Кількість чинників, що впливають на розвиток наркоманій, постійно збільшується, змінюються їх якісні характе-ристики. Тому причини наркомати не можна звести до яко-гось єдиного чинника. Іноді одна причина призводить до нар-команії, а іноді низка причин, що діють на особистість в од-ному напрямі, ведуть до її розвитку. Може бути комплекс причин, несприятливих умов і сприятливих чинників, кож-ний з яких різною мірою зумовлює розвиток різних видів нар-команій і токсикоманій. Постараємося виявити типовіші при-чини (ситуації), що приводять людей на небезпечний шлях, здатний спричинити моральну і фізичну деградацію, а часто — і загибель.

Причини наркоманія умовно можна поділити на соціальні, соціально-психологічні та психологічні. Американські лікарі Ясковіц і Осносс із Нью-Йоркського центру дезінтоксикації вважають, що формуванню наркомана сприяють такі причи-ни: 1) ринок, що вільно постачає наркотики; 2) середовище, що сприяє або допускає застосування наркотиків; 3) певний індивідуальний нахил до вади. Ми часто чуємо, що наркома-нія — соціальна хвороба. Що це означає? Насамперед те, що визначальними чинниками в розвитку і поширенні наркоманій є соціальні. Можна простежити чітку прямо пропорційну за-лежність збільшення загального поширення наркоманій у важкі періоди історії розвитку суспільства, наприклад під час війни, коли військовослужбовці в екстремальних умовах ба-чили в наркотиках стимулюючий засіб, в них вони шукали полегшення труднощів похідної і бойової обстановки, ними намагалися зняти тугу за домом і близькими. Прискорений випуск середніх медичних працівників за часів війни давав молодим особам з психікою, що ще не сформувалася, мож-ливість не зовсім розумно і обґрунтовано розпоряджатися наркотичними препаратами.

Голод, різні національні біди і соціальні потрясіння також сприяють поширенню наркоманії. Що гірше у країні люди забезпечені матеріально, житлом, харчуванням, роботою, ме-дичним обслуговуванням, то гірше вирішуються соціальні питання тощо, то гірше загальне психологічне тло, то виразні-ше незадоволення, нервозність, напруженість, депресивність, невпевненість у завтрашньому дні, перевтома, заклопотаність. У реальних фактах кризового стану суспільства знаходить собі ґрунт антисоціальне індивідуалістичне філософствуван-ня. Центральним пунктом цього філософствування є людина з роздвоєною свідомістю або, за філософською терміноло-гією, з роздвоєним «існуванням»: справжнім і несправжнім.

Основою для такого роздвоєння служить дійсна супе-речність між реальним становищем людини у кризовому суспільстві, де особистість пригнічується і відчуває себе не вільною, та її суб'єктивним світом самосвідомості (ілюзії на власний рахунок), в якому вона відчуває себе нібито вільного. Звідси — роздвоєння самосвідомості й пристрасне бажання вважати внутрішній світ єдино пов'язаним сутністю індиві-да. Слабовольні, нестійкі особи що не вміють переносити життєві труднощі, шукають можливість штучно спричинити заспокоєння або збудження і вдаються до вживання наркотиків. У прагненні втекти від навколишньої несправедливості, від проблем сьогодення криються причини, що штовхають людину у світ ілюзій і фантазій. Унаслідок ми знаходимо об-межену особистість, що копається в собі, нещасну, жалюгід-ну, і яка відрізняє себе від свого реального положення лише у свідомості, насолоджується думкою про свою внутрішню свободу, «незалежну» від зовнішніх, чужих їй сил.

Такі, можна сказати, слабкі люди є в будь-якому суспільстві, й багато хто з них намагається забутися, вря-туватися від реального життя. Особливо це стосується молоді — часта невлаштованість життя, відсутність чіткої перспективи, неясність політичної платформи, безідейність, відсутність цілеспрямованості ведуть до розгубленості пе-ред лицем суперечливої дійсності та можуть сприяти залу-ченню до наркотиків. Не тільки ця розгубленість, а й без-плідний порив до реальності, невдала спроба осмислити справжні суперечності як свого життя, так і життя суспіль-ства можуть бути благодатним ґрунтом, на якому проростає сім'я наркоманії.

Постійна гонитва за наживою, політичний обман, лицемір-ство, егоїзм правлячої верхівки породжують, особливо серед молоді, розгубленість перед життям, спроби відсторонитися від нього, вивернутися, сховатися. Цей неповний набір живих і тривожних прикмет сучасного суспільства спричинює стан глибокого відчуження, духовну пустоту, яку часто заповню-ють наркотичним дурманом. Як стверджує американський пси-хіатр Денсен Гербер: «Кожне суспільство заслуговує свої власні виразки. У Сполучених Штатах у всій глибині виявляється криза цінностей, що характеризує сучасне суспільство».

Хоч у більшості країн ухвалені досить суворі закони щодо контролю над виробництвом і споживанням наркотичних засобів, однак в обхід цих законів виробництво і торгівля ними ведуться в широких масштабах. Торгівці наркотиками заради власного збагачення прагнуть до постійного збільшення своєї клієнтури, залучають до наркотичної трясовини дедалі нові й нові жертви, котрі рекрутуються в основному з молоді. Це при-зводить до постійного зростання наркоманії. Наприклад, у ве-ликих містах Німеччини вживання наркотичних засобів що-року збільшується приблизно на 20%. А згідно з даними, опублікованими Міністерством внутрішніх справ землі Північна Рейн-Вестфалія, середній споживач наркотиків ви-мушений витрачати на придбання наркотичних засобів щодня від 300 до 500 марок, які надходять у кишеню торговців «білою смертю». Тому торгівля наркотиками перетворилася у найвигідніший і процвітаючий бізнес. Нечувані бариші торговців від реалізації наркотиків є однією з головних причин їх поширен-ня, бо якщо є товар, знайдеться і покупець.

Так, наприклад, за найскромнішими підрахунками, кількість морфію, виробництво якого обходиться в 100 швей-царських франків, у підпільній торгівлі коштує понад 50 000 франків.

У сучасному світі