Діагностика рівня розвитку пізнавальної сфери молодшого школяра

курсова робота з психології

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. У молодшому шкільному віці діти мають в своєму розпорядженні значні резерви розвитку. Їх виявлення і ефективне використання – одне з головних завдань вікової і педагогічної психології. Але перш ніж використовувати наявні резерви, необхідно підтягти дітей до потрібного рівня готовності до навчання.

Зі вступом дитини до школи під впливом навчання починається перебудова всіх її пізнавальних процесів, надбання ними якостей, властивих дорослим людям. Це пов'язано з тим, що діти включаються в новий для них вид діяльності і системи міжособових відносин, що вимагає від них наявності нових психологічних якостей. Загальними характеристиками всіх пізнавальних процесів дитини повинні стати їх довільність, продуктивність і стійкість. На уроках, наприклад, дитині з перших днів навчання необхідно протягом тривалого часу зберігати підвищену увагу, бути досить посидючою, сприймати і добре запам'ятовувати все те, про що говорить вчитель.

Психологами доведено, що звичайні діти в молодших класах школи цілком здатні, якщо тільки їх правильно навчати, засвоювати і складніший матеріал, ніж той, який дається за діючою програмою навчання. Проте для того, щоб уміло використовувати резерви, що були у дитини, необхідно вирішити заздалегідь дві важливі задачі. Перша з них полягає в тому, щоб якнайшвидше адаптувати дітей до роботи в школі і вдома, навчити їх учитися, не витрачаючи зайвих фізичних зусиль, бути уважними, посидючими. В зв'язку з цим учбова програма повинна бути складена так, щоб викликати і підтримувати постійний інтерес у учнів.

Друге завдання виникає у зв'язку з тим, що багато дітей приходять до школи не тільки не підготовленими до нової для них соціально-психологічної ролі, але й із значними індивідуальними відмінностями в мотивації, знаннях, уміннях і навиках, що їх навчання для одних є дуже легкою, нецікавою справою, для інших надзвичайно важкою (і внаслідок цього також нецікавою) і лише для третіх, які не завжди складають більшість, відповідною їх здібностям. Виникає необхідність психологічного вирівнювання дітей з погляду їх готовності до навчання за рахунок підтягування відстаючих до добре встигаючих.

Ще одна проблема полягає в тому, що поглиблена і продуктивна розумова робота вимагає від дітей посидючості, стримує вимоги емоцій і регуляції природною руховою активне зосередження і підтримку уваги на учбових завданнях, а в початкових класах це вміють робити далеко не всі діти. Багато хто з них швидко втомлюється.

Для вирішення цих та інших проблем великого значення набуває діагностика рівня розвитку пізнавальної сфери молодших школярів.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є психодіагностика пізнавальної сфери дитини.

Предмет дослідження – особливості діагностики рівня розвитку пізнавальної сфери молодшого школяра.

Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді проблеми особливостей діагностики рівня розвитку пізнавальної сфери молодшого школяра.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Гіпотезу дослідження можна сформулювати наступним чином:

Особливості діагностики рівня розвитку пізнавальної сфери молодшого школяра проявляються у комплексі індивідуальних, особистісних та суб'єктивних якостях конкретної дитини.

Практичне значення курсової роботи полягає у можливості наукового використання результатів дослідження. Використати дослідження можна при роботі психолога в навчальному закладі.

Розділ 1. Теоретичні аспекти діагностики рівня розвитку пізнавальної сфери молодшого школяра

1.1. Пізнавальні процеси особистості молодшого школяра

1.1.1. Увага

Увага сама по собі не є особливим пізнавальним процесом. Вона властиво будь-якому пізнавальному процесу (сприйняттю, мисленню, пам'яті і т. д.) і виступає як форма, здатність організації цього процесу.

К.Д. Ушинський так говорив про роль уваги: "...увага є саме ті двері, через які проходить все, що тільки входить в душу людини із зовнішнього світу" [20].

Вміння бути уважним має значення не тільки в збагаченні учнів знаннями, уміннями і навиками, але і в розвитку їх особистості. Так, якщо учень уважно виконує як цікаве, так і нецікаве завдання, долаючи при цьому неприємні емоції, то у нього тренується вольове зусилля і формується наполегливість, цілеспрямованість; якщо учень уважний до товаришів, проявляє реальну турботу про них, то у нього розвивається відчуття товариства.

Мимовільна увага молодшого школяра.

Переважним видом уваги молодшого школяра на початку навчання є мимовільне, фізіологічною основою якого служить орієнтовний рефлекс. Реакція на все нове, яскраве, незвичайне, сильна в цьому віці. Дитина не може ще управляти своєю увагою і часто опиняється під владою зовнішніх вражень. Навіть при зосередженні уваги учні не помічають головного, суттєвого. Це пояснюється особливостями їх мислення. Наочно-образний характер розумової діяльності призводить до того, що учні всі свою увагу направляють на окремі, впадаючі в очі предмети або їх ознаки. Виникаючі в свідомості дітей образи, уявлення викликають сильні переживання, які роблять гальмівний вплив на розумову діяльність. Тому якщо суть предмета не знаходиться на поверхні, якщо вона замаскована, то молодші школярі і не помічають її. З розвитком і вдосконаленням мислення молодші школярі все більшою мірою стають здатними зосередити свою увагу на головному, основному, суттєвому.

Увага молодшого школяра тісно пов'язана з розумовою діяльністю – учні не можуть зосередити свою увагу на неясному, незрозумілому. Вони швидко відволікаються і починають займатися іншими справами. Необхідно важке, незрозуміле зробити для учнів простим і доступним, розвивати вольове зусилля, а разом з ним і довільну увагу.

Впродовж молодшого шкільного віку мимовільна увага розвивається. Дитина швидко реагує на те, що її цікавить, що пов'язано