Однак сучасна школа менеджменту дійшла висновку,що конфлікт, відіграє і позитивну роль – сприяє рухові організації вперед і визначає фактори, що заважають цьому процесові. Термін «конфлікт» Ніколанко Д.В визначає як джерело творчої енергії, якою слід управляти, тобто спрямовувати її у бажане русло. Ніколанко Д.Ф., Пролієнко Л.М. Індивідуально-психологічні особливості особистості. - К.,1987-42с.

Функції конфліктів,які дає Кудрявцев і Херсі поділяються на конструктивні та деструктивні.

Конструктивні функції:

1) конфлікт повністю або частково ліквідує конкретне протиріччя,яке виникає в наслідок недосконалості організації діяльності, помилок управління, інших причин. Він висвітлює проблемні місця, невирішені питання;

2) міжособистісні конфлікти впливають на відносини в колективі в цілому, або в тій частині, яка виявилася втягнутою у конфлікт;

3) конфлікт дає можливість більш глибоко оцінити індивідуально - психологічні особливості тих, хто прямо або опосередковано бере в ньому участь. Конфлікт тестує ціннісні орієнтації особи, силу його мотивів, які спрямовані на діяльність. Конфлікт висвітлює такі сторони психіки особистості, які в звичайних умовах є непомітним для оточуючих;

4) конфлікт в цілому справляє позитивний вплив на ефективність сумісної діяльності на колектив, в якому він відбувся, а також на якість індивідуальної роботи;

5) конфлікт є важливим джерелом розвитку особистості, міжособистісних відносин;

Деструктивні функції:

1) більшість міжособистісних конфліктів здійснюють негативний вплив на психологічний стан учасників конфлікту. Конфлікт негативно впливає на здоров’я людини;

2) у багатьох випадках конфлікт погіршує відносини між його учасниками;

3) конфлікти можуть здійснювати негативний вплив на ефективність індивідуальної і сумісної діяльності , а також на соціально - психологічний клімат в колективі;

4) конфлікти нерідко негативно впливають на розвиток особистості, вони можуть сприяти формуванню в одній із сторін зневіру в справедливість.

2. Типологія конфліктів

Управлінський процес складний і багатогранний. Адже в ньому зайняті сотні тисяч людей, з різними характерами, досвідом,метою. Людей може об’єднувати спільна справа, діяльність, а може роз’єднувати в силу багатьох причин, нерідко особистого плану. Саме тоді виникає конфлікт, як граничний випадок загострення суперечностей.

Суперечності носять двоякісний характер: антагоністичний і неатогоністичний. Перші можуть підніматися до рівня непримиренності у боротьбі точок зору, поглядів,тоді це призводить до розриву або непримиренної боротьби обох сторін. Щоб не загострювати антагонізму до такої міри, потрібно зрозуміти логіку розвитку самої суперечності, адже антагонізм - одна з найгостріших форм суперечності.

В процесі управління варто звернути увагу на три види конфліктів: Див. Палеха Ю.І ., Кудін В.О. Культура управління і підприємства. – К., 1998, с.96.

1) вибір одного з двох звичних варіантів життєвої ситуації.

2) вибір між двома приблизно значними за значимістю неприємними можливостями;

3) вибір між приємним і неприємним варіантом життєвої ситуації;

В першому випадку людина обирає такий варіант, який принесе найменшої шкоди іншим людям і одночасно задовольнить власні бажання. Тут спрацьовує висока моральна вихованість, розуміння справедливості.

Другий варіант значно складніший. Для прикладу, близька вам людина просить вас виступити з неправдою на загальних зборах колективу. У випадку вашої незгоди, сказала,що розірве ваші стосунки. В цьому конфлікті і постають вирішальним ваша воля, і особливо, совість. Конфлікт може завершитись вашою поразкою в галузі службових взаємин але перемогою моральною, торжеством вашої людської гідності.

Третій варіант – найскладніший вид конфлікту, бо він близький до другого варіанту, з тією лише різницею, що перед вами чіткий вибір між порядністю і підлістю, добром і злом.

Поряд з названими видами конфлікту, існує ще й так званий, внутрішній конфлікт, зумовлений складною життєвою кризовою ситуацією. Життєво-кризовий конфлікт охоплює дві можливі ситуації:

а) неможливість реалізувати найзначніший задум у даний момент певного плану. Це своєрідне невдоволення собою, яке може завершитися депресивним станом, іноді навіть трагічним результатом;

б) особисте безсилля допомогти іншій людині, знаючи, що вона цього потребує.

Суто особистий конфлікт несе в собі чимало потаємно при хованого і непоясненного. Психологи, фізіологи визначають такий конфлікт таким чином:

? Поява критичних днів в процесі фізичного розвитку через кожних 23 дні; емоційний –через 28 днів; інтелектуальний – 33 дні;

? Починаючи з 10 років установлюють періоди розвитку з кульмінацією у хлопчиків – кожні і 3 роки, у дівчат –кожні 2 роки.

? Психологічні ритми кожні 7 років з «поворотними пунктами», починаючи з 6-7 річного віку.

Оскільки конфлікти виникають в певному людському середовищі, колективі, групі людей, їх можна звести до таких переважаючих у житті типів:

Керівник – підлеглий, начальник – працівник.

Керівник – керівник, підприємець – підприємець.

Підприємець – клієнт, продавець – покупець.

Зіткнення окремих осіб у колективі.

Виробничі конфлікти за Н.В. Гришиною можна поділити на:

? конфлікти, що виникають як реакція на перепону в досягненні особистих цілей трудової діяльності;

? конфлікти, що виникають як реакція на поведінку, яка не відповідає загальновизнаним нормам стосунків і поведінці людей, зайнятих однією справою;

? конфлікти, що виникають в силу індивідуальних особливостей членів трудового колективу Див. Гришина Н.В. Я и Другие. Общение в трудовом коллективе. – Л.,1990.;

Критерієм типології конфліктів може бути зміст протиріч, що приводять до конфлікту Див. Малишев А.А. Уміння впливати на колектив. – М.,1993.. Це протиріччя :

? пошуку (новаторства і конфліктів);

? групових інтересів (галузевість);

? морального характеру (боротьба чесних);

? очікувань, які не відбулися, тощо.

Сімейно – побутові конфлікти, які в сою чергу підрозділяються на:

Батьки – діти.

Чоловік