Маніпуляція з професійного словника циркачів вже доволі давно перейшла до термінології, мало пов’язаної з мистецтвом рук (франц. manipulateur – рухи руки чи обох рук для виконання певного завдання). Вправні рухи кінцівок замінилися не менш філігранними розумовими виправами. Та й мета маніпуляцій ускладнилася – з розважального дійства чи ремісничої праці трансформувалася до намагання вплинути і змінити те, що зовсім не матеріальне – людську свідомість. Асоціативно термін маніпуляція тісно пов’язаний з шахрайством, обманом, приховуванням справжніх мотивів.

Людство сприйняло експансію технологій маніпуляції на практично усі сфери життя приблизно так, як поширення вірусу грипу: ці речі з’являються на певному етапі розвитку цивілізації, уникнути їх неможливо, подолати – поготів, бо з кожною епідемією демонструють дивовижну здатність до мутацій і камуфляжу. Єдиний дієвий спосіб захисту – усвідомлення небезпеки і самозахист, вдатися до яких спроможні не всі, бо це також один із вищих щаблів розвитку людини і суспільства. Стати особистістю, поміж иншим, означає збагнути, що впродовж життя стоїш перед загрозою маніпуляції, і, зрозумівши це, формувати і зміцнювати той внутрішній стержень, який дасть змогу вирізняти маніпулятивні дії і ефективно їм опиратися. У цьому сенсі поява тематичного числа журналу „Ї”, присвяченого маніпуляціям свідомістю, попри фіксацію неймовірного збільшення кількости маніпуляцій у найширшому розумінні цього слова, свідчить і про те, що суспільство усвідомлює це явище і готове йому протистояти.

Маніпуляції багатоликі. Економічні маніпуляції мають найбільш предметний діапазон. Маніпуляції цінами (від ринку зерна та нафти – до тарифів на комунальні послуги), маніпуляції обмінними курсами валют (для прикладу різниця у вартості валюти в Києві та у Львові), маніпуляції курсами акцій (менш видимі, але від того не менш впливові на економічне становище кожного з нас).

Інформаційні маніпуляції опанували сферу засобів масової комунікації. На відміну від економічних, повна легітимація яких хоча б теоретично стримується правовим полем, маніпулятивне управління інформаційним потоком майже повністю безконтрольне. На рівні державних каналів комунікацій цим успішно займаються найвищі посадовці, вважаючи маніпуляцію органічним і необхідним елементом політики та урядування. На рівні приватних ЗМІ розробляють сценарії та смикають за ниточки власники газет, телеканалів, інтернет-сайтів, тому недоречно звинувачувати у жонглюванні інформацією журналістів – вони, в одних випадках, такі ж несвідомі об’єкти маніпуляцій, як і ми, а в инших – лише виконавці наказів роботодавців.

Певним різновидом інформаційних є адміністративні маніпуляції, що на час виборів набирають назви адмінресурсу, справжні ймення яких – шантаж і зловживання службовим становищем, і з відвагою назвати речі своїми іменами має прийти розуміння того, що вони караються конкретними статтями кримінального кодексу. У цьому випадку найбільша перешкода до обмеження адміністративних тисків – низький рівень юридичної обізнаности, а також та людської, громадянської гідности і відваги кожного, хто стає об’єктом маніпуляцій. Інколи відносини з державою вибудовуються точно за сценарієм дружини алкоголіка. Спершу наллє чарку, в надії, що цього разу благовірний не зірветься, а він, звісно, зривається, потім б’є, і вона плаче, отримуючи емоційну винагороду від усвідомлення, що вона мучениця, яка несе свого чоловіка-алкоголіка як хрест. А треба всього лиш – не наливати, не навіювати державі, що вона може управляти свідомістю людей, не потакати царству Кесаря.

З інформаційними межують мовні маніпуляції, що використовуються як один із інструментів перших. Можна, скажімо, повідомити про „епідемію вірусного гепатиту у місті N”, а можна про „злочин конкретнихпосадових осіб комунальних та санітарних служб міста N”. Від обраного стилю подачі залежатиме ставлення громадськости до певної події, а отже гіпотетично і її дії. У ситуації існування багатьох альтернативних, залежних від різних об’єктів, джерел інформації розпізнати мовні маніпуляції неважко. Проблема швидше у тому, що споживачі нерідко консервативні (чи збайдужілі) і за звичкою черпають відомості з одного-двох джерел, не даючи собі труду збільшити коло і порівняти суть повідомлень, стаючи тим самим легкою здобиччю маніпулянтів.

На вузлі поєднань економічних, інформаційних, мовних маніпуляцій базуються рекламні. Маючи на меті конкретний економічний зиск, рекламні менеджери є піонерами у створенні і використанні найновіших технологій маніпуляцій, оскільки результат і вигоди від такого втручання у свідомість споживача спрацьовують найшвидше і вимірюються конкретними цифрами росту продаж, прибутків, чи збитків конкурентів, а відтак і винагород авторам техніки впливу.

Окремо можна виділити і міжособистісні чи побутові маніпуляції. Сімейні тирани, начальники-самодури, акцентуйовані особистості, що намагаються у різний спосіб вплинути на обрану жертву, підкоривши і використавши її – такі психологічні пресинги відомі будь-кому з нас. Незважаючи на те, що такі маніпуляції сфокусовані не на маси, як попередні, а на одну особу (або кілька осіб), ними не можна нехтувати. Гігієна і загартовування психіки, виховання певного імунітету до небажаних і шкідливих впливів на свідомість не менш важливі, аніж турбота про здоров’я фізичне. Переважна більшість найманих убивць чи членів банд, керованих тими, хто заволодів їхньою свідомістю, не скаржаться на самопочуття, однак вони невиліковно хворі на „синдром маніпульованих”. Ця недуга інфікує не лише асоціальні типажі, але й цілком пристойні, на перший погляд, сім’ї і товариства.

Усі види маніпуляцій досягають свого апогею у каламутні часи передвиборних перегонів. Мобілізуючи усі можливі і неможливі, допустимі і недопустимі, законні і незаконні методи і кошти, невелика група людей (а порівняно з мільйонним електоратом – таки справді невелика), намагається в черговий раз переконати нас, що біле є чорним і навпаки, що якщо не він (вони), то