образу більшість усіх груп опитаних співвідносить з вербальною-активною-прямою формою агресії ("дурень – сам дурень"). І все-таки відповідна агресія частіше виявляється у підлітків і дівчат.
На ненавмисний поштовх більшість (82-87%) респондентів у всіх підгрупах реагує неагресивно. У випадку агресивної реакції підлітки і дівчата частіше вибирають вербальну-активну-пряму форму, а юнаки – ще й фізичну-активну-пряму.
Навмисна фізична агресія з високим ступенем імовірності викликає відповідну агресію. Така реакція спостерігається в 82% підлітків, 66% повнолітніх респондентів, у 69% юнаків і 78% дівчат. Юнаки в основному прибігають до активних і прямих форм фізичної (41%) і вербальної (стільки ж) агресії, дівчата віддають перевагу останній (55%). Ці типи реагування, доповнені фізичною-пасивною-непрямою формою, частіше використовуються підлітками, ніж повнолітніми.
В ситуації створення перешкод "мені чи моїм друзям" агресивно реагує кожен другий опитаний у кожній підгрупі. Основними формами агресії тут виступають вербальна-активна-пряма і фізична-пасивна-непряма.
Перебування в компанії друзів по-різному впливає на ступінь агресивності вікових підгруп. На наявність агресивних реакцій у цьому випадку вказало 11% підлітків у порівнянні з 29% більш дорослих респондентів. Обидві групи частіше вибирають вербальну-активну-непряму форму, але підлітки в більшому ступені схильні до прояву фізичної сили. Статева приналежність не впливає на специфіку реагування.
Специфічна ситуація наказу до агресивного поводження примушує поводитися відповідно 18% підлітків і 12% повнолітніх, 20% юнаків і 29% дівчат. Основний тип агресії – фізичний-пасивний-непрямий.
Таблиця 1.
Типологія форм агресивного поводження (за А. Бассом) [12]
Типи | Приклад
Фізична-активна-пряма
Фізична-активна-непряма
Фізична-пасивна-пряма
Фізична-пасивна-непряма
Вербальна-активна-пряма
Вербальна-активна-непряма
Вербальна-пасивна-пряма
Вербальна-пасивна-непряма | Нанесення побоїв людині
Змова з найманим убивцею, закладка мін
Сидячий страйк
Відмовлення виконати наказ
Словесна образа людини
Поширення наклепу, пліток
Відмовлення розмовляти з людиною
Відмовлення захистити людини, яку незаслужено критикують
Таблиця 1.
Соціальні ситуації і відповідні їм типи агресивного поводження (у %) [12]
Тип агресії
("Мені доводилося…") | Тип ситуацій
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12
Вилаяти (образити) когось
Поширювати про кого плітки, слухи
Відмовлятися від спілкування з кимсь (демонстративно не розмовляти)
Мовчачи спостерігати як когось незаслужено лають, ображають | 4
49
10
559 | 16
27
36
113 | 34
4
23
1 | 6
4
1
1 | 8
2
7
1 | 67
8
27
6 | 9
1
2
1 | 48
2
16
4 | 17
9
12
5 | 3
14
2
4 | 4
1
2
2 | 15
17
27
220
Спеціально штовхнути/вдарити когось, заподіявши йому фізичний біль
Підмовити іншого штовхнути/ударити когось
Поводитися так, щоб фізично перешкодити іншому досягти своїх цілей
Відмовитися виконати чи прохання вказівку іншого
Немає агресії |
43
81
54
7
7 |
7
7
17
50
119 |
5
1
3
37
336 |
7
1
2
5
887 |
2
1
1
9
880 |
11
4
4
22
119 |
5
1
0
4
884 |
39
6
3
16
227 |
8
3
13
17
552 |
1
2
2
2
779 |
0
0
0
18
775 |
13
7
19
31
334
Отже, результати дослідження виявляють існування деяких стереотипів у виборі тих чи інших поведінкових моделей. Так, у ситуації контакту з людиною, до якої суб'єкт відчуває антипатію, частіше виникає бажання відмовити їй у виконанні якогось прохання. Такий же тип поводження в поєднанні з прямими словесними нападками провокується поганим настроєм чи контактом підлітка (частіше юнака) з людиною, яка чимось їй заважає. На навмисні словесні образи і фізичну агресію більшість молодих людей реагують аналогічним чином, не намагаючись себе стримувати. Перебування в групі однолітків підвищує імовірність поширення пліток і слухів про недоброзичливців (пліткарям завжди була потрібна публіка). Дія всіх цих ситуацій зумовлена визначеними особистісними характеристиками індивіда, зокрема, його статтю і віком. У цілому, результати дослідження дозволяють зробити висновок про те, що ситуативні фактори відіграють істотну роль в актуалізації агресивного поводження молоді.
1.4. Діагностика агресивної поведінки
Відкрита, явна агресивність легко діагностується спостереженням за станом і поведінкою учня. Ворожий, озлоблений стан не можна сплутати ні з яким іншим. Звичайно, першою реакцією педагога буде запобігання біді, що насувається. Так чинять завжди: стан розгарячілого учня необхідно спочатку вгамувати, а потім вже звертатися до здорового глузду і з'ясування причин. Бачивши агресивні наміри учня, його готовність перейти до дії або сам початок акту жорстокості чи насильства, вчитель буде:
не роздумуючи рознімати дітей, відводити розгарячілу дитину, що рознервувалася, в таке місце, де та могла б побути якийсь час одна, поки не заспокоїться;
негайно з'ясовувати причину виникнення агресивного стану школяра. Якщо його було навмисно спровоковано образливою поведінкою іншої сторони – вигуком образливих слів, плювками, киданням предметів – учинити строгий розбір поведінки, застосувати при необхідності "шокову терапію", повести справу так, щоб кривднику надалі неповадно було здійснювати подібні дії. Образлива поведінка учнів повинна присікатися найрішучішим чином;
при розборі поведінки брати до уваги не всю передісторію відносин між дітьми, в якій ніхто і ніколи не розбереться, а лише останній, попередній інциденту вчинок. Так більше шансів вчинити справедливо. Застосовуючи цілеспрямоване спостереження, можна зрозуміти більшість станів, попередніх агресивній поведінці дітей.
Ознаки агресивності:
впертість, постійні заперечення, відмови навіть від легких доручень, ігнорування прохань вчителя;
забіякуватість;
постійна або тривала пригніченість, роздратованість;
безпричинні спалахи гніву, озлобленість;
жорстоке поводження з тваринами;
прагнення образити, принизити;
владність, прагнення наполягти на своєму;
егоцентризм, нездатність зрозуміти інших;
емоційна глухота, душевна черствість;
самовпевненість, завищена самооцінка [12].
Щоб упевнитися, чи немає помилки у ваших діагностичних оцінках, постежте додатково, як дитина реагує на:
ваші доручення, прохання, вимоги;
звертання, пропозиції, прохання однокласників;
раптову зміну ситуації.
Якщо реакції неадекватні, то з великою часткою ймовірності можна стверджувати, що агресивний стан має місце. Для того, щоб переконатися в агресивному стані дитини, її намірі, прихованому спонуканні, агресивній фантазії, можна використовувати спеціальні тести, твори на задану тему, бесіди з учнями.
Для вивчення особливо важких випадків, загальної емоційної занедбаності, психічних відхилень можуть бути призначені консультації з лікарями, педагогічні консиліуми, психіатричні експертизи. У всіх випадках діагностичні обстеження проводяться так, щоб діти не могли здогадатися, про що саме хоче дізнатися вчитель.
Для роботи в класі
Діагностичні методики
Назва: Одне речення.
Форма, метод: Твір на задану тему.
Мета: З'ясувати, як оцінює себе дитина,