Нестача значущих для нормальної життєдіяльності людей матеріальних і_духовних_благ.Те, що ми живемо у суспільстві різноманітних дефіцитів, помітно впливає на життя людей, кількість і характер конфліктів між ними. Сьогодні головним дефіцитом стали гроші .Якщо в організації з’являється можливість одержати роботу . для декількох співробітників, за яку добре.платять, то виникають природніконфліктншіж Спосіб життя багатьох українців. Це об'єктивна причина ча-стини міжособистісних конфліктів, пов'язаних з матеріально-побу-товою невлаштованістю, нестачею фінансових коштів для задово-лення елементарних потреб сім'ї, діяльністю, в якій людина не завжди ! може реалізувати свої здібності і яка обмежує її творчість і саморозвиток. Очевидно, що бідна, невлаштована людина є більш конфліктною порівняно з людиною, в якої перелічені проблеми успішно вирішені.

Достдтньо_стійкі стереотипи міжособистісншлміжгрупових стосунків громадян, що сприяють виникненню конфліктів. Ці стереотипи формувалися за останнє сторіччя, а можливо, і за. більш

тривалий час. Радянська людина з моменту свого народження вихо-вувалась у дусі класової боротьби, нещадної нетерпимості до своїх класових супротивників і всіх, хто не поділяв відповідну інтерпре-тацію комуністичної ідеології. Практично безперервна боротьба не тільки із зовнішніми ворогами, а й з різними внутрішніми «шкідли-вими елементами» не могла не позначитися на характері міжосо-бистісних стосунків людей в цілому. Ми недостатньо терпимі до інших, легко уражаємо почуття власної гідності та інші інтереси ото-чуючих. Оскільки ми самі принижені та ображені державою, то лег-ко і не вагаючись йдемо на протидію. Добрі взаємостосунки з ото-чуючими мали для радянської людини меншу самостійну значущість, ніж це необхідно для мінімізації конфліктних засобів розв'язання виникаючих суперечностей. Все це тією чи іншою мірою характер-но для сучасних українців. Об'єктивно такі стереотипи міжосо-бистісних стосунків сприяють більш частому виникненню конфліктів.

Крім названих, існує ще ціла група об'єктивних причин, вплів яких на конфліктність людини поки ще не вивчений. До них можна віднести помітні відхилення від екологічних нормативів у навколиш-ньому середовищі людей, відхилення в характеристиках електро-магнітного поля, викликані активністю Сонця або технічними уст роями тощо.

Структурно-організаційш- причини конфліктів полягають у невідповідності структури організації вимогам діяльності, якою вона займається. Невідповідність структури організації поставле-ним завданням виникає з двох причин: по-перше, припускаються по-милки при проектуванні структури організації. Важко точно прогно-зувати всі завдання, які вирішуватиме організація, і важко створити структуру, яка б детально відображала вимоги майбутньої діяль-ності; по-друге, завдання і діяльність організації безперервно зміню-ються, тому виникає її невідповідність діяльності. Чим менш гнуч-ко керівництво організації пристосовує її структуру до вимог діяль-ності, тим більше в організації виникає конфліктів.

Функціонально-організаційні причини конфліктів викликані неоптимальністю функціональних зв'язків організації з зовнішнім се-редовищем, між структурними елементами організації, між окремими робітниками. Зовнішні функціональні зв'язки організації повинні максимально відповідати поставленим завданням і забезпечувати їх виконання. Будь-яка організація є елементом системи більш високо-го порядку. Ефективна робота організації неможлива без налагодже-них функціональних зв'язків із зовнішнім середовищем. Порушен-ня цих зв'язків веде до конфліктів. Функціональні зв'язки між струк-турними підрозділами організації мають відповідати вимогам діяль-ності та об'єктивним законам функціонування самої організації. Цим же вимогам повинні відповідати функціональні взаємозв'язки між окремими_робітниками колективу.

Особистісно-функціональні причини конфліктів пов'язані з не-повною відповідністю робітника за професійними, моральними та іншими якостями вимогам посади. Будь-яка робота вимагає певних професійних знань і досвіду, іноді досить значущих. Істотні вимоги до особистих якостей робітника висувають діяльність і необхідність взаємодії з оточуючими. Якщо людина не відповідає цим вимогам, то можливі конфлікти між нею та керівниками, підлеглими, товари-шами по службі. Вони будуть викликані тим, що помилки, яких при-пускається цей робітник, стосуються інтересів усіх, хто з ним взаємодіє.

Ситуатиавні-управлінські причини конфліктів обумовлені по-милками, яких припускаються керівники та підлеглі у процесі вирішення управлінських та інших завдань. Прийняття хибного уп-равлінського рішення об'єктивно створює можливість конфліктів між авторами рішення та його виконавцями. Невиконання робітни-ками завдань керівництва також викликає небезпеку виникнення конфлікту з цього приводу.

До соціально - психологічних причин конфліктів належать ті, що обумовлені безпосередньою взаємодією людей, фак-том їх включення до соціальних груп. Чіткі межі між чотирма гру-пами причин конфліктів поки що не визначені. Не існує чіткого роз-межування між соціально-психологічними та організаційно-уп-равлінськими причинами, з одного боку, а також між соціально-пси-хологічними та особистісними — з іншого. Але вивчення конфліктів дозволило виявити декілька типових причин, що мають соціально-психологічний характер.

Однією з таких причин є можливі значні втрати та викрив-лення інформації в процесі міжособистісної та міжгрупової ко-мунікації. Людина в принципі не може в процесі спілкування пере-дати всю інформацію, яка міститься в її психіці, без істотних змін.

Значна частина інформації існує взагалі на рівні підсвідомості і сло-вами не описується. Частина інформації не може бути передана че-рез обмеженість словникового запасу конкретної людини, нестачу часу. Деяку інформацію просто невигідно повідомляти або вона не засвоюється внаслідок неуважності співрозмовника. Невірне ро-зуміння одним одного може бути основною причиною конфліктів або ускладнювати розв'язання соціальних суперечностей, що виник-ли за інших причин.

Другою типовою соціально-психологічною причиною міжособистісних конфліктів є незбалансована рольова взаємодія двох лю-дей. В ситуації міжособистісного спілкування людина або обидва партнери можуть грати не ті ролі, на які очікує партнер по взаємодії. Теоретичною основою аналізу цієї причини міжособистісних конфліктів стала теорія американського психолога Е. Берна.

Кожна людина в процесі взаємодії з оточуючими грає більше де-сятка типових ролей — керівника, підлеглого, товариша по роботі, батька, чоловіка, сина, брата, пасажира, покупця тощо. Ці ролі люди-на грає не завжди однаково успішно. І найбільш небезпечними в плані виникнення конфлікту є роль старшого за психологічним статусом партнера по взаємодії, роль