Помилкою було б вважати явище маніпуляцій свідомістю характерним лише для тоталітарних держав чи держав з „керованою демократією”, як, скажімо, Україна. Маніпуляції присутні й у країнах з розвиненою і стабільною демократичною системою. Однак там незалежна судова влада, реальні, а не лише декларовані свобода слова, право на отримання правдивої інформації, а також впливові інституції громадянського суспільства є тими стримуючими факторами, що не дозволяють так безконтрольно, відкрито і брутально користатися чорними методами управління громадською думкою, втручаючись у свідомість кожного зокрема.

Маніпуляція – це гра з вогнем. Коли на телебаченні розгортаються безконечні ігри від спортивних до „поля чудес” і „останнього героя”, то варто пам’ятати, що існують й инші забави – у пошуки ворога, у розбудову псевдо-незалежности, у світле майбутнє чи знищення єретиків. Якщо ми не опануємо правилами цієї гри, не будемо свідомими гравцями, то великою є ймовірність, що вона переродиться у набагато небезпечнішу форму гри тоталітарної, гри всерйоз, коли громадська думка заміниться маніпуляцією, четверта влада зростеться з олігархічною, а маніпулянти всіх мастей будуть грати на глибиннихі чорних почуттях натовпу.

І насамкінець одна редакційна заувага. У цьому числі нашого журналу ми цілком свідомо подали кілька чистої води псевдонаукових, а отже, якоюсь мірою, маніпуляційних текстів. Не сумніваючись ні на мить у високому рівні нашого читача, редакція пропонує задля підтримки форми, яка нам так знадобиться напередодні виборів, вирізнити ці тексти. Пограємося, щоб не гралися нами.