конфлікті, якпособник — особа, група чи інституція, що
сприяє розвитку конфліктної ситуації, здійснюючи матеріальну, технічну допомогу, моральну чи іншу підтримку, надаючи поради чи деякі посередницькі послуги на користь одного з конфліктантів. Пособники несуть значну міру відповідальності за посилення і ес-калацію конфліктів.
Організатор — це особа чи група, яка планує конфлікт, йо-го розвиток, ураховує ресурси і будує структуру протидіючої сторо-ни (а можливо, і сторін), передбачає різні шляхи досягнення мети, за-безпечення і охорони учасників конфлікту тощо. Організатор може уособлювати в собі всю конфліктуючу сторону, але часто — це са-мостійна фігура в конфліктному процесі. Завдяки кримінологічній термінології конфліктологи виокремлюють також роль подільника — безпосереднього учасника конфлікту, який зазвичай є просто вико-навцем. Виходячи з теорії «рольових» ігор у конфліктній взаємодії можна ще виокремити деякі епізодичні ролі, які справляють на пе-ребіг і результат конфлікту певний вплив — це невинні жертви, таємні координатори, консультанти і т. ін.
Серед ролей, що мають відповідальні соціальні функції прими-рителів у конфлікті, назвемо посередників та суддів. Вони також беруть участь у конфлікті, але з іншими завданнями і метою — розібратися у мотивах того, що вчиняється, а потім припинити, розв'язати (або послабити) конфлікт. Фактично, йдеться про так зва-ну третю сторону у конфлікті, яка, не втручаючись у протиборство, запобігає чи зупиняє його своїми засобами.
Посередництво — соціально важлива роль у