Використання символів, продукування власних соціальних конструктів стало широко використовуватись з появою засобів масової комунікації, що значно розширює можливості маніпулювання свідомістю людей. Сучасні телекомунікаційні технології роблять всю світову спільноту легко оглядовою, створюють враження, що з поля зору не випускається жодна подія. Стрімкий розвиток інформаційних технологій призводить до заміни багатьох суто міжлюдських взаємозв’язків на технічні. Тепер людина все більше вивільняється від старих соціальних зв’язків, виходить з натовпу, що її оточував фізично. Звертання політичних лідерів до громадян носить особистісний характер, оскільки відбувається в умовах індивідуальної взаємодії між ними за посередництвом телевізора. Зручно вмостившись у кріслі, індивід відчуває свою окремішність та самостійність, сприймаючи інформацію індивідуально, і, як йому здається, раціонально. Особливого значення набувають мегазасоби масової комунікації. Недаремно з’явився вислів “п’ята влада”, під яким розуміється влада медіа. Хоча це не зовсім влада, це додаток до влади тих, хто володіє засобами масової комунікації. Саме тому кожна сила, що прагне щось важити у політичному сенсі, спішить обзавестись власним органом ЗМІ. Фрагментація у сфері мас-медіа, спричинена появою багатьох таких нових джерел інформації, призводить до фрагментації їх аудиторії. Це, з одного боку, зменшує можливість політичної еліти маніпулювати свідомістю у межах всього суспільства, з иншого, це дозволяє здійснювати вплив на певні його групи.

Особливим інструментом у маніпуляціях свідомістю є громадська думка – судження людей, яке видається за колективне, де відбивається ставлення людей до подій та явищ у формі осуду чи схвалення. Громадська думка є регулятором діяльности суспільства. Громадська думка є своєрідною посередницею між свідомістю людей та їх діяльністю. Актуалізована через засоби масової інформації вона створює відчуття спільноти, коли кожен громадян є частиною цілого і змушує діяти як всі. Враховуючи таку її специфіку, політична еліта часто не просто діє відповідно до громадської думки, а формує її. Це завдання не є дуже складним, якщо взяти до уваги поширеність ЗМІ.

Здавалося б, така ситуація може бути характерна для країн на зразок України, де політичні еліти поширюють свій вплив на усі мега-ЗМІ, а рівень свободи слова не сприяє підвищенню функціональної інформованости індивідів. Проте на Заході теж виявляються подібні тенденції, коли завдяки ЗМІ політична еліта має можливість маніпулювати свідомістю громадян. Для нейтралізації ЗМІ необхідна зміна базисних основ діяльности органів комунікацій. Такі органи не повинні керуватися логікою комодифікацій чи адміністрування. Оптимальними моделями для діяльности таких структур є культурні фонди, університети.

У сучасних процесах легітимації застосування технологій маніпуляції полягає ще й у тому, що етап отримання знань про легітимоване явище може зовсім упускатися або підмінюватися етапом співставлення цінностей. Звернення до цінностей дозволяє суспільству позабути про знання, необхідну інформацію. Особливо актуальними є цінності, які виходять з потреб людини, це цінності порядку, безпеки, забезпечености та благополуччя. Національні цінності, що за своїм походженням близькі до родових, займають своє специфічне місце у системі легітимаційних засобів. Здавалося, що у пору глобалізації національні цінності будуть втрачати своє значення. Однак, політична практика засвідчує протилежне, вони залишаються важливими як у внутрішньому полі держави, так і на міжнародному рівні. Тому спостерігається і у демократичних режимах звернення політичної еліти до цінностей, перекриваючи таким чином проблеми, які могли б зашкодити легітимності еліти.

Звернення до цінностей може призвести до непередбачуваних наслідків. Адже це – феномен людської свідомости, який не може бути цілком передбачений і проконтрольований.

Маніпуляція, як легітимаційна технологія доводить свою успішність. Як свідчить досвід при владі протягом багатьох років перебувають люди, що складають серцевину еліти. Можуть змінюватися політичні лідери, формальні лідери держав, проте вони зберігають свій вплив на політику держави, еліта залишається та ж сама. Проте вплив еліти на свою легітимність, застосування маніпуляцій не є тотальним. Існує “область практик” (М. Фуко), в межах якої вплив на поведінку, помисли індивіда та суспільства неможливий, тут кожен вирішує сам. Життєвий політичний досвід, набутий людиною одного разу повинен зарадити у справі “наступання на граблі” у процесах легітимації.

незалежний культурологічний часопис « МАНІПУЛЯЦІЯ СВІДОМІСТЮ “Ї”